СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

20 травня 2009 року   Справа № 2-19/8896-2008

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

за участю представників сторін:

позивача - фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1: не з'явився;

відповідача - Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя": не з'явився;

відповідача - Виконавчого комітету Центральної районної ради міста Сімферополя: не з'явився;

відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради: Лисякова Марина Павлівна, довіреність № 333/40/01 від 12.03.2009;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 16.02.2009 у справі № 2-19/8896-2008

за позовом           фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 95001)

до           1. Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" (вул. Кримських партизан, 13, місто Сімферополь, 95013)

2. Виконавчого комітету Центральної районної ради міста Сімферополя (вул.Горького, 9, місто Сімферополь, 95000)

3. Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул.Толстого,15, місто Сімферополь, 95000)

про визнання продовженим договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1  звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя", Виконавчого комітету Центральної районної ради міста Сімферополя, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради  про визнання продовженим договору оренди. Також позивач просить визнати продовженими орендні відносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" на нежитлове приміщення, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 164,0 м2, терміном на 35 місяців на умовах запропонованих фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, які визначені додатковою угодою від 01.07.2008 до договору оренди № 745 від 21.01.2004.

Позов мотивовано відсутністю документу, який би свідчив про продовження орендних відносин між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя". Фізична особа – підприємець  ОСОБА_1 звернулась до відповідачів з письмовою заявою про визнання договору оренди продовженим та з пропозицією щодо переукладання договору оренди у новій редакції, але ці пропозиції залишені без відповіді.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009 у справі № 2-19/8896-2008 провадження у справі припинено.

Ухвала суду мотивована тим, що вимоги про встановлення  факту не підлягають вирішенню у господарських судах України та відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати, направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

На думку заявника апеляційної скарги ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Заявник апеляційної скарги вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідно до частини першої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Згідно зі статтею 12 Господарського процесуального кодексу України такі відносини підвідомчі господарським судам.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

За розпорядженням керівництва суду від 06.05.2009 змінено склад судової колегії, суддю Маслову З.Д. замінено на суддю Ткаченка М.І.

Розгляд справи був відкладений з 06.05.2009 на 20.05.2009.

У судове засідання, яке було призначено на 20.05.2009, позивач –фізична особа –підприємець ОСОБА_1, відповідачі – Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" та Виконавчий комітет Центральної районної ради міста Сімферополя явку уповноважених  представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини нез’явлення суд не сповістили.

Враховуючи те, що явка сторін не визнавалась обов’язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників позивача –фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, відповідачів – Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" та Виконавчого комітету Центральної районної ради міста Сімферополя, повідомлених належним чином про час та місце розгляду апеляційної скарги, за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши справу у порядку статті 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

На підставі розпорядження голови Центральної районної ради міста Сімферополя від 15.01.2002 № 14/02.1-6 між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" укладений договір оренди № 745 від 21.02.2002 нежитлового приміщення загальною площею 164,0 м2, яке розташовано за адресою: місто АДРЕСА_2  (арк. справи 18).

Орендні відносини продовжувались шляхом підписання договору оренди № 745 від 21.01.2003, угоди № 1 про зміну договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2003 № 745, договору оренди нежитлового від 21.01.2004 № 745 (арк. справи 15-16), угоди № 2 про зміну договору оренди нежитлового приміщення від 21.01.2004 № 745 та додаткової угоди від 21.12.2005 до договору оренди № 745 від 21.01.2004, якою договір оренди викладений в новій редакції і термін дії визначений до 21.11.2006 (арк. справи 11-12).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району міста Сімферополя" передало фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 нежитлові приміщення загальною площею  164,0 м2, які розташовані за адресою: місто АДРЕСА_2, для використання: під майстерню з ремонту взуття –90 м2, складу –74 м2.

Пунктом 10.1 вказаного договору сторони передбачили термін дії договору з 21.12.2005 до 21.12.2006 включно.

Пунктом 10.9 вказаного договору визначені підстави припинення дії договору, серед яких вказано сплив терміну дії договору.

Продовження дії договору після спливу терміну дії договору умовами договору не передбачено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Визнання договору продовженим на той же самий строк і на тих же умовах, по суті, є встановленням юридичного факту. Тобто заявлені позивачем вимоги за своєю суттю є вимогами про встановлення факту, який може встановлюватися господарськими судами при існуванні та розгляду між сторонами спору про право. Встановлення факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Отже, такий засіб захисту прав не відповідає засобам, передбаченим статтею 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовані положення пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій" № 3018-III від 07.02.2002 місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно зі статтею 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено право на звернення до господарського суду згідно зі встановленою статтею 12 цього Кодексу підвідомчістю господарських справ за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи те, що склад учасників у даній справі відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а спір між цими особами виник з договору оренди нежитлових приміщень, у суду першої інстанції не було законних підстав для застосовування пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як підстави для припинення провадження у справі.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою цієї статті та статтею 20 Господарського кодексу України.

Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 у справі № 10/732 викладено позицію, згідно з якою, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, відповідно до пункту 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, може бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення цього суду.

Відповідно до частини четвертої статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини першої статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.2009 у справі № 2-19/8896-2008 скасувати.

3. Справу № 2-19/8896-2008 направити на розгляд господарського суду Автономної Республіки Крим по суті.

Головуючий суддя                                                  

Судді