ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.02.2010 року Справа № 18/236
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Семендяєвої І.В.
суддів Баннової Т.М.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від заявника: - Колесніченко В.І., посвідчення №806
від 05.08.2009, старший прокурор відділу
представництва інтересів громадян та
держави в судах прокуратури області;
від позивача: - Ковтун М.О., голова, паспорт НОМЕР_2, виданий Краснодонським РВ
УМВС України в Луганській області
від 13.01.1998;
відповідач: - ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_1, виданий Краснодонським РВ
УМВС України в Луганській області,
від 30.08.1997;
від відповідача: - ОСОБА_6, представник за
довіреністю б/н від 21.12.2009;
розглянувши
апеляційне подання Прокурора Краснодонського району
Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 22.12.2009 (підписано 25.12.2009)
по справі № 18/236 (суддя – Корнієнко В.В.)
за позовом: Прокурора Краснодонського району
Луганської області в інтересах держави
в особі Районної комунальної установи
„Міжгосподарський фізкультурно -
оздоровчий клуб „Колос”, смт. Новосвітлівка
Краснодонського району Луганської області
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, с. Хрящувате
Краснодонського району Луганської
області
про стягнення 4792 грн. 74 коп.
В С Т А Н О В И В:
Прокурор Краснодонського району Луганської області в інтересах держави в особі Районної комунальної установи „Міжгосподарський фізкультурно-оздоровчий клуб „Колос” звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення з відповідача зайво сплачених йому бюджетних коштів в сумі 4792 грн. 74 коп. за надання ним послуг з перевезення учасників спортивних змагань, які надавалися відповідачем за господарськими договорами.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.12.2009 в позові відмовлено.
Дане судове рішення було мотивовано тим, що позивач не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, тобто не є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, як вимагає ст.29 Господарського процесуального кодексу України, що прокурором не подано доказів порушення інтересів держави.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням прокурор Краснодонського району Луганської області звернувся з апеляційним поданням №3417 від 29.12.2009 в якому просить суд скасувати рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2009 у справі №18/236 прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог заявник посилається на те, що зазначене рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки на його думку суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що прокурор не має права звертатися з позовом в інтересах Районної комунальної установи „Міжгосподарський фізкультурно-оздоровчий клуб „Колос”. Заявник вказує, що у даному випадку він самостійно визначає інтереси держави, що підлягають захисту, зазначені інтереси можуть співпадати з інтересами позивача.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.01.2010 відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” для розгляду апеляційного подання прокурора Краснодонського району Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2009 по справі №18/236 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., судді –Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.
Відповідач відзивом б/н від 09.02.2010 вимоги апеляційного подання відхилив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ст.99 ч.2 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційного подання, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом Луганської області та свідчать матеріали справи, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі районної комунальної установи „Міжгосподарський фізкультурно-оздоровчий клуб „Колос”.
Суд першої інстанції відмовив в позові, посилаючись на те, що позивач не є ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування, тобто не є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Зазначений висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на наступне:
Згідно зі ст.121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст.20 Закону України „Про прокуратуру”, при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема,
прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України поняття „орган”, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року також
встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції
України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що „інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Позивач - районна комунальна установа „Міжгосподарський фізкультурно-оздоровчий клуб „Колос” є установою, що належить до комунальної власності.
Відповідно до статті 62 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
За таких обставин, прокурор обґрунтовано подав позов в інтересах держави зазначивши в якості позивача –районну комунальну установу „Міжгосподарський фізкультурно-оздоровчий клуб „Колос”. Подання ним позову в інтересах комунальної установи не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Хибним з огляду на вищевикладене є і висновок суду першої інстанції, що стягненню за позовом прокурора підлягають тільки бюджетні кошти.
Розглянувши справу по суті, суд апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Прокурор обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на те, що згідно акта ревізії від 28.04.2009 №160-21/007, проведеної об’єднаним контрольно-ревізійним відділом у м.Краснодоні та Краснодонському районі (а.с.49-53), було встановлено факт завищення відповідачем вартості наданих та оплачених позивачем транспортним послуг перевезення учасників спортивних змагань на суму 4792 грн. 74 коп. Згідно акту перевірки та доводів прокурора зазначене завищення склалося внаслідок безпідставного включення відповідачем до калькуляцій вартості перевезення „податку на прибуток”, оскільки відповідач не є платником зазначеного податку.
Як вбачається з калькуляцій, що знаходяться в матеріалах справи, та пояснень, що містяться у відзиві на позовну заяву, при визначенні вартості послуг відповідач не включав до неї „податок на прибуток”.
Вартість послуг з транспортування включає до свого складу - „прибуток”, тобто дохід відповідача від підприємницької діяльності.
Те, що заявлена до стягнення сума 472 грн. 74 коп. не є податком на додану вартість свідчить також наступне.
Відповідач надав позивачу автопослуги згідно договорів №3 від 21.01.2007 (а.с. 20), №8 від 18.03.2007 (а.с. 22), №19 від 13.06.2007 (а.с. 24), №26 від 24.08.2007 (а.с. 26), №27 від 09.09.2007 (а.с. 28), № 32 від 15.09.2007 (а.с. 30), №5 від 17.02.2008 (а.с. 32), №8 від 16.03.2008 (а.с. 34), №15 від 20.04.2008 (а.с. 36), №20 від 25.05.2008 (а.с. 38), №28 від 23.08.2008 (а.с. 39), №30 від 30.08.2008 (а.с.41), №31 від 31.08.2008 (а.с. 43), №33 від 14.09.2008 (а.с. 45). Пункт 1.2 кожного із цих перелічених договорів має посилання на калькуляцію, яка складена та підписана відповідачем і позивачем, що підтверджує про обізнаність позивача про наявність такої калькуляції. Крім того, зміст договорів та калькуляцій перевірений Краснодонським Управлінням Державного казначейства України, про що свідчать відповідні штампи органу казначейства. Також перевірені органом Державного казначейства акти виконаних робіт, складені сторонами у справі до вищезазначених договорів, які містять відповідні штампи Краснодонського Управління Державного казначейства України та надані позивачем до матеріалів справи на вимогу суду апеляційної інстанції.
У наданих позивачем копіях платіжних доручень на перерахування вартості наданих автопослуг з розрахункового рахунку позивача маються посилання на номер та дату договору, акт виконаних робіт. Також у платіжних дорученнях (№41 від19.02.2008, №225 від 12.09.2007, №135 від 24.04.2008, №79 від 20.03.2008, №282 від 16.09.2008, № 281 від 19.09.2008, №280 від 16.09.2008, №261 від 29.08.2008, №134 від 14.06.2007, №224 від 29.08.2007, №14 від 30.01.2007, №44 від 21.03.2007) в графі „призначення платежу” маються посилання на накладні з номерами та датами, але за поясненням позивача такі накладні позивачем не складались і зазначені в платіжних дорученнях безпідставно. Разом з тим у кожному акті виконаних робіт податок на додаткову вартість не вказано, а у платіжних дорученнях зазначено „без ПДВ”. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що відповідач відповідно до п.6 Указу президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітність суб’єктів малого підприємництва” №727/98 від 03.07.1998 (в редакції указу президента України №746/99 від 28.06.1999), як суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на прибуток. Зазначений у калькуляціях „прибуток” є прибутком підприємця, мета діяльності якого і є одержання чистого прибутку з урахуванням доходу та понесених витрат.
Таким чином, позивач помилково ототожнює наявність в калькуляції рядку „прибуток” з „податком на прибуток”, що є зовсім різними речами.
За таких обставин, доводи прокурора про завищення відповідачем вартості наданих послуг шляхом безпідставного включення до їх вартості „податку на прибуток” на загальну суму 4792 грн. 74 коп. є необґрунтованими, а відповідно позов не підлягає задоволенню з зазначених обставин.
Оскільки судом першої інстанції позовні вимоги не були розглянуті по суті у зв’язку з помилковим висновком про те, що прокурором даний позов поданий не в інтересах органу Державної влади або органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та не подані докази порушення інтересів держави, в той час як позов підлягає розгляду по суті, апеляційне подання прокурора Краснодонського району Луганської області підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Луганської області скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову в позовних вимогах.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням того, що заявник апеляційного подання звільнений від сплати державного мита, питання щодо його розподілу судом не вирішується.
Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, за згодою представників сторін та прокурора оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 85, 99, 101, п.2 103, п.3 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційне подання прокурора Краснодонського району Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2009 по справі № 18/236 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.12.2009 у справі №18/236 скасувати.
3.Прийняте нове рішення.
4.У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя Т.М. Баннова
Суддя Т.Ф. Парамонова
Помічник судді С.І.Заєць