КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
08.02.10 р. № 19/28
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Фаловської І.М.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
за участю:
від позивача: Шиян В.О., дов. №1 від 04.01.2010 року,
від відповідача: Тупало М.П., дов. б/н від 02.11.2009 року,
від третьої особи 1: не з’явились,
від третьої особи 2: не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року,
у справі №19/28 (суддя Безрук Т.М.),
за позовом відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»в особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»у м. Полтаві, м. Полтава,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна», м. Кременчук Полтавської області,
треті особи: 1. ОСОБА_5, с. Кривуші Кременчуцького району Полтавської області,
2. ОСОБА_6, м. Кіровоград,
про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки, -
встановив:
10.02.2009 року відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк»в особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»у м. Полтаві (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна»(відповідач) про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 1, а.с. 3-5).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.04.2009 року у справі №19/28 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_5 (т. 1, а.с. 102).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.04.2009 року провадження у справі №19/28 зупинено до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №2- 1066/2009 за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Торговий дім “Весна», за участю третіх осіб –АКБСР «Укрсоцбанк»та ВАТ «Морський транспортний банк»в особі відділення №4 філії ВАТ «Морський транспортний банк»у м. Полтаві, про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на об’єкти нерухомості (т. 1, а.с. 128).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.06.2009 року провадження у справі №19/28 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні (т. 1, а.с. 138). Також, вказаною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено ОСОБА_6.
21.07.2009 року в судовому засіданні господарського суду Полтавської області позивачем подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог (т. 1, а.с. 144-145), згідно якого позивач просив суд достроково розірвати кредитний договір №00251/Р від 15.11.2007 року та звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №00536-СР від 16.11.2007 року, що складається з заборгованості за кредитом і відсотками у сумі 3 560 361,43 грн. та заборгованості за пенею у сумі 5 690,89 грн., а також витрат, пов’язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмету іпотеки.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.09.2009 року провадження у справі №19/28 зупинено до перегляду апеляційної скарги на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 10.06.2009 року у справі №2-1066/2009р. за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Торговий дім «Весна», за участю третіх осіб –АКБСР «Укрсоцбанк»та ВАТ «Морський транспортний банк»в особі відділення №4 філії ВАТ «Морський транспортний банк»у м. Полтаві, про визнання договорів купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на об’єкти нерухомості (т. 2, а.с. 5).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.10.2009 року провадження у справі №19/28 поновлено (т. 2, а.с. 16).
28.10.2009 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з клопотанням про уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 22-23), згідно якого просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №00536-СР від 16.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., а саме: перший поверх приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 221,4 кв.м.; підвальні приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 52,0 кв.м., які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, будинок 43, які належать відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 46 від 05.11.2003 року, з метою погашення заборгованості за кредитним договором №00251/р від 15.11.2007 року на загальну суму 3 566 052,32 грн., що складається з наступних складових, що підлягають сплаті з вартості предмету іпотеки:
заборгованості за кредитом та відсотками у сумі 3 530 361,43 грн.;
заборгованості за пенею у сумі 5 690,89 грн.;
а також судових витрат, сплачених при поданні позовної заяви у сумі 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; а також витрат, пов’язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки,
шляхом продажу вказаного предмета іпотеки відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк»з укладенням від власного імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки.
Передати предмет іпотеки на період його реалізації в управління відкритому акціонерному товариству «Морський транспортний банк».
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року у справі №19/28 позов відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»в особі філії ВАТ «Морський транспортний банк»у м. Полтаві до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна», треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №00536-СР від 16.11.2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г., а саме, перший поверх приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 221,4 кв.м., підвальні приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 52,0 кв.м., які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, будинок 43, які належать відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №46 від 05.11.2003 року, з метою погашення заборгованості за кредитним договором №00251/р від 15.11.2007 року на загальну суму 3 566 052,32 грн., що складається з наступних складових, що підлягають сплаті з вартості предмету іпотеки:
заборгованості за кредитом та відсотками у сумі 3 530 361,43 грн.;
заборгованості за пенею у сумі 5 690,89 грн.;
а також судових витрат сплачених при поданні позовної заяви у сумі 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; а також витрат, пов’язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки,
шляхом продажу вказаного предмета іпотеки відкритим акціонерним товариством «Морський транспортний банк», з укладенням від власного імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки.
Передано предмет іпотеки на період його реалізації в управління відкритому акціонерному товариству «Морський транспортний банк».
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору кредиту, визнавши правомірними вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно укладеного між сторонами спору договору іпотеки (укладеного в рахунок забезпечення зобов’язань за договором кредиту), керуючись ст. ст. 220, 456, 525, 526, 547, 549, 611, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу, ст. ст. 3, 7, 12, 34, 38, 39 Закону України «Про іпотеку», умовами договору кредиту та договору іпотеки, задовольнив позов повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна»подало апеляційну скаргу, в якій скаржник просить змінити рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року у справі №19/28 шляхом приведення у відповідність до договору іпотеки №00536-СР від 16.11.2007 року та законодавства порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати»неправомірно надано позивачеві право на продаж предмета іпотеки. Крім цього скаржник зазначає, що судом першої інстанції не визначена обов’язкова умова, встановлена ст. 39 Закону України «Про іпотеку», - початкова ціна предмету іпотеки.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги і посилається на ст. ст. 33, 34, 39 Закону України «Про іпотеку»та умови п. 2.1.7.1., 2.1.8. договору іпотеки.
Треті особи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.12.2009 року у справі №19/28 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року у справі №19/28 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
До початку судового засідання від 01.02.2010 року представником відповідача було подано клопотання про призначення судової експертизи для вирішення питання про визначення ринкової вартості будівлі, а саме першого поверху приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 221,4 кв.м., підвального приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 52,0 кв.м., які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, будинок 43, які належать відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №46 від 05.11.2003 року.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні вказаного клопотання відповідача з огляду на наступне. Згідно п. 3.2. договору іпотеки звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому поряду. Позивач для задоволення своїх вимог як іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивачем було обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку», яка не передбачає проведення судової експертизи.
В судовому засіданні 01.02.2010 року оголошувалась перерва до 08.02.2010 року.
В судовому засіданні 08.02.2010 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Треті особи в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засіданні повідомлені належним чином. Враховуючи обізнаність третіх осіб про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать повернуті на адресу суду повідомлення про вручення поштових відправлень третім особам, колегія суддів апеляційного господарського суду, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності третіх осіб.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
15.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №00251/Р (кредитний договір, т. 1, а.с. 12-20), згідно умов якого позивач (банк) зобов’язувався надати відповідачеві (позичальнику) кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів з лімітом заборгованості 2 500 000,00 грн. з 15.11.2007 року і терміном погашення по 14.11.2012 року включно, із сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом; а відповідач зобов’язувався повернути позивачеві кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені та штрафи, та інші платежі, які передбачено умовами цього договору (п. 1.1. кредитного договору).
За п. 1.3. кредитного договору видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід’ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника №26001713541, відкритий у філії ВАТ «МТБ»у м. Полтаві МФО 331973.
Згідно п. 3.1.1. кредитного договору банк зобов’язується відкрити для надання та обслуговування кредиту позичковий рахунок №20639713544; рахунок простроченої заборгованості за основним боргом №20673713544; рахунок по відсотках №20684713544; рахунок по прострочених нарахованих відсотках №20695713544.
На підставі заяви позивача про відкриття поточного рахунку банком прийнято розпорядження про відкриття поточного рахунку №26001713541 (т. 1 а.с. 89).
Відповідно кредитного договору відповідач подав позивачеві клопотання від 15.11.2007р. №242 про видачу кредиту в розмірі 2 500 000,00 грн. (т. 1 а.с. 88).
За меморіальним ордером №4 від 16.11.2007 року з позичкового рахунку відповідача №20639713544 на його поточний рахунок №26001713541 було перераховано суму кредиту в розмірі 2 500 000,00 грн. (т. 2 а.с. 64).
28.11.2007року між сторонами було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, яким внесено зміни до п.1.1. кредитного договору в частині збільшення кредитної лінії з лімітом заборгованості до 3 400 000,00 грн. з 15.11.2007 року і терміном погашення по 14.11.2012 року із сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом (т. 1 а.с. 53-55).
На виконання вказаного додаткового договору №1 позивачем видано відповідачу додатково 900 000,00 грн. кредиту, що підтверджується меморіальним ордером №31 від 30.11.2007 року перерахуванням з позичкового рахунку на його поточний рахунок №26001713541 суму кредиту в розмірі 900 000,00 грн. (т. 2 а.с. 63).
Факт видачі кредитних коштів відповідачу в загальній сумі 3 400 000,00 грн. підтверджується виписками банку з рахунків відповідача (т. 1, а.с. 69-87).
Згідно довідки банку станом на 09.11.2009 року кошти на рахунку відповідача №26001713541 відсутні (т. 2 а.с. 62).
Відповідно кредитного договору та додаткової угоди до нього відповідач зобов’язався здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості, визначеного п. 3.2.3. кредитного договору.
Згідно з п. 5.4. кредитного договору при непогашенні в термін, встановлений п.п. 1.1., 3.2.3., 3.3.2. та згідно графіку, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми вважається простроченою.
Відповідно до п. 5.5. договору відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунка до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.1., 3.2.3. кредитного договору, в розмірі встановленому у п. 1.1. кредитного договору.
Відсотки за користування кредитом нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом 25 числа кожного місяця, в день повного погашення кредиту та в день передбачений для повного погашення кредиту відповідно із п. 1.1. даного договору. Відсотки нараховуються за фактичний період користування коштами з дати попереднього нарахування/дати виникнення заборгованості (включно) до 24 числа поточного місяця включно/дати повного погашення кредиту.
За п. 5.5. кредитного договору відповідач зобов’язався щомісячно у валюті кредиту сплачувати відсотки за користування кредитом на рахунок, вказаний у п. 3.1.1., з 26 числа, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а у разі дострокового повного погашення заборгованості –в день фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.3.7. кредитного договору банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісію шляхом звернення стягнення на заставлене майно за умов, передбачених п. 3.3.2. даного договору.
Пунктом 3.3.2. кредитного договору, зокрема, визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, банк має право, зокрема, звернути стягнення на предмет застави/іпотеки, у тому числі достроково.
В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором №00251/Р від 15.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки №00536-СР від 16.11.2007 року (договір іпотеки, т. 1, а.с. 24-31). Даний договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №12612.
Відповідно до п.1.6. договору іпотеки відповідач надав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: перший поверх приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 221,4 кв.м., підвальні приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 52,0 кв.м., які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. 43.
28.11.2007 року сторони уклали договір про внесення змін до договору іпотеки №00536-СР (т. 1 а.с. 32-34), яким внесено зміни до п. 1.2. договору іпотеки в частині забезпечення виконання зобов’язань іпотекодавцем, що випливають з кредитного договору від 15.11.2007 року №00251/Р та всіх додаткових угод до нього, щодо збільшення кредитної лінії з лімітом заборгованості до 3 400 000,00 грн. з 15.11.2007року і терміном погашення по 14.11.2012 року із сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом. Даний договір про внесення змін нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі №13163.
Обтяження вказаного майна іпотекою зареєстровано у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом №15513587 від 16.11.2007 року, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (т. 1 а.с. 35, 105).
Право власності відповідача ТОВ «Торговий дім «Весна»на вказане майно підтверджується договором купівлі-продажу №46 від 05.11.2003 року нежитлового приміщення та актом приймання передачі (т. 2 а.с. 88 –92).
Право власності на вказане приміщення зареєстровано Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»за відповідачем - ТОВ «Торговий дім «Весна», що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 91).
Довідкою за №61/1517 від 19.03.2009 року КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»підтвердило, що вказане нерухоме майно (перший поверх приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 221,4 кв.м., підвальні приміщення прибудови до основної будівлі центрального ринку загальною площею 52,0 кв.м., які знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, буд. 43) зареєстроване за ТОВ «Торговий дім «Весна», згідно договору купівлі-продажу №46 нежитлового приміщення м. Кременчук та акту приймання–передачі нежитлового приміщення по договору №46 від 05.11.2003 року (т. 1 а.с. 87).
Позивач звернуся до відповідача з вимогою-попередженням від 10.09.2008 року №1295 про погашення заборгованості по сплаті кредиту, в сумі 8 148,61 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 47 068,91 грн., та пені 3 463,86 грн. (т. 1, а.с. 115).
Відповідач сплатив лише 3000,00 грн. кредиту та 3840,27 грн. відсотків 25.09.2008 року, що вбачається з виписки з рахунку відповідача (т. 1, а.с. 92-93).
Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідачем порушено умови кредитного договору, що є підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано відповідачеві грошовий кредит у вигляді поновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів з лімітом заборгованості 2 500 000,00 грн. з 15.11.2007 року і терміном погашення по 14.11.2012 року включно, із сплатою 17% річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованості за кредитом. Зазначене підтверджено кредитним договором, додатковим договором до нього, меморіальним ордером №4 від 16.11.2007 року, меморіальним ордером №31 від 30.11.2007 року та виписками банку з рахунків відповідача.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Згідно п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Аналогічні положення викладено сторонами і в кредитному договорі та додатковій угоді до нього, згідно яких відповідач зобов’язався здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості, визначеного п. 3.2.3. кредитного договору.
Відповідач свої зобов’язання не виконав, кредитні кошти повертав несвоєчасно та не у повному обсязі, сплативши лише 3 000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку (т. 1, а.с. 92-93). Тобто, відповідачем прострочено виконання зобов’язань по кредитному договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 5.4. кредитного договору при непогашенні в термін, встановлений п.п. 1.1., 3.2.3., 3.3.2. та згідно графіку, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми вважається простроченою.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач заборгованість не погасив, в зв’язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 370 000,00 грн. заборгованості за кредитом (у тому числі 496 583,31 грн. простроченої заборгованості), 190 361,43 грн. заборгованості за відсотками, 5 690,89 грн. пені шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Відповідно до п. 3.3.7. кредитного договору банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісію шляхом звернення стягнення на заставлене майно за умов, передбачених п. 3.3.2. даного договору.
Пунктом 3.3.2. кредитного договору, зокрема, визначено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, банк має право, зокрема, звернути стягнення на предмет застави/іпотеки, у тому числі достроково.
Також, про зазначене сторони домовились і в договорі іпотеки, згідно п. 2.1.7.3. якого банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із зобов’язань за кредитним договором у випадку порушення іпотекодавцем будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору.
Відповідно до ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною першою ст. 7 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що задоволення судом першої інстанції вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №00536-СР від 16.11.2007 року з метою погашення заборгованості за кредитним договором №00251/р від 15.11.2007 року та відсотками по ньому на загальну суму 3 566 052,32 грн., а також витрат, пов’язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, є правомірним та відповідає обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6.1 кредитного договору передбачено обов’язок позичальника сплатити пеню за кожен день прострочення платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який виплачується пеня, від простроченої суми.
Враховуючи наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 5 690,89 грн. на підставі п. 6.1. кредитного договору за прострочення здійснення розрахунку.
Посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати»неправомірно надано позивачеві право на продаж предмета іпотеки, судом апеляційної інстанції відхиляються.
Статтею 7 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати»передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про іпотеку», а ч. 1 ст. цього ж Закону встановлено, що іпотекодержатель має організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем або продати від свого імені.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку»після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
З наведеного вбачається, що місцевим господарським судом правомірно та на підставі чинного законодавства України передано предмет іпотеки у управління позивачеві на період його реалізації.
Твердження відповідача про те, що судом першої інстанції не визначена обов’язкова умова, встановлена ст. 39 Закону України «Про іпотеку», - початкова ціна предмету іпотеки, апеляційним господарським судом відхиляються. Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим боргом та іпотечні сертифікати»у разі недосягнення згоди між іпотекодержателем, іпотекодавцем щодо ціни продажу предмета іпотеки іпотекодержатель укладає з незалежним оцінювачем договір про оцінку предмета іпотеки і продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною, не нижчою за встановлену незалежною оцінкою.
Крім цього, п 3.4.1. договору іпотеки сторонами погоджено, що початкова ціна предмету іпотеки для його продажу з публічних торгів встановлюється у розмірі, визначеному в п. 1.9. цього договору (заставна вартість предмета іпотеки складає 4 926 299,00 грн.), або, за вимогою позивача, визначається незалежними суб’єктами оціночної діяльності, призначеними позивачем.
Також, ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
За наведених обставин, висновки суду першої інстанції про продаж предмету іпотеки за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки відповідають вимогам чинного законодавства України.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року у справі №19/28.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Весна»на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року у справі №19/28 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.2009 року у справі №19/28 залишити без змін.
3. Справу №19/28 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Мазур Л. М.
Фаловська І.М.
Дата відправки 17.02.10