КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2010 № 50/537
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
прокуратури: Дьогтяр О.А.,
від позивача: Краснов П.В.,
від відповідача: Безносик А.О.,
третьої особи 1: ОСОБА_4,
третьої особи 2: не з’явився,
розглянувши матеріали апеляційного подання Заступника прокурора міста Києва та апеляційної скарги Громадської організації „Звіринецькі пагорби”
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2009
у справі № 50/537 ( .....)
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів
до Київської міської ради
третя особа відповідача 1. ОСОБА_5,
2. Громадська організація "Звіринецькі пагорби"
про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.08.2008 № 204/204
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.08.2008 № 204/204.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2009 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Також, не погодившись з вказаним рішенням, Громадською організацією „Звіринецькі пагорби” було подано апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення скасувати повністю та задовольнити позовні вимоги заступника прокурора м. Києва.
Апелянти вважають, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема прокурор посилається на те, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 12,13 Закону України “Про планування та забудову територій”, ст. 17 Закону України “Про основи містобудування”, оскільки у висновках Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації зазначено про необхідність розробки детального плану території, однак вказані вимоги залишились без виконання.
Основним доводом скарги третя особа 2 зазначає те, що передача громадянці ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по пров. Бастіонному, 7-б у Печерському районі м. Києва, а в подальшому і будівництво житлового будинку за зазначеною адресою, що розташована у зсувонебезпечній зоні, де в наявності є ерозія і змиви ґрунтів, може призвести до зсуву ґрунтів та руйнування будинків по пров. Бастіонному, а також цілісності охоронюваного природного ландшафту та порушення режиму охорони пам'яток історії та культури на території м. Києва, до яких відноситься район Видубецького монастиря та Звіринецьких печер.
Також апелянт стверджує, що оскільки територія, яка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Бастіонному, 7-Б у Печерському районі м. Києва є археологічною пам'яткою, забудова вищезазначеної ділянки може призвести до втрати культурної спадщини не тільки жителів Печерського району та м. Києва, а національного надбання всього українського народу.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційного подання та апеляційної скарги, виходячи з наступного.
28.08.2008 Київською міською радою було прийнято рішення № 204/204 "Про передачу громадянці ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Бастіонному, 7-Б у Печерському районі м. Києва".
Відповідно п. 1, 2 вказаного рішення затверджено містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів об'єкта містобудування "Розміщення житлових будинків, господарських будівель і споруд у провулку Бастіонному Печерського району м. Києва"; внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію, яка передається відповідно до цього рішення, вилучити із категорії багатоповерхової житлової забудови та перевести за функціональним призначенням до території садибної забудови.
Пунктом 4 рішення № 204/204 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Бастіонному, 7-Б у Печерському районі м. Києва.
Передано громадянці ОСОБА_5, за умови виконання пункту 6 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у пров. Бастіонному, 7-Б у Печерському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (п. 5 рішення).
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації.
Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання акта недійсним лише у тому разі, коди відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта.
Якщо акт відповідає вимогам чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склались, окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради належить, зокрема, організація землеустрою.
В п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
У відповідності до п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції Київської міської ради належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно –заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Частиною 3 ст. 53 Закону України „Про природно – заповідний фонд України” передбачено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Пунктом 2 ст. 22 Закону України "Про столицю України –місто-герой Київ" Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2006 громадянка ОСОБА_5 звернулась із заявою до Київської міської ради про надання у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га, що розташована за адресою: м. Київ, пров. Бастіонний, 7-Б, для будівництва, експлуатації та обслуговування індивідуального житлового будинку, прибудинкових будівель та споруд.
Відповідно до частини 5 статті 123 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення, відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Згідно ст. 3 Закону України “Про планування і забудову територій”, планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
Рішенням Київської міської ради № 11/2587 від 27.01.2005 “Про правила забудови м. Києва” затверджено Правила забудови м. Києва - це нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих умов і обмежень забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування (п. п. 1.1.1. п. 1 Правил).
Пунктом 2 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 року №310/1747, встановлено, що клопотання, подане до Київської міської ради, розглядається в місячний термін, після чого надається згода на складання проекту відведення земельної ділянки за підписом міського голови або заступника міського голови – секретаря ради, що направляється до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації для підготовки документів, що обґрунтовують розмір, призначення та місце розташування земельної ділянки.
Відповідно до листа вих. № 225-032-6995 від 09.10.2006, Заступник міського голови – секретар Київської міської ради надав згоду та направив заяву громадянки ОСОБА_5 для подальшого розгляду до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).
На виконання вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України було розроблено проект відведення земельної ділянки, отримано висновки та погодження проекту землеустрою щодо її відведення: Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №19-11891 від 19.10.2007; дочірнього підприємства "Інститут генерального плану міста Києва" № 284 від 29.01.2008; Київської міської санепідстанції №1164 від 12.02.2008; Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста “Київзеленбуд” №148-313 від 15.02.2008; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві №05-08/10015 від 29.12.2007 та № 05-09/9788 від 29.12.2007; ВАТ “Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт” №8/1-1987 від 19.12.2007; Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Печерського району м. Києва від 28.11.2007; Головного управління охорони культурної спадщини №6090 від 20.11.2006 та №988 від 12.02.2008; Державної служби з питань національної культурної спадщини №22-3060/35 від 21.11.2006.
Крім того, згідно з листом Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України від 21.05.2008 № 112-8/211-12, останній не заперечує щодо відведення земельної ділянки, що знаходиться у м. Києві по пров. Бастіонному, 7-Б, у приватну власність для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у встановленому порядку згідно з чинним законодавством.
Зазначений проект та листи погодження (висновки) не містять вказівок на невідповідність наданої документації спеціальним нормам.
Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження органу прокуратури щодо порушення прав держави та позивача є необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи докази доводять відповідність розглянутого відповідачем пакету документів щодо відведення земельної ділянки встановленим вимогам.
Також, колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянтів на завдання можливої шкоди парку-пам'ятки та можливого завдання шкоди зоні охоронюваного ландшафту з огляду на вищевказані висновки уповноважених органів.
Також судовою колегією приймається до уваги те, що на момент прийняття відповідачем спірного рішення межі охоронної зони парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва національного значення - Національного ботанічного саду ім. М.Гришка Національної академії наук не були визначені. Територія, яка передавалася третій особі відповідно до спірного рішення, складається з земель багатоповерхової житлової забудови та земель, не наданих у власність чи користування.
За приписами статті 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Межі земельних ділянок об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються у загальному порядку, встановленому чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до пункту 37 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції Київської міської ради належить прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.
Згідно статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані, у тому числі, садово-паркові комплекси.
Частиною 2 статті 47 Закону України „Про землеустрій” встановлено, що проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення.
Частиною 3 статті Закону України „Про природно-заповідний фонд України” визначено, що рішення про встановлення охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду приймається Київською міською радою.
Враховуючи все вище викладене, колегія суддів вважає, що апелянтами не було наведено суду належних та законних підстав для визнання рішення Київської міської ради від 28.08.2008 № 204/204 недійсним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується Заступника прокурора м. Києва та третьої особи 2, які мали довести наявність тих обставин, на підставі яких вони просять скасувати рішення суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційного подання Заступника прокурора м. Києва та апеляційної скарги Громадської організації "Звіринецькі пагорби", а також скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва та апеляційну скаргу Громадської організації "Звіринецькі пагорби" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 - без змін.
Матеріали справи № 50/537 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді