УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2006 року м. Хмельницький
Колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді - Гуменюк Н.І.
суддів - Варвус Ю.Д., Баса О.Г.
при секретарі - Курдзіль М.В.
з участю: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні справу №22-1300 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання недійсним рішення та визнання права власності на частину господарських споруд.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
встановила:
В липні 2002 року ОСОБА_4 звернулась до суду і просила зобов'язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкод в користуванні времянкою по АДРЕСА_1 і виселити її з цього господарського приміщення. В зв'язку із смертю ОСОБА_4 до участі в справі притягнута ОСОБА_3, яка в судове засідання без поважних причин не з'явилась, а тому ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року позов залишено без розгляду.
ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_2 в серпні 2002 року пред'явила зустрічний позов і просила визнати недійсним рішення Хмельницького міськвиконкому №НОМЕР_1, яким узаконено господарські споруди з ОСОБА_4, і визнати за ОСОБА_2 право власності на частину цих споруд.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду вважає невірним, просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, а саме, на неврахування висновку технічної експертизи, з якого слідує, що спірні будівлі існували ще в 1994 році і не були включені в розподіл спадкового майна через те, що не були узаконені.
______ Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав._______________________
Головуючий у 1-й інстанції - Фурик Ю.П. Справ №22-1300
Доповідач - Гуменюк Н.І. Категорія №2, 5
Судом встановлено, що за рішенням Хмельницького міського суду розподілено спадкове майно ОСОБА_1 між його дружиною ОСОБА_4 та недієздатним сином ОСОБА_2 у співвідношенні: 13/20 та 7/20 долі. Першому спадкоємцю виділено житлову кімнату, площею 11,3кв.м.; прибудову, площею 8,3кв.м.; льох та 1/2 частину воріт і огорожі; другому -житлову кімнату, площею 11,3кв.м.; туалет та 1/2 частину воріт і огорожі, що в будинку АДРЕСА_1. Кожного з них зобов'язано зробити певні переобладнання в належних їм частинах.
В жовтні 2001 року ОСОБА_4 отримала дозвіл на замовлення проектної документації, виготовила, отримала її і звернулась з заявою до Хмельницького міського голови про прийняття в експлуатацію переобладнань, самовільно збудованої веранди, житлової кімнати, хліва, гаража та господарських споруд. Рішенням Хмельницького міськвиконкому №НОМЕР_1 її заява задоволено і вона зареєструвала своє право власності 03 вересня 2002 року в Хмельницькому БТІ. В той же день вона подарувала 39/250 частин належного їй будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_5. Після смерті останнього свідоцтво про право на спадщину за законом 24 грудня 2003 року отримала його дружина ОСОБА_3, позов щодо недійсності яких не заявлено.
Оспорюючи законність рішення Хмельницького міськвиконкому про узаконення за ОСОБА_4 самовільного будівництва, ОСОБА_1 не навела правових підстав для цього і не надала жодного доказу про його незаконність, як і доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_2 права на частину спірних будівель. Не здобуто таких доказів і судом, а тому він прийшов до вірного висновку про недоведеність позовних вимог.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду, отже апеляційний суд не знаходить підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ї проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.