Справа 22ц-20015\10 Головуючий в 1 інстанції Філатов К.Б.
Категорія 34\3\ Доповідач Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді: Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Карнаух В.В.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на ті обставини, що з вини відповідача ОСОБА_5 29.05.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 29918,02 грн, яку він просив суд стягнути з відповідачів- ОСОБА_1., як власника джерела підвищеної небезпеки, ОСОБА_5, як особи яка керувала автомобілем та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_5
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22.05.2009 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди -29918,02 грн., моральної шкоди 5000 грн. та витрати по справі у розмірі 1191,45 грн.
В задоволенні позову до ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та просить ухвалити нове рішенням яким заявлені ОСОБА_3 в позові суми стягнути з ОСОБА_5
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, в частині відшкодування матеріальної шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою з ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..1187 ЦК України.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.05.2007 року з вини відповідача ОСОБА_5, який керував автомобілем «Форд Транзит», що належав ОСОБА_1, було пошкоджено автомобіль позивача ОСОБА_3 \а.с.9\. Тим самим позивачу було завдано матеріальних збитків, розмір яких підтверджується висновком автотоварознавчої експертизиа.с.92-119\.
Крім того, відповідно до ст..1167 ЦК України позивачу завдана моральна шкода. У зв*язку з пошкодженням автомобіля, який позивач використовує для сімейних потреб, відчуває моральні страждання, переживання, що спричинило зміну звичного способу життя.
Однак, стягнувши суму моральної шкоди з ОСОБА_1, суд першої інстанції в порушення вимог ст..11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_3 Оскільки, як вбачається з позовної заяви та встановлено в суді апеляційної інстанції позивач просив стягнути суму моральної шкоди з відповідача ОСОБА_5, \а.с.123-125\. Таке порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового рішення про стягнення суми моральної шкоди з ОСОБА_5, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, колегія суддів вважає,що слід врахувати роз*яснення дані в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної \немайнової шкоди”, що обов*язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного за*язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в заподіянні. Зокрема, суд повинен з*ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями \бездіяльністю вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Тому, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди слід визначити з урахуванням характеру і тяжкості завданих моральних страждань, конкретних обставин по справі, істотності вимушених змін у життєвих стосунках та наслідків, що наступили та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, що суд при ухваленні рішення не взяв до уваги довідку Криворізького відділення РЕР ДАІ ГУ УМВС України
про те, що за відповідачем ОСОБА_1 не зареєстровано автотранспортний засіб на якому ОСОБА_5 скоїв дорожньо-транспортну пригоду, що виключає його відповідальність, як власника транспортного засобу, спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів справи довідку щодо власника автотранспортного засобу, який був учасником дорожньо-транспортної пригоди 29.05.2007 року, було надано 30.08.2008 року. В довідці вказані дані станом на 27.08.2008 р.\ а.с.81\, тоді як дорожньо-транспортна пригода сталася 29.05.2007 року. Судом апеляційної інстанції перевірено доводи скарги та отримано довідку Криворізького відділення РЕР ДАІ Головного Управління МВС України в Дніпропетровській області, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Форд Транзит державний знак НОМЕР_1 був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_1
Посилання ОСОБА_1 у скарзі, що суд дійшов неправильного висновку щодо існування трудових відносин між ним та ОСОБА_5, та не дав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_5 користувався його автомобілем без дозволу, спростовується матеріалами справи та висновками суду.
Відповідно до матеріалів справи та пояснень ОСОБА_5, він керував автомобілем, який належав ОСОБА_1, на підставі трудових відносин, які не були належним чином оформлені \а.с.49,51\.Крім того, згідно матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_5 вказував під час дтп свої дані, як водій «ЧП Акулович». Власник транспортного засобу, ОСОБА_1 не звертався до органів внутрішніх справ про викрадення його автомобіля або інше протиправне заволодіння автомобілем. Крім того, судом першої інстанції підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 були інші обставини.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо матеріальної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки ОСОБА_1 відповідно до вимог ст..1187 ЦК України.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб*єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дане джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб.
Відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач ОСОБА_1 не надав як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції доказів тих обставин, що ОСОБА_5 неправомірно заволодів транспортним засобом, який належав ОСОБА_1
Ст.1187 ЦК України передбачено, якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління, без належного правового оформлення, то суб*єктом відповідальності є власник транспортного засобу.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 передав транспортний засіб ОСОБА_5 без належного правового оформлення, що і є підставою для стягнення з нього суми матеріальної шкоди.
Отже, відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, позивач належним чином надав суду першої інстанції докази спричинення йому матеріальної та моральної шкоди, а відповідачі не спростував такі докази.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають такі судові витрати: з ОСОБА_1 -299,18 грн. судовий збір, 15 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 700 грн. оплата за проведення судової експертизи; з ОСОБА_5 -8,50 грн. судовий збір та 15 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_1, судових витрат – скасуванню, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,п.4 ч.1ст.309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2009 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення суми моральної шкоди та стягнення суми моральної шкоди у сумі 5000 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , судових витрат в сумі 1191,45 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення суми моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 2000 \дві тисячі \ грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати –299,18 грн.- судовий збір, 15 грн., інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 700 грн. оплата за проведення судової експертизи, з ОСОБА_5 -8,50 грн. судовий збір, 15 грн.- інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: