Справа №22ц-20238\10 Головуючий в 1 інстанції Бутенко М.В.
Категорія – 27\3\ Доповідач – Митрофанова Л.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
09 лютого 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Митрофанової Л.В.
суддів: Соколан Н.О., Карнаух В.В.
при секретарі: Євтодій К.С.
за участю: представника Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» -Калинич Лариси Володимирівни, представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ«Райффайзен Банк Аваль» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки , який уточнювали у судовому засіданні, посилаючись на ті обставини, що 27.04.2005 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір та договір про видачу траншу кредиту на основі основного кредитного договору. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов*язання за вказаним кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_6, ОСОБА_3 укладено договори поруки. Оскільки, відповідач ОСОБА_5 не здійснював зобов*язання за кредитним договором, тим самим порушив його умови, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно суму основного боргу-30647,74 доларів США., суму нарахованих та прострочених відсотків -7035,63 доларів США., суму пені -2640,67доларів США, всього 40324,04 доларів США або за офіційним курсом НБУ 310495,11 грн.
ОСОБА_7 подала до суду зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на те, що при укладенні ОСОБА_6 з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі, договору поруки, Банком не отримано згоди подружжя на вчинення правочину.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, посилаючись на порушення банком вимог ст..559 ЦК України, оскільки умови кредитного договору змінювались в сторону збільшення відповідальності без його згоди, як поручителя.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02.10.2009 року позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки задоволено частково. Суд стягнув суму заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5
Зустрічний позов ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним, задовольнив в повному обсязі.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до позовом Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_6 про визнання договору поруки недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» ставить питання про зміну рішення суду, оскільки відповідачі були ознайомлені з умовами кредитного договору та договору траншу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_5, за кредитним договором №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року та договором про видачу траншу Кредиту №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року, укладених між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» \надалі Банк та ОСОБА_5, та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення суми заборгованості з поручителів за кредитним договором ОСОБА_6, ОСОБА_3, суд першої інстанції правильно послався на вимоги ст..ст.526,610,553,559 ЦК України та умов кредитного договору. Оскільки, відповідач ОСОБА_5 порушив свої зобов*язання шляхом невиконання суттєвих умов Кредитного договору та договору про видачу траншу кредиту, тому суд правильно стягнув суми кредитної заборгованості з відповідача ОСОБА_5
Колегія суддів вважає, що висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення суми заборгованості з поручителів ОСОБА_6, ОСОБА_3, за вищевказаним кредитним договором та договором про видачу траншу кредиту, відповідають вимогам ст..ст.553,559 ЦК України.
Згідно п.9.1 основного Кредитного договору передбачено відповідальність сторін та вказано, що за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього договору, позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу \а.с.8\.
Отже, згідно п.1.2. договорів поруки ОСОБА_6, ОСОБА_3 взяли на себе зобов*язання, в повному обсязі відповідати перед Банком по зобов*язанням, які виникають з умов кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року \а.с.11,59\. Згода на вищевказані умови кредитного договору викладена в п 5.2. договорів поруки, щодо зміни умов кредитного договору іншими договорами – вищевказаними договорами поруки не визначено.
Однак, між Банком та ОСОБА_5 був укладений договір про видачу траншу кредиту на основі Кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року \а.с.9\, в якому, як встановлено в суді першої інстанції, чого не заперечував представник Банку в суді апеляційної інстанції, були вказані нові умови щодо видачі кредиту та передбачено, що в день отримання кредиту позичальник повинен сплатити Банку комісійну винагороду за супроводження кредитного договору в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та в п.7.1 збільшено відповідальність позичальника в частині розміру пені з 0,1% до 0,5%. Таким чином, обсяг відповідальності ОСОБА_5 перед Банком суттєво збільшився, на що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згоди не давали.
Тому, на думку колегії суддів, при з*ясуванні обставин, з якими закон пов*язує стягнення сум заборгованості за кредитним договором солідарно з поручителем, слід виходити з вимог ч.1 ст..559 ЦК України.
Відповідно до ст..10,60 ЦПК України позивач Банк не надали як суду першої інстанції так і суду апеляційної інстанції доказів отримання Банком згоди поручителів ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на зміну зобов*язання, внаслідок чого збільшився обсяг їх відповідальності.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3, то суд першої інстанції відповідно до вимог ст..214 ЦПК України, правильно встановив обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення ОСОБА_3, правовідносини сторін які випливають із встановлених обставин та правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 з вищевказаних підстав, суд першої інстанції помилково вказав про визнання договору поруки укладеного між Банком та ОСОБА_3- недійсним, що не відповідає обставинам справи та є підставою згідно п.3 ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і ухваленні нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та визнання договору поруки таким, що припинив свою дію.
Згідно вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов*язання, а також у разі зміни зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до позовних вимог та висновку суду першої інстанції, ОСОБА_3, вказав норму матеріального права та підстави припинення договору поруки.
Отже, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України, в даному випадку кредитор не довів до відома поручителя про зміну умов кредитного договору та не одержав його згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов*язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, зазначені обставини припиняють дію договору поруки.
Доводи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в апеляційній скарзі, що є безпідставним висновок суду про необхідність включення до договору поруки умов про повернення основної суми кредиту та розміру процентів, строки їх повернення, розмір збитків, неустойки спростовуються матеріалами справи. Оскільки такий висновок суду відсутній.
Відповідно до рішення суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що Банк не ознайомивши ОСОБА_3, ОСОБА_6 з умовами договору про видачу траншу кредиту №011\03-03\321\5 на основі кредитного договору №011\03-03\321\5 від 27.04.2005 року, позбавив їх можливості як поручителів знати суттєві умови видачі кредиту, які необхідно знати поручителю до укладення договору поруки, а саме: строк кредиту,графік погашення кредиту,процентна ставка, збільшення обсягу відповідальності. Зокрема, відповідно до вимог ст..ст.1054,553,554,559 ЦК України, якщо в основному кредитному договорі передбачено укладення іншого договору, в даному випадку-договору про видачу траншу кредиту, в якому внесено зміни до основного кредитного договору, то слід було вказати в договорі поруки про виконання умов передбачених двома договорами. Оскільки, зміна зобов*язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, є підставою для припинення договору поруки.
Банк в договорі про видачу траншу кредиту змінив умови видачі кредиту та вказав про те, що в день отримання кредиту позичальник повинен сплатити Банку комісійну винагороду за супроводження кредитного договору в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та в п.7.1 збільшено відповідальність позичальника в частині розміру пені з 0,1% до 0,5%. У договорах поруки відсутні посилання на виконання поручителями змінених умов основного кредитного договору, договором про видачу траншу кредиту. Таким чином, обсяг відповідальності ОСОБА_5 перед Банком суттєво збільшився, на що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 згоди не давали.
Посилання Банку в скарзі, що поручителям ОСОБА_3 та ОСОБА_6 були ознайомлені з умовами кредитного договору та договору про видачу траншу кредиту, оскільки всі договори укладені в один день, спростовуються висновками суд та вимогами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України, у разі зміни зобов*язання за кредитним договором, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності, Банк зобов*язаний отримати згоду поручителя на такі зміни. Отже, законом передбачено- згода поручителя на зміну умов кредитного договору, а не ознайомлення поручителів зі змінами в кредитному договорі.
Позивач Банк відповідно до вимог ст..ст.10,60 ЦПК України, не надав доказів тих обставин, що поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3, давала згоду на зміну зобов*язання по кредитному договору та продовження договору поруки на нових умовах, пов*язаних зі збільшенням відповідальності поручителя.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_7, оскільки відповідно до ст..553 ЦК України, ст.. 65 СК України до встановлених правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, як суб*єктом права спільної сумісної власності подружжя, не застосовується.
Доводи в скарзі щодо безпідставності відмови в позові про стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_6, який не ставив питання про визнання договору недійсним спростовується висновками суду.
Оскільки, судом першої інстанції встановлено порушення Банком вимог ст..ст.553,554,559 ЦК України, що стало підставою для відмови в задоволенні позову Банку про солідарне стягнення з поручителів суми заборгованості за кредитним договором та договором про видачу траншу кредиту.
Доводи Банку, що за позовом поручителі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не відповідають за зобов*язаннями ОСОБА_5 в частині сплати ним комісії та розмір зобов*язань поручителів перед Банком по договору про видачу траншу у порівнянні з зобов*язаннями по кредитному договору не збільшувався, спростовується висновками суду.
Як убачається з договорів поруки та відповідно до ст..553,554 ЦК України, поручителі ОСОБА_6, ОСОБА_3 відповідають по зобов*язанням боржника, які виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов*язань. Тому, внесення без згоди поручителів в п.3.5. договору про видачу траншу кредиту, зобов*язання сплати Банку комісійної винагороди за супроводження кредиту в розмірі 0,95% від суми отриманого кредиту та відповідно до п.9.1 кредитного договору і п. 7.1 договору про видачу траншу кредиту, збільшилась відповідальність поручителів в частині розміру пені, і є підставою для припинення договору поруки.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині визнання договору поруки недійсним –скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,309,316, ЦПК України, колегія суддів - ,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 02 жовтня 2009 року в частині визнання договору поруки недійсним –скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.
Визнати договір поруки №011\08-02\569 від 27 квітня 2005 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 таким, що припинив свою дію.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: