Справа 22ц-20343/10 Головуючий у 1 інстанції
Категорія 26(1) Тимошенко Т.І.
Доповідач Барильська А.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді : Ляховської І.Є.
суддів: Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі: Шролик І.С.,
за участю: представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа - Відкрите акціонерне товариства «Суха Балка» про стягнення заборгованості по щомісячним страховим виплатам, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2004 року прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Суха Балка» (далі - ВАТ «Суха Балка»), відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі - відділення Фонду) про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам, відшкодування втраченого заробітку.
В грудні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив суд стягнути з відділення Фонду на його користь 42040 грн. 95 коп. недоплачених страхових виплат з 19.05.2001 року по 01.03.2007 року та зобов’язати відповідача з 01.03.2007 року сплачувати йому щомісячні страхові виплати у розмірі 1794 грн. 29 коп., до зміни обставин, які тягнуть їх перерахунок.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 05.11.2007 року позов ОСОБА_4, про стягнення заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування втраченого заробітку, компенсації до ВАТ «Суха Балка» залишено без розгляду.
Справа розглядалась судами неодноразово
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13.02.2008 року позов ОСОБА_4 задоволено: стягнуто з відділення Фонду на користь позивача 42040 грн. 95 коп. недоплати по щомісячним страховим виплатам за період з 19 травня 2001 року по 01 березня 2007 року та зобов’язано відповідача, починаючи з 1 березня 2007 року виплачувати ОСОБА_4 по 1794 грн. 29 коп. щомісячних страхових виплат до зміни обставин, які тягнуть перерахунок або припинення страхових виплат.
В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки, змінюючи розмір щомісячних виплат, суд першої інстанції не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв’язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 “Правил відшкодування шкоди...”, який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обґрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), суд не звернув уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року». крім того, відділення Фонду безпідставно залучено до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи, також судом не враховано, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1957 по 1958 роки працював на посаді гірничого майстра у ВАТ «Суха Балка» у шкідливих умовах праці. 20.01.1958 року під час виконання робіт на посаді підривника, позивач отримав виробничу травму, про що було складено акт за формою Н-1, у зв’язку із трудовим каліцтвом позивач неодноразово проходив огляд у МСЕК, та висновком МСЕК від 19.02.1990 року йому встановлена 80% втрати професійної працездатності, безстроково, та 2 група інвалідності.
Наказом №46/90 від 27.02.1990р. позивачу призначені платежі у відшкодування шкоди в сумі 101,48 крб., надалі з урахуванням базової заробітної плати по професії прохідника за січень-квітень 1992 року та ступеня втрати професійної працездатності позивачу призначено до виплати 1211456 крб.
Спір виник з приводу неправильного застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів до сум відшкодування шкоди з 01.07.1994р., що потягло неправильне нарахування та виплату регресних сум підприємством та страхових сум, які виплачує відділення Фонду з 01.04.2001р.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підприємство при перерахунку позивачеві сум відшкодування шкоди на коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів: 2.0 - з 01.10.1994 року, 3.0 - з 01.02.1995 року, 1.5 - з 01.07.1996 року,1.15 - з 01.07.1997 року, безпідставно не застосувало коефіцієнти росту тарифних ставок і посадових окладів 2.0 з 01.07.1994 року, 2.5 з 01.01.1996 року, встановлені спільними постановами дирекції і профспілкового комітету підприємства та наказів по ВАТ «Суха Балка», що в подальшому призвело до заборгованості по щомісячним виплатам відшкодування шкоди та несвоєчасній виплаті частини щомісячних платежів відшкодування шкоди.
На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати позивачеві склала 164грн. і була перерахована Відділенням Фонду відповідно до вимог Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам ( членам їх сімей), затвердженого Постановою правління ФСС НВ України № 83 зі змінами та доповненнями) та постанов правління Фонду : з 01.03.2002 року – на коефіцієнт 1.193; з 01.03.2003 року – на коефіцієнт 1.182; з 01.03.2004 року – на коефіцієнт 1.152; з 01.03.2005 року – на коефіцієнт 1.238; з 01.03.2006 року – на коефіцієнт 1.203.
Стягуючи з Відділення Фонду заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до суду із даним позовом, суд першої інстанції зазначив, що ВАТ «Суха Балка», починаючи з 01 липня 1994 року, неправильно коригувало позивачу суму відшкодування втраченого заробітку, у зв’язку з чим після передачі документів Відділенню Фонду останнє також неправильно виплачувало позивачеві страхові виплати.
Такий висновок суду є правильним з огляду на наступне.
Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року в редакції (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 492 від 18 липня 1994 року), яка діяла на момент виникнення даних правовідносин, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводилось у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.
Із наданих по справі доказів убачається, що відповідно до наказу № 543 від 29.07.1994 року та сумісної Постанови адміністрації і профспілок, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року, тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 2.0 рази з 01.07.1994 року.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20.10.1994 року, тарифні ставки на посадові оклади на підприємстві були збільшені в 2.0 рази та на зазначений коефіцієнт були також збільшені і щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку позивачу.
З 01 лютого 1995 року тарифні ставки та посадові оклади на підставі наказу №191 від 28.02.1995 року були збільшені в 3.0 рази, одночасно були збільшені і суми відшкодування шкоди позивачу на зазначений коефіцієнт.
З 01 січня 1996 року тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 2.5 рази згідно спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВАТ «Суха Балка» № 1982 від 278.12.1995 року. В той час, як суми відшкодування шкоди позивачу були збільшені тільки в 1.25 рази.
З 01.07.1996 року тарифні ставки та посадові оклади були збільшені в 1.5 рази згідно наказу № 462 від 28.06.1996 року та спільної Постанови адміністрації і профспілкових комітетів, одночасно до щомісячних виплат у відшкодування шкоди здоров’ю позивача був застосований зазначений коефіцієнт.
З 01.07.1997 року тарифні ставки та посадові оклади на підприємстві відповідача були підвищені в 1.15 рази на підставі спільної постанови адміністрації та профспілкового комітету від 01.07.1997 року та наказу № 522 від 29.07.1997 року та до щомісячних виплат відшкодування шкоди позивачу був застосований зазначений коефіцієнт.
Тому, розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно перерахував призначену позивачеві підприємством суму відшкодування шкоди, починаючи з 01 липня 1994 року по 01 квітня 2001 року, на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а саме: 2.0- з 01 липня 1994 року, 2.0- з 01 жовтня 1994 року, 3.0-з 01 лютого 1995 року, 2.5- з 01 січня 1996 року, 1.5- з 1 липня 1996 року, 1.15- з 1 липня 1997 року.
Ухвалюючи рішення, суд виконав вимоги пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (із наступними змінами і доповненнями), та перевірив, чи не перевищує перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності середній заробіток відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування п. 28 “Правил відшкодування шкоди...”, колегією суддів не можуть бути взяти до уваги.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відкоригована заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Відповідно до пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.
Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 19 травня 2004 року, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з Відділення Фонду недоплату за період з 19 травня 2001 року по 01 березня 2007 року в сумі 42040грн.95коп, яка утворилася внаслідок неправильного коригування суми відшкодування шкоди третьою особою, а також визначив новий розмір щомісячної страхової виплати в сумі 1794грн.29коп., починаючи з 01 березня 2007 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, змінюючи розмір щомісячних виплат, не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на доказах.
На думку колегії суддів, рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування рішення суду.
За таких обставин апеляційну скаргу Відділення Фонду необхідно залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 лютого 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: