Справа № 11-395 2006 року Головуючий в 1-й інстанції Дворнік О.С.
Категорія ст. 185 ч.З КК України Доповідач Ващенко С.Є.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Ващенка С.Є.,
суддів Дуфнік Л.М., Суслова М.І.
при секретарі Інжиєвській Ю.А.
з участю прокурора Кондратюка П.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця мАДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше судимого 03.08.2005 року Хмельницьким міськрайонним судом за ст. ст. 15 ч.2,185 ч.З, 69 КК України до 1 року позбавлення волі,
засуджено за ст. 185 ч.З КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк 3 роки.
Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ОСОБА_1 засуджено за те, що в період з 10.01.2006 року по 14.01.2006 року він за попередньою змовою з невстановленими особами на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою викрадення чужого майна громадян, шляхом злому дверей проникли в комору, яка розташована у підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_2 та належать громадянину ОСОБА_4, звідки таємно викрали особисте майно останнього на загальну суму 970 грн.
В апеляції прокурор просить вирок скасувати у зв'язку із його м'якістю, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 185 ч.З КК України 3 роки 6 місяців позбавлення волі. Посилається на те, що при застосуванні ст. 75 КК України суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_1 злочину. Вважає, що виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства не можливе, так як будучи судимим 03.08.2005 року, він знову вчинив злочин.
Заслухавши суддю - доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, посилаючись на зазначені у ній доводи, пояснення засудженого, який вважає вирок законним та обгрунтованим, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки за вказаних у вироку обставин відповідає матеріалам кримінальної справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні показаннях підсудного, який свою вину визнав і пояснив, що в період з 10 по 14 січня 2006 року він з двома невстановленими особами зламали двері в комору у підвалі будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрали алюмінієвий бідон, велосипед, пилосос, алюмінієвий ящик, радіатори, ключі та спецодяг.
Оскільки фактичні обставини справи сторонами не оспорювалися і докази щодо них в порядку ч. З ст. 299 КПК України не досліджувалися, то висновки суду першої інстанції стосовно фактичних обставин справи відповідно до ст. 365 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
При призначенні покарання місцевий суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і, на думку колегії суддів, призначив покарання, необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.
Як видно із змісту апеляції, з призначеним ОСОБА_1у покаранням у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі погодився і прокурор, який затверджував обвинувальний висновок.
Твердження ж прокурора про безпідставність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не ґрунтується на законі і не відповідає матеріалам справи.
Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За змістом вироку, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, місцевий суд врахував як тяжкість злочину, так і його особу, зокрема те, що він позитивно характеризується, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, лікування від алкоголізму не потребує, а також такі пом'якшуючі покарання обставини, як визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненні злочину та активне сприяння розкриттю злочину.
Те, що ОСОБА_1 вчинив крадіжку через невеликий проміжок часу після відбуття покарання за аналогічний злочин, не може бути перешкодою у застосуванні до нього ст. 75 КК України, оскільки, по - перше, таких обмежень у вказаній статті немає, а, по - друге, як видно з протоколу судового засідання та з пояснень ОСОБА_1 при апеляційному розгляді справи, після звільнення з місць позбавлення волі у відсутності паспорта та постійного місця проживання він не міг влаштуватися на роботу і не мав засобів до існування, тобто, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких обставин, що додатково слід визнати пом'якшуючою покарання обставиною.
При розгляді апеляції ОСОБА_1 також пояснив, що після вчинення злочину, за який його засуджено, він більше злочинів не вчиняв, знайшов роботу і вирішує питання щодо отримання паспорта.
Враховуючи викладене та відсутність обтяжуючих обставин, колегія судців вважає, що місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання і встановив йому максимальний іспитовий строк тривалістю три роки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, - без задоволення.
Засудженого ОСОБА_1 з-під варти звільнити негайно.