Справа №11-486 2006 року Головуючий в 1-й інстанції Горщар А.Г.
Категорія ст. 185 ч.2,198 КК України Доповідач Цінник П.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року 25 липня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді - Кульбаби В.М.
суддів - Лінинка П.О., Шершуна В.В.
з участю прокурора - Кондратюка П.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Полонського райсуду від 22 травня 2006 року.
Цим вироком -
ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого: - 6.02.1992 року Полонським райсудом за ст. 81 ч.З КК України (в ред. 1960р.) із застосуванням ст. 44 до 2 років виправних робіт з утриманням 20% заробітку на користь держави;
14.11.1996 року Ордженікідзевським райсудом м. Харкова за ч.2 ст. 141 КК України із застосуванням ст. 43 КК України до 3-х років 6 місяців позбавлення волі;
16.04.1999 року Полонським райсудом за ч.З ст. 143, 43 КК України на З роки і 2 місяці позбавлення волі;
10112004 року Полонським райсудом за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року 6
місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 75 та 76 КК України,
судимість не знята та не погашена,
засуджено за ст. 185 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, за ст. 198 КК України на
один рік і 6 місяців позбавлення волі, а за сукупністю злочинів шляхом часткового
складання призначених покарань, остаточно на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі.
Згідно ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Полонського райсуду від 10.11.2004 року і остаточно призначено ОСОБА_2 3 роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 17 березня 2006 року.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_2 залишена попередня, утримання його під вартою.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь СТОВ ім. Мічуріна Полонського району 6440грн. матеріальної шкоди, та на користь ОСОБА_3 2000 гривень матеріальної шкоди.
Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
ОСОБА_2 засуджено за те, що він достовірно знаючи, що ОСОБА_4 в ніч на 15 серпня 2005 року здійснив крадіжку двох кобил в ІНФОРМАЦІЯ_2, яких привів у господарство ОСОБА_2, АДРЕСА_1, після чого він надав можливість вказаній особі зберігати викрадені коні декілька днів у своєму хліві. Після чого ОСОБА_2 допоміг тій особі підшукати покупця на крадених коней з яких одну кобилу разом із ОСОБА_4 продали за 1400 грн., а другу кобилу спільно із ОСОБА_4 забили, м'ясо з якої продали тому ж покупцю.
Крім того, в ніч з 20 на 21 вересня 2005 року ОСОБА_2 із пасовиська СТОВ ім. Мічуріна, що знаходиться в с. Новоселиця Полонського району викрав одну кобилу та одного коня, вартістю відповідно 3,360грн. та 2080грн., а всього викрав чужого майна на загальну суму 6440грн.
В поданій на вирок суду апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 посилається на те, що вирок суду як незаконний підлягає до скасування, а справа закриттю за недоведеністю вини засудженого у скоєнні цих злочинів.
Апелянт зазначає, що будь - яких доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у скоєнні саме ним цих злочинів, в суді не здобуто.
Крім того, на думку апелянта судом порушено вимоги ст.ст. 22, 64, 67 та 77 КПК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, судова палата -
знаходить:
апеляція адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
суд обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні ним злочинів передбачених ст. 185 ч.2 та 198 КК України при викладених у вироку суду обставинах.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та перевіреним у суді доказам.
Так, потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що в серпні 2005 року з пасовища біля села Малі Мацевичі було викрадено його кобилу та лошицю, у зв'язку з чим він і заявив цивільний позов на 10 тис. гривень.
Аналогічні за змістом покази дав і свідок ОСОБА_5.
З оголошених в судовому засіданні пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він неодноразово та послідовно, в деталях відомих лише йому пояснював про достовірну обізнаність ОСОБА_2 у викраденні коней в селі Малі Мацевичі та наданні йому допомоги саме ОСОБА_2 у зберіганні викрадених коней та послідуючої їх продажі для ОСОБА_6 (т.1 а.с. 21, 53, 63).
З показань ОСОБА_4 даними ним в судовому засіданні Старокостянтинівського райсуду під час розгляду щодо нього кримінальної справи, він повністю підтвердив свої покази з цього приводу (т.2 а.с. 204).
З показань свідка ОСОБА_7 які вона давала під час досудового слідства, вбачається, що у її присутності в їх будинку ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_2 домовлялись про викрадення ними коней в селі Малі Мацевичі, та разом ходили на таку крадіжку, однак незабаром ОСОБА_2 повернувся, пояснивши, що з ним трапився припадок епілепсії, на що він хворіє. А наступного дня ОСОБА_4 привів у їх господарство дві кобили. Одну з яких вони живою продали для ОСОБА_6, а нішу в цьому ж господарстві забили, м'ясо з якої також було продано для ОСОБА_6 (т.1 а.с. 31-37).
Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що він як слідчий допитував по місцю проживання свідка ОСОБА_7, яка добровільно давала пояснення про вказані вище обставини, при цьому їй було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив той факт, що в серпні 2005 року він з господарства ОСОБА_2, що в селі Новоселиця Полонського району купив за готівку одну живу кобилу каштанової масті, а також купив в той же день через декілька годин м'ясо другої кобили, яку ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 забили та розробили на м'ясо (т.1 а.с. 70-72).
З протоколу огляду господарства ОСОБА_2 від 21 листопада 2005 року вбачається, що в ньому було виявлено залишки внутрішніх органів, шкіра, хвіст кобили, а також було вилучено сокиру, штани та напівчеревик ОСОБА_4 із слідами крові (т.1 а.с. 39-40).
З висновку судово - імунологічної експертизи за №НОМЕР_1 вбачається, що на виявлених сокирі, штанах та черевику виявлено білок коня (т.1 а.с. 48-49).
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кожен зокрема підтвердили той факт, що восени 2005 року із пасовиська СТОВ ім. «Мічуріна» села Новоселиця було викрадено одного коня та одну кобилу.
Свідок ОСОБА_11 пояснив, що крадіжки коней як сам особисто, так і разом із ОСОБА_2 восени 2005 року він не вчиняв. По питанню продажу коней свого тестя він до ОСОБА_2 не звертався. ОСОБА_2 обмовляє його. Заперечив свою присутність в господарстві ОСОБА_2 20 та 21 вересня 2005 року.
Свідок ОСОБА_12 підтвердила той факт, що 24 вересня 2005 року до неї у господарство приходив ОСОБА_2 та просив її створити для нього алібі, а саме, повідомити працівників міліції, що якоби він ночував у неї в ніч з 20 на 21 вересня 2005 року коли було скоєно крадіжку коней. Однак від такої пропозиції вона відмовилась.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_13 кожен зокрема підтвердили, що у вересні 2005 року в селі Новоселиця, де вони купляли худобу у жителів цього села, до них звертався ОСОБА_2 з проханням купити у нього коня, який і продав їм коня, вивівши його з пасовиська.
Свідок ОСОБА_14 пояснила, що її син ОСОБА_11 в ніч з 20 на 21 вересня 2005 року ночував у себе дома, про що їй достовірно відомо, а тому і ніяк не міг спільно із ОСОБА_2 скоїти у цю ніч крадіжку двох коней.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що проживає по сусідству із ОСОБА_2, однак ніколи не бачив в його господарстві ОСОБА_11.
Сам ОСОБА_2 в судовому засіданні своєї вини в пред'явленому йому обвинуваченню не визнав та пояснив, що дійсно в його господарство у серпні 2005 року ОСОБА_4 привів дві кобили, пояснивши йому, що коні належать його вітчиму, яких потрібно продати, що вони разом і зробили, продали їх ОСОБА_6, за що він отримав тільки 300 гривень. А по епізоду крадіжки двох коней із пасовиська СТОВ ім. Мічуріна пояснив, що двох коней в його господарство привів його знайомий ОСОБА_11 який повідомив, що вказані коні належать його тестю і їх потрібно продати. Поскільки з його господарства один кінь втік, тому він продав для ОСОБА_6 лише одного коня, за що йому ОСОБА_11 заплатив лише 200грн.
Таким показам ОСОБА_2 даним в судовому засіданні, суд цілком вірно дав критичну оцінку і розцінював їх як такі, що дані на свій захист, поскільки вони суперечать як його ж показам даним в ході досудового слідства (т.2 а.с. 99) так і показам ОСОБА_6 та ОСОБА_13 даними на очній ставці з ОСОБА_2 (т.2 ас. 62-65, 64, 66), а також і іншими матеріалами справи.
Всім цим доказам в їх сукупності суд дав належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про повне доведення вини ОСОБА_2, вірно кваліфікувавши його злочинні дії за ст. 198 КК України як зберігання та збут майна, завідомо здобуто злочинним шляхом, та за ч.2 ст. 185 КК України, як крадіжка чужого майна, вчинено повторно.
З наведених підстав доводи , що викладені в апеляції адвоката, про недоведеність вини засудженого, є безпідставними.
Міра покарання ОСОБА_2 призначена у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Підстав до скасування чи зміни вироку суду щодо ОСОБА_2 судова палата не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова палата -
ухвалила:
Вирок Полонського районного суду від 22 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 залишити без міни, а апеляцію адвоката - без задоволення.