Справа № 11-438, 2006 року                                                          Головуючий в 1-й інстанції Намистюк В.П.

Категорія ст. 121 ч.1 КК України                                                          Доповідач Ващенко С.Є.

УХВАЛА ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

12 липня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді  Кульбаби В.М.

суддів                         Ващенка С.Є., Лінника П.О.

з участю прокурора Крохмалюк Л.Б.

захисника                   ОСОБА_1

потерпілого               ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Волочиського районного суду від 15 травня 2006 року.

Цим вироком  ОСОБА_3, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, інваліда 2 групи, одруженого, раніше не судимого, засуджено за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 залишено попередній - підписка про невиїзд з постійного місця проживання.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Арешт, накладений на належний ОСОБА_3 автомобіль ГАЗ-3110 н.з.НОМЕР_1, скасовано.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 145,73 грн. матеріальної і 750 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_3 засуджено за те, що він 22 лютого 2005 року між 14 і 15 годинами в М.Хмельницькому на подвір'ї АДРЕСА_1 під час сварки із ОСОБА_2 умисно наніс йому удар по голові шлангом із металевим наконечником, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку із м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі та стягнути з нього на його користь 10000 грн. у відшкодування моральної та 1000 грн. матеріальної шкоди. За змістом апеляції потерпілий вважає, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та спричиненні ним наслідки і безпідставно застосував до засудженого ст. 75 КК України.

Заслухавши суддю - доповідача, потерпілого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, посилаючись на зазначені у ній доводи та на те, що заподіяні йому моральна шкода і матеріальні збитки є значно більшими за стягнуті судом суми у їх відшкодування, пояснення засудженого ОСОБА_3 та думку прокурора, які вважають вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 за вказаних у вироку обставин відповідають матеріалам справи, грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і сторонами не оспорюються. Дії засудженого за ч.1 ст. 121 КК України кваліфіковані вірно.

Призначене ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, що сторони також не оспорюють.

Посилання ж потерпілого на неправильність застосування до засудженого ст. 75 КК України не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання місцевий суд зазначив, що врахував тяжкість злочину. А це свідчить про те, що судом враховано і характер його наслідків, оскільки саме наслідки дій винної особи є обов'язковою ознакою цього злочину і визначають його ступінь тяжкості. Тому посилання потерпілого на те, що суд не врахував тяжкість злочину і характер наслідків є безпідставним.

Те, що ОСОБА_3 вперше вчинив злочин і є інвалідом суд обґрунтовано визнав обставинами, які пом'якшують покарання, і врахувавши позитивну характеристику засудженого, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, дійшов правильного висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Обґрунтованим є рішення суду і щодо розміру відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, оскільки відповідно до наданих ним чеків про придбання медикаментів його витрати на лікування становлять 145 грн.73 коп. Інші докази, які підтверджували б витрати потерпілого на лікування в сумі 1000 грн., у справі відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів підстав для скасування чи зміни вироку в частині призначеного покарання та відшкодування матеріальної шкоди не вбачає.

Що стосується розміру моральної шкоди, то місцевий суд при його визначені припустився помилки.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд зазначив лише, що позов у цій частині не співрозмірний із дійсною моральною шкодою, а також, що він враховує поведінку самого потерпілого. При цьому суд, в порушення ч. 5 ст.334 КПК України, у вироку не мотивував, чому він вважає, що саме 750 гривень компенсує моральну шкоду потерпілого та не вказав у чому полягає його поведінка, яка привела суд до такого висновку.

На думку колегії суддів відшкодування моральної шкоди потерпілому в грошовому еквіваленті у розмірі 750 грн. є недостатнім.

Згідно з матеріалами справи та даними дослідженого в судовому засіданні висновку судово - медичної експертизи, зокрема, ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани лівої тім'яної ділянки голови, вдавленого уламкового перелому лівої тім'яної кістки, забою головного мозку легкого ступеню, які за своїм характером є тяжким тілесними ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент заподіяння, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

Відповідно до дослідницької частини цього висновку у зв'язку із заподіянням вказаних тілесних ушкоджень ОСОБА_2 переніс операцію по усуненню фрагментів вдавленого імпресійного перелому лівої тім'яної кістки.

А з пояснень потерпілого в судовому засіданні видно, що перенесена травма спричиняє йому головні болі, внаслідок чого він не може працювати.

Враховуючи характер вказаних тілесних ушкоджень, обсяг фізичних і душевних страждань, які переніс та продовжує переносити потерпілий, їх тривалість, та виходячи із засад розумності,  виваженості  та  справедливості,  колегія  суддів  вважає,  що  вирок  в  частині вирішення цивільного позову щодо  моральної шкоди підлягає зміні із збільшенням суми грошового її відшкодування до 3000 гривень.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -

Ухвалила:

Апеляцію засудженого задовольнити частково.

Вирок Волочиського районного суду від 15 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 в частині цивільного позову змінити. Розмір стягнення грошового відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збільшити до 3000 гривень.

В решті вирок залишити без зміни.