Справа № 11 -409 2006 року                                   Головуючий в 1 -й інстанції Луценко О.П.

Категорія ст.ст. 191 ч.5, 587 ч.2 КК України                     Доповідач Бойко Л.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2006 року колегія судців судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді -        Кульбаби В.М.

суддів -                                   Бойко Л.В., Шершуна В.В.

з участю прокурора -            Крохмалюк Л.Б.

захисника -                ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора та захисника ОСОБА_1 на вирок Ярмолинецького районного суду від 14 лютого 2006 року.

Цим вироком -

ОСОБА_2, уродженець м. Тетрицкаро, Республіка Грузія, жителя АДРЕСА_1, вірмен, громадянин України, з вищою освітою, розлучений, працюючий ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий, засуджений за ч.5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 358 КК України - до 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.

За ч.2 ст. 28 і ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 28 і ч.1 ст. 366 КК України ОСОБА_2 виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до закону.

Стягнуто з ОСОБА_2 650грн. судових витрат.

Арешт на майно ОСОБА_2 скасовано.

Міру запобіжного заходу підписку про невиїзд залишити без змін.

За вироком суду в березні 2004 року ОСОБА_2, працюючи ІІНФОРМАЦІЯ_1, зловживаючи своїм службовим становищем заволодів 12 автомобілями, які належали колишньому колгоспу ім. Котовського. З цією метою ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3 відносно якої відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі акту амністії, підготував пакет документів для зняття автомобілів з обліку в Городоцькому МРЕВ і на підставі підроблених довіреностей на право продажу автомобілів у Городоцькій філії товарної біржі «Українська» були укладені біржові договори (угоди) купівлі - продажу транспортних засобів між СЗАТ ім. Котовського та ПМП «Москалівське». Згідно укладених біржових угод право власності на транспорті засоби перейшло до ПМП «Москалівске» засновником якого є ОСОБА_2. В подальшому ОСОБА_2  розпорядився цими автомобілями на власний розсуд, передавши їх у заставу за банківськими кредитними угодами, що були укладені від імені ПМП «Москалівське». Загальна ринкова вартість автомобілів на момент заволодіння склала 109521грн.

В поданій на вирок суду апеляції захисник засудженого - адвокат ОСОБА_1 вважає, що у діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч.5 ст. 191 КК України, просить направити на нвоий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.

У своїй апеляції прокурор, що брав участь у справі просить вказаний вирок скасувати, постановити нвоий вирок та призначити покарання ОСОБА_2 за ст.ст. 191 ч.5, 69, 358 ч.2, 28 ч.2, 222 ч.2, 28 ч.2, 366 ч.1, 70 КК України - 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані із організаційно - розпорядчими функціями строком на З роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Посилається на те, що винність засудженого в скоєному доведена. Крім того, суд необгрунтовано застосував до засудженого ст. 75 КК України, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, суд не в повній мірі врахував ступінь тяжкості та характер суспільної небезпеки вчинених злочинів, безпідставно визнав обставинами, що пом'якшують покарання щире каяття та вчинення злочину внаслідок збігу вимушених виробничих обставин.

Заслухавши доповідач, прокурора, захисника, засудженого, підтримавших доводи своїх апеляцій, обговоривши доводи апеляцій та перевіривши матеріали справи, колегія суддів

Знаходить:

Апеляцію прокурора не підлягаючою задоволенню, апеляцію захисника частковому задоволенню.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч.2 КК України колегія суддів вважає правильним.

Такий висновок ґрунтується на перевірених судом показаннях самого засудженого, який не заперечував, що в смт. Городок на товарній біржі при оформленні договорів купівлі - продажу автомобілів за ОСОБА_4 документи підписав сам особисто. При знятті з обліку автомобілів, які рахувалися за колгоспом ім. Котовського, заяви про зняття їх з обліку за керівника організації підписав сам особисто. Крім того довіреності, які були використані на біржі при укладенні договорів купівлі - продажу, були складені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його прохання.

Крім того, вина засудженого в скоєному підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

Як пояснила свідок ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_2 вона готувала два листи на ім'я начальника Городоцького МРЕВ, доручення на право перереєстрації автомобілів, довіреності від імені СЗАТ ім. Котовського на право продажу автомобілів на ім'я ОСОБА_6 і довіреності від імені ПМП «Москалівське» на право купівлі автомобілів на ім'я ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що на прохання засудженого вона передала йому штамп та печатку СЗАТ ім. Котовського,   поскільки йому потрібні були для  оформлення автомобілів.

Крім того, як пояснила свідок ОСОБА_5, вона особисто на прохання ОСОБА_2 друкувала листи начальнику Городоцького МРЕВ №НОМЕР_1 на №НОМЕР_2 від імені ліквідатора ОСОБА_7, а також доручення №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4.

При цьому підтвердила свідок ОСОБА_5, що ОСОБА_3 виписувала довіреності на оформлення автомобілів.

За поясненням свідка ОСОБА_6 у заявах в Городоцьке МРЕР про зняття автомобілів з обліку підписи за керівника підприємства проставив ОСОБА_2 особисто і завірив їх відтисками печатки СЗАГК ім. Котовського, яка у нього була із собою.

Згідно висновку експерта від 16 червня 2006 року виконавцем підписів у дорученні №НОМЕР_4, листі №НОМЕР_2 у графі « ліквідатор ОСОБА_7», довіреностях ІНФОРМАЦІЯ_2 в графі « Керівник підприємства» є ОСОБА_3, виконавцем - підписів від імені покупця в графі - підпис - у біржових договорах (угодах) купівлі - продажу транспортного засобу від 06.03.2004 року реєстраційні номери ІНФОРМАЦІЯ_3 є ймовірно ОСОБА_2.

Отже винність ОСОБА_2 у підробленні документів доведена . По справі встановлено, що підроблені документи засуджений використав для одержання 12 автомобілів з метою їх користування відповідно до умов договору оренди майна від 1 січня 2003 року.

Ці дії засудженого за ст. 358 ч.2 КК України кваліфіковано вірно.

Засуджуючи ОСОБА_2 за привласнення автомобілів шляхом зловживання службовим становищем суд виходив із того, що наявними у справі доказами безспірно доведена його вина в скоєному. Проте цей висновок суду є помилковим.

Як видно з показань засудженого в ході досудового слідства й у судовому засіданні, він не мав наміру заволодіти транспортними засобами, а лише провів переоформлення автомобілів для того, щоб мати можливість вільно експлуатувати транспорт у виробничих потребах підприємства згідно умов укладеного договору оренди майна, так як у реєстраційних документах на зазначені автомобілі власником був колгосп ім. Котвоського, якого вже не існувало. Переоформлення автомобілів проводилось відкрито і про це було відомо громадянам - співвласникам майна та ліквідатору СЗАТ ім. Котовського ОСОБА_7, Всі ці автомобілі знаходяться у господарстві за виключенням одного, що викрадений.

При цьому , фактичних обставин переоформлення автомобілів ОСОБА_2 не заперечував.

Визнаючи доведеною винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України суд виходи з того, що відповідно до реєстраційних документів автомобілі були зареєстровані як власність ПМП «Москалівське», що вказані автомобілі були зняті з обліку на підставі заяв та довіреностей, які були підроблені за участю самого засудженого, а це за висновком суду, свідчило про спрямованість умислу винного на заволодіння транспортними засобами.

Проте це висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

Як видно з матеріалів справи, і це визнав установлений суд, що на підставі укладеного договору автомобілі були передані в оренду ПМП «Москалівське», але використовувати їх за призначенням було неможливо, тому, що в їх технічних паспортах старого зразку власником значився колгосп ім. Котовського, правонаступником якого ПМП не являється. З яких 9 автомобілів були передані колишнім працівникам колгоспу в числі іншого майна на погашення боргу по заробітній платі, а 3 автомобілі були на балансі СЗАТ ім. Котовського відносно якого господарським судом Хмельницької області була порушена справа про визнання банкрутом і майном якого розпоряджався ліквідатор ОСОБА_7. Для того, щоб експлуатувати автомобілі їх необхідно було зареєструвати за спілкою селян - власників або за ПМК «Москалівське». Зареєструвати автомобілі за спілкою було неможливо так як вона не є юридичною особою. Коштів для своєї реєстрації та реєстрації автомобілів СЗАТ «Котовського» не мала. У даному випадку зареєструвати автомобілі за ПМП можливо лише шляхом оформлення договорів на товарній біржі. За погодженням з ліквідатором ОСОБА_7 та головою комісії уповноважених осіб від колективу - власників майна ОСОБА_8, засуджений зняв автомобілі з обліку шляхом оформлення на Городоцькій товарній біржі договорів купівлі - продажу. Однак зазначені автомобілі ПМП «Москалівске» не були оприбутковані.

За таких обставин слід визнати, що у діях ОСОБА_2, описаних у вироку, немає складу злочину, передбаченого ст. 191 ч.5 КК України, оскільки у справі не встановлена винність засудженого у вчиненні вказаного злочину. У зв'язку з цим колегія судців вважає, що у цій частині вирок суду підлягає скасуванню, а справа провадженням закриттю за недоведеністю участі засудженого в скоєному. У даному випадку цей спосіб перереєстрації автомобілів призвів до виникнення цивільно - правових відносин.

З метою отримання кредитів в «Приватбанку», а згодом в «Факторіал банку» ОСОБА_2 надав довідки про те, що автомобілі знаходяться на балансі підприємства, і ці його дії досудовим слідством кваліфіковані за ч.2 ст. 28 і ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України як шахрайство з фінансовими ресурсами та службове підроблення офіційних документів.

Як убачається з матеріалів справи, довідки разом із договорами застави автотранспорту та іншими документами стали підставою для заключення договорів кредиту від 29.08.2003 року та 26.10.2004 року на право отримання кредиту у розмірі 62000грн. та 200000грн.

Суд же дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину за вказаними нормами закону. Із цим висновком суду погоджується і колегія суддів. Так, суд установив, що подані банківським установам інформація про належність транспортних засобів ПМП «Москалівське» відповідала дійсним обставинам. Коли подавалась інформація, ці транспортні засоби числились за ПМП «Москалівське», як орендована техніка на підставі свідоцтв про державну їх реєстрацію.

За викладених обставин доводи, наведені в апеляції прокурора на обґрунтування винності ОСОБА_2 у вчиненні злочинних дій передбачених ст.ст. 28 ч.2, 222 ч.2, 28 ч.2, 366 ч.1 КК України є безпідставними. Вважати , що ОСОБА_2 мав умисел на незаконне одержання кредиту, достатніх підстав у суду першої інстанції не було. Крім того, ОСОБА_2 зобов'язання за кредитними договорами виконав.

Враховуючи, що ОСОБА_2 за злочин передбачений ст. 358 ч.2 КК України підпадає під дію ст. 1 п.б закону про амністію від 31 травня 2005 року і засуджений проти застосування амністії не заперечує, колегія суддів вважає необхідним на підставі вказаного закону про амністію звільнити його від покарання.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України колегія суддів

ухвалила:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, апеляцію захисника частково задоволити, вирок Ярмолинецького районного суду від 14 лютого 2006 року в частині засудження ОСОБА_2 за ст. 191 ч.5 КК України скасувати і справу в цій частині провадженням закрити за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 358 ч.2 КК України до міри покарання призначеного судом - 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 1 п.б закону про амністію від 31 травня 2005 року звільнити від покарання.

В решті вирок залишити без міни.