Справа № 11-а-іЗ/, 2007р. Головуючий в 1-й інстанції
Категорія: ст.289 КК Сапронова Л.В.
України. Доповідач - Литвиненко І.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого місяця "20" дня
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого - Годуна В.А. Суддів: Литвиненко І.І., Вороненко Т.В. З участю прокурора - Литвиненка О.О. засудженого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 вересня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець с Каїри Горностаївського району
Херсонської області, українець, громадянин
України, освіта середня, не працюючий, мешкає
за адресою АДРЕСА_1,
раніше судимий:
Горностаївським райсудом Херсонської області
1998 року за ч.2 ст. 140,44 КК України (1960р.) до 3-х років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України засудження вважати умовним з випробувальним строком 2 роки; Горностаївським райсудом Херсонської області
1999 року за ч.2 ст. 140,43 КК України (1960р.) до 4-х років 8 місяців позбавлення волі. Звільнений від відбування покарання 23.07.2002р. умовно-достроково, не відбутий строк покарання складав 1 рік 3 місяці 22 дні, -
засуджений за ч.2 ст.289 КК України на шість років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 27.11.2005 року.
Вирішене питання про речовий доказ.
ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 31.08.2005 року, близько 1930 год., знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодів автомашиною ВАЗ-92101, державний номер НОМЕР_1, належної на праві приватної власності ОСОБА_2, вартістю 4570 грн., яка знаходилася в дворі житлового будинку АДРЕСА_2.
2
В апеляції засуджений ОСОБА_1 вказує, що суд неправильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.289 КК України, тоді як з обвинуваченням слід виключити кваліфікуючу ознаку вчинення злочину «повторно» та кваліфікувати його дії за ч.1 ст.289 КК України. Крім того, вказує, що суддя Сапронова Л.В. давала санкцію на арешт щодо нього по справі, тому не могла розглядати дану кримінальну справу.
Також вважає, що суд при призначенні покарання не врахував, що він хворіє на туберкульоз, написав явку з повинною, визнавав свою вину як в ході досудового слідства, так і під час судового розгляду справи, що, на його думку, є підставами для застосування ст.69 КК України та призначив занадто суворе покарання.
Просив змінити вирок районного суду, перекваліфікувати його дії з ч.2 на ч.1 ст.289 КК України, обрати покарання з застосуванням ст.69 КК України чи скасувати вирок суду, повернувши справу на новий розгляд до районного суду.
Вислухавши доповідача по справі, засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та в останньому слові просив застосувати ст.69 КК України, так як хворіє, має на утриманні доньку 2004 року народження, щире каяття, міркування прокурора, який не підтримав апеляцію засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає апеляцію ОСОБА_1 не підлягаючою задоволенню.
Як вбачається з вироку, висновок про доведеність вини ОСОБА_1 в незаконному заволодінні, в стані алкогольного сп'яніння 31.08.2005 року автомашиною ВАЗ-92101, державний номер НОМЕР_1, належної на праві приватної власності ОСОБА_2, вартістю 4570 грн., за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є вірним, оскільки ґрунтується на сукупності досліджених у судовому засіданні доказах та не оспорюються засудженим, який повністю визнавав свою вину в скоєнні даного злочину.
Суд правильно дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ч.2 ст.289 КК України за кваліфікуючою ознакою злочину «повторно», оскільки повторним, відповідно до ч.2 цієї статті слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185,186 цього Кодексу. Відповідно до Кримінального кодексу України 1960 року, ОСОБА_1 скоїв злочин за ч.2 ст.140, 43 КК України, а в редакції Кримінального кодексу України від 2001 року цей склад злочину передбачений ст.185 КК України.
Як роз'яснено у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними постановою від 10.12.2004р. №18) згідно зі ст.69 КК України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного.
На думку колегії суддів, підстав для застосування ст.69 КК України щодо ОСОБА_1 не встановлено, тому його апеляційні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Не відповідають дійсності і наведені в апеляції твердження засудженого щодо того, що суддя Сапронова Л.В. під головуванням якої розглядалася дана кримінальна справа, давала санкцію на його арешт по справі. Відповідно постанови від 29.11.2005 року /а.с. 27/ відносно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на два місяці суддею Новокаховського міського суду Херсонської області Матвєєвою Н.В.. Вказаний строк не подовжувався.
3
В апеляції засуджений вказує, що доводи слідчих органів та суду містять протиріччя, проте не вказав, саме в чому він це вбачає, тому судова колегія поза увагою залишає цей довід апелянта як необґрунтований.
Будь-яких даних про порушення органами досудового слідства чи судом норм кримінального або кримінально-процесуального закону, які давали б підставу для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 01 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.