АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ іменем України
26 липня 2006 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської* області в складі головуючого судці Александрової М.А., суддів Русинчука М.М. та Расевича СІ. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, будинкового комітету „Перемога", відкритого акціонерного товариства „Луцька взуттєва фабрика", Луцької міської ради про усунення перешкод в користуванні побутовим приміщенням кухні загального користування за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1;
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, будинковий комітет „Перемога", відкрите акціонерне товариство „Луцька взуттєва фабрика", Луцька міська рада;
представники відповідачів - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Колегія суддів
встановила:
18 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом про усунення перешкод в користуванні побутовим приміщенням кухні загального користування.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що проживає в кімнаті АДРЕСА_1. Кухнею загального користування на третьому поверсі за вищезазначеною адресою користувалась до 1998 року. В 2000 році, повернувшись працювати на ВАТ „Луцька взуттєва фабрика", позивачка стала постійно проживати в гуртожитку. Однак, з невідомих причин, кухня виявилась замкнутою на замок. Комендант гуртожитку ОСОБА_5 пояснила, що кухнею користуються дві сім'ї - сім'я ОСОБА_3 з кімнати за № НОМЕР_1 та сім'я ОСОБА_4 з кімнати за НОМЕР_2, а тому позивачка змушена була готувати їжу в коридорі секції.
В 2001 році ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком на кухню занесли стіл та плиту, проте, відповідачка ОСОБА_2 заборонила користуватись кухнею, та викинула стола і плиту в загальний коридор.
З того часу ОСОБА_2 постійно вчиняє сварки, провокує бійки, та не допускає позивачку користуватись кухнею.
Просить суд, усунути перешкоди в користуванні спільним побутовим приміщенням кухні загального користування, яке знаходить на третьому поверсі будинку за АДРЕСА_1.
Справа № 22-Ц-737/06 Головуючий в 1 інстанції Савицька Н.В.
Категорія 27 Доповідач Расевич С.І.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2006 року позов задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом до суду.
Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 перешкод у здійсненні права користування побутовим приміщенням кухні загального користування, яке знаходиться на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1.
В позові до будинкового комітету „Перемога", відкритого акціонерного товариства „Луцька взуттєва фабрика" і Луцької міської ради відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кожного в користь ОСОБА_1 по 2 грн. 84 коп. понесених витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору та по 20 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення і ухвалити нове про відмову в позові у зв'язку з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає в гуртожитку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 № НОМЕР_1 на підставі ордеру № НОМЕР_3.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 також проживають у вищезазначеному гуртожитку.
З оглянутих в суді першої інстанції матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що побутове спірне приміщення кухні знаходиться на третьому поверсі та передбачене для спільного користування осіб, які проживають в гуртожитку.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з 2000 року чинять позивачці перешкоди в користуванні побутовим приміщенням кухні загального користування, яке знаходиться на третьому поверсі буд. № АДРЕСА_1. Зокрема, зачиняють приміщення на замок, викидають речі та забороняють користуватись кухнею.
Відповідно до п. 16 „Примірного положення користування житловою площею в гуртожитках", затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року робітники, службовці, студенти, учні, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, мають право: користуватись приміщенням культурно-побутового призначення, обладнанням, інвентарем гуртожитку та комунально-побутовими послугами.
За змістом ч. З ст. 9 Житлового кодексу Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що створені ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоди в користуванні побутовим приміщенням кухні загального користування порушують її права на користування даним приміщенням і обґрунтовано задовольнив позов.
Однак вирішуючи питання про строк позовної давності суд неправильно застосував положення про строки позовної давності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
Так ОСОБА_1 звернулась до суду в зв'язку з порушенням її особистого не-майнового права, а саме права на житло.
Оскільки строк позовної давності в таких випадках не застосовується, суду не було необхідності його поновлювати, а тому рішення в частині поновлення строку позовної давності підлягає зміні.
В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та на підставі наявних доказів.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314 ЦПК України, на підставі ст.ст. 270,268 ЦК України колегія судців -
вирішила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 травня 2006 року в даній справі змінити.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частин зазначеного рішення вказівку про поновлення строку позовної давності.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.