Справа № 11-371 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Каліновська В.С.
Ст. 81 КК України Доповідач Силка Г.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Хлапук Л.І.
суддів Лозовського А.О., Силки Г.І.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_1
законного представника засудженого ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора міста Луцька на вирок Луцького міськрайонного суду від 2 червня 2006 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець і житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, працює різноробочим в приватного підприємця, не одружений, судимий вироком Луцького міського суду від ЗО червня 2000 року за ч.2 ст.81, ч.1 ст. 89 КК України /в редакції 1960 року/ на 2 /два/ роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 /два/ роки,
засуджений за ч.2 ст. 81 КК України /в редакції 1960 року/ з врахуванням санкції ч.2 ст. 185 КК України /в редакції 2001 року/ на 2 /два/ роки позбавлення волі.
На підставі ч.З ст.42 КК України в редакції 1960 року, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за даним вироком та вироком Луцького міського суду від 30 червня 2000 року визначено ОСОБА_4 2 /два/ роки 6 місяців позбавлення волі.
За ч.2 ст. 17, ч.З ст.81 КК України в редакції 1960 року, з врахуванням санкції статті 185 ч.З КК України в редакції 2001 року на 3 /три/ роки позбавлення волі.
На підставі ст.43 КК України, в редакції 1960 року, за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком частково невідбуте покарання за вироком Луцького міського суду від 30 червня 2000 року, остаточно визначивши засудженому до відбування 3 /три/ роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України постановлено звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 /двох/ років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України - не виїжджатиме за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомлятиме ці органи про зміну місця роботи і проживання, періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.
ОСОБА_4 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він 26 травня 2000 року о 13 годині, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, таємно викрали автомобіль ЛУАЗ-969 д.н. НОМЕР_1, який знаходився біля центрального входу в парк культури і відпочинку ім.. Л.Українки в м.Луцьку, вартістю 760 грн. 78 коп., який належить ВАТ «Волиньобленерго».
Він же, 7 квітня 2001 року в період часу з 12 до 13 години за попереднім зговором з ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які засуджені вироком Луцького міського суду від 31 серпня 2001 року, проникли на територію незавершеного будівництва ВАТ «Електротермометрія» по АДРЕСА_2, звідки намагались викрасти кабель АВВГ довжиною 21,5 м/н вартістю 563 грн. 73 коп., однак не довели свій намір до кінця, так як були затримані охороною.
Помічник прокурора міста Луцька, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції в апеляції на вирок суду, не оспорюючи кваліфікації дій і доведеності вважає, що призначене покарання ОСОБА_4 не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив під час іспитового строку, негативно характеризується та намагався уникнути відповідальності. Просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та постановити свій.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого в запереченні на апеляцію зазначає, що вирок суду є законним, а призначене покарання ОСОБА_4 відповідає як тяжкості вчинених ним злочинів так і його особі. Тому суд вірно врахував ряд пом'якшуючих покарання обставин і застосував ст. 75 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням. Просить вирок суду залишити без зміни.
Законний представник засудженого та сам ОСОБА_4 в запереченні на апеляцію вказують, що судом вірно обране покарання, засуджений щиро розкаявся у вчиненому, більше п'яти років ніяких злочинів не вчиняв. Просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без зміни.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржується, виклав основні доводи апеляції помічника прокурора та заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_4, його законного представника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_2, їх пояснення, які просять вирок залишити без зміни, думку прокурора про скасування вироку і постановлення нового, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задовольненню частково.
Висновки суду про доведеність вчинення злочинів, передбачених ч.2 ст.81, ч.2 ст. 17, ч.З ст.81 КК України засудженим ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи та грунтуються на доказах, досліджених в судовому засіданні і які ніким не оспорюються.
Призначаючи покарання ОСОБА_4, за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків суд, відповідно до вимог ст. 65, 103 КК України врахував
характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а саме те, що хоча один із них відноситься до категорії середньої тяжкості, а другий є тяжким, однак з часу їх вчинення пройшов тривалий строк, більше як п'ять років, будь-якої шкоди злочинами не завдано і тяжких наслідків не наступило.
Судом враховано і дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_4 вчинив ці злочини у неповнолітньому віці, щиро розкаявся у вчиненому і активно сприяв розкриттю злочину, що є обставинами, які пом'якшують його покарання.
ОСОБА_4 виховувався у неповній сім'ї, позитивно характеризується /а.с. 61/, на даний час працює різноробочим в приватного підприємця, тривалий час з моменту затримання був позбавлений волі, його поведінка після вчинених злочинів на протязі більше п'яти років свідчить про те, що він не є суспільно-небезпечною особою на даний час.
Безпідставним є посилання в апеляції прокурора на те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і виключно негативно характеризується, як особа, оскільки як видно з матеріалів справи /а.с. 24-30/, ОСОБА_4 за вчинення злочину був засуджений лише 30.06.2006 року, тобто має одну судимість і, відповідно до характеристики характеризується з позитивної сторони.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд підставно звільнив ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України і призначене покарання засудженому є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для постановлення нового вироку та скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_4, за сукупністю злочинів суду слід було керуватися ст. 71 КК України, в редакції 2001 року, а не ст. 43 КК України в редакції 1960 року. Тому в резолютивній частині вироку в зв'язку із зазначеним слід внести виправлення задовольнивши апеляцію прокурора частково.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію помічника прокурора міста Луцька задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 2 червня 2006 року щодо ОСОБА4 залишити без зміни, внісши в резолютивну частину вироку виправлення: вважати, що покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків у вигляді 3 /трьох/ років 6 місяців позбавлення волі призначено на підставі ст.71 КК України, в редакції 2001 року, а не на підставі ст.43 КК України в редакції 1960 року.
Головуючий /-/ Хлапук Л.І.
Судді /-//-/ Лозовський А.О., Силка Г.І.