№ 2-123/10                                              

                                                                   РІШЕННЯ

                                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   3 березня 2010 року                                                                                                          м. Маріуполь

                          Приморський районний суд у складі:

                               головуючого:                                   судді Лузана В.В.,

                               при секретарі:                                            Демененко М.М.,

                               за участю представника відповідача:      ОСОБА_1,

                               представника третьої особи:                    ОСОБА_2,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно,  

                                                                 ВСТАНОВИВ:

 У червні 2009р. ОСОБА_4 звернулися до суду з даним позовом до Маріупольської міськради, у якому просили визнати право власності за ними на самочинне збудоване нерухоме майно, яке розташовано в квартирі АДРЕСА_1, а саме веранду літ. а87, яка прибудована до квартири з наружного боку будинку.

 У судове засідання позивачі не з*явились, у зв*язку з чим справа розглянута у їх відсутності.

Представник Маріупольської міськради ОСОБА_1 позов не визнав та заперечував проти його задоволення з тієї підстави, що міська рада не відводила земельну ділянку під будівництво веранди, у позивачів відсутня відповідна документація, крім того, порушені вимоги ДБН в частині доступу до приміщення, де проходить газопровід.

Представник третьої особи ВАТ «Маріупольгаз» ОСОБА_2 також заперечувала проти позову з урахуванням тієї обставини, що будівництво веранди не узгоджено з відповідною службою, яка відповідає за безопасну експлуатацію газопроводу.

Суд, вислухавши доводи представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають. Даний висновок зроблено судом на підставі наступних правових норм:  

Згідно положенням ч. 5 ст. 376 ЦК України за вимогою користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинне збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує прав інших осіб.

Як слідує з даних технічного паспорту на квартиру позивачів, до неї прибудована з наружного боку будинку веранда, однак позивачами не надано в якості належних доказів обґрунтування позову документів, які надали їм право на проведення прибудов та зведення веранди, як це передбачено ст. 100 ЖК України, а також документів, які передбачені ст. 29 Закону України «Про планування та забудову території», у тому числі проектної документації, необхідних узгоджень, а також доказів того, що зазначене будівництво проведено на відведеної для цього земельній ділянці.

З урахуванням встановлених обставин, а також того факту, що відповідач - як власник земельної ділянки, а третя особа – як організація, що експлуатує газопровід, заперечують проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачами, тобто відсутня обов*язкова умова для задоволення спору такої категорії, як це передбачено ст. 376 ч.5 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні позову.    

У зв*язку з тим, що суд відмовляє в позові, судові витрати, понесені позивачами, у тому числі витрати по сплаті експертизи, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 15, 60, 196, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 376 ч. 5 ЦК України, суд-      

                                                                 ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Маріупольської міської ради про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно – веранду літ. а87, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 в Приморському районі м. Маріуполя – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, тобто через десять днів; якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк 20 днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

                                                    Суддя: