АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого місяця 07 дня Судова колегія судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого -Суворова В.О.
суддів - Бітова А.І.
- Градовського Ю.М. при секретарі - Пащенко Т.П. за участю: представника Державної податкової адміністрації в Одеській області -Тарараки СВ., представника Державної податкової інспекції у Біляївському районі -Неплія І.А., ОСОБА_1. та його адвоката - ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державної податкової інспекції у Біляївському районі на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року про відмову в зміні територіальної підсудності, та постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Одеській області, Державної податкової інспекції в Біляївському районі, Управління державного казначейства в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки належних платежів при звільненні та стягнення моральної шкоди,-
встановила:
26 квітня 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Одеській області, Державної податкової інспекції в Біляївському районі, Управління державного казначейства в Одеській області про стягнення середнього заробітку за час затримки належних, платежів, а саме, заробіток в розмірі 4693 грн. 80 коп., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7666 грн. 54 коп. та стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн.
Позивач обгрунтовуючи свої вимоги зазначив, що він не був ознайомлений з наказом про його звільнення та відповідач своєчасно не провів з ним розрахунок при звільнення
Представник Державної податкової адміністрації в Одеській області звернувся з клопотанням про зміну територіальної підсудності, вказуючи, що справа повинна розглядатися за місцем знаходження одного з відповідачів.
Ухвалою суду першої інстанції від 03 жовтня 2006 року в клопотанні представника відповідача - Державної податкової адміністрації в Одеській області про зміну
Справа №22а-198/2007 р.
Головуючий у першій інстанції Ступакова І.Г.
Категорія АП: 42
Доповідач Суворов В.О.
територіальної підсудності та направлення справи на розгляд до іншого адміністративного суду за місцем знаходження відповідача - відмовлено.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року позовна заява ОСОБА_1. задоволена.
Стягнуто з Державного податкової адміністрації в Одеській області на користь ОСОБА_1. середньомісячний заробіток за час затримки виплат при звільненні у розмірі 4693 грн. 80 коп., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 7666 грн. 54 коп., та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
На вказані ухвалу та постанову суду першої інстанції Державна податкова адміністрація в Одеській області та Державна податкова інспекція у Біляївському районі подали апеляційні скарги в яких просили скасувати ухвалу суду першої інстанції з направленням справи по територіальній підсудності та скасувати постанову суду з прийняттям нової постанови, якою відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність ухвали суду, законність і обгрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на ухвалу суду не підлягають задоволенню, а апеляційні скарги на постанову суду підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження по справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримань територіальної підсудності.
Як встановлено судовою колегією попереднє судове засідання по справі призначено на 06 червня 2006 року, на якому прийнята ухвала про призначення справи до розгляду на 27 червня 2006 року. 27 червня 2006 року відбулося судове засідання.
Після вказаної дати представник Державної податкової адміністрації в Одеській області подав клопотання про зміну територіальної підсудності.
В зв'язку з тим, що вказане клопотання було подано після того, як відбулося судове засідання суд першої інстанції, на думку колегії суддів, обгрунтовано відмовив відповідачу на підставі ст. 22 КАС України в задоволені зазначеного клопотання.
Згідно до ст. ст. 47, 235 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки зазначені ст. 116 цього кодексу.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. ст. 116,- 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 11 жовтня 2002 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 у Біляївському районі Одеської області.
Середньоденна заробітна плата та середньоденне грошове забезпечення позивача складали 78 грн. 23 коп.
В вересні 2005 року відповідач повідомив позивача про наступне звільнення відповідно до ст. 40 п.1 КЗпП України по закінченні двомісячного терміну.
29 листопада 2005 року позивач наказом № НОМЕР_1 був звільнений з займаної посади відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України, про який він дізнався тільки 10 березня 2006 року та в той же день йому було видано трудову книжку. До 10 березня 2006 року позивач вважав, що він займає вказану посаду, тому він не звертався за працевлаштуванням.
21 березня 2006 року позивач став на облік в Білгород-Дністровському центрі зайнятості.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що позивач з Біти відповідача а, саме неповідомлення про видання наказу про звільнення та необгрунтованої затримки видачі трудової книжки, зазнав вимушеного прогулу, оскільки не отримавши наказ про звільнення та трудову книжку, отримуючи кошти на свій рахунок, які він вважав заробітною платою, вважаючи, що він числиться на посаді не працевлаштувався.
Таким чином, час вимушеного прогулу позивача з 29 листопада 2005 року по 10 березня 2006 року склав 71 день. Суд першої інстанції роблячи розрахунок помилково визначив, що час вимушеного прогулу складає 98 днів, поклавши вказану кількість днів в розрахунок. Судова колегія вважає, що на користь позивача в відповідності до ст. ст. 47, 235 ч. 4 КЗпП України підлягає стягненню 71 день х 78 грн. 23 коп. = 5554 грн. 33 коп.
Розрахунок відповідача з ОСОБА_1. відбувся 30 січня 2006 року про що свідчить його картка. Суд першої інстанції помилково встановив, що з дня звільнення по день остаточного розрахунку пройшло 60 днів, оскільки строк невиплати належних позивачу виплат фактично склав 43 дні.
Таким чином, в відповідності до ст. 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню 43 дні х 78 грн, 23 коп. = 3363 грн. 89 коп.
Судова колегія вважає, що суд обґрунтовано та справедливо з урахуванням всіх обставин справи на підставі ст. 237-1 КЗпП України стягнув на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3000 грн., оскільки були порушенні його права, які охороняються законом, позивачу було необхідно було надати додаткових зусиль для організації свого життя в зв'язку з чим він відчув моральні страждання.
Доводи апелянта про те, що позивач повинен був знати про дату свого звільнення, оскільки був попереджений про наступне звільнення та йому пропонувалася посада від якої він відмовився, та при умові, що він виходив на роботу, а тому повинен був знати про звільнення не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ст. 47 КЗпП України у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не надав позивачу копію наказу про його звільнення з роботи, тому його доводи про те, що позивач повинен був знати про його звільнення не заслуговують на увагу.
Вказані доводи апелянта ґрунтуються на його домислах, а не на фактичних обставинах справи.
Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що на адресу позивача було направлено запрошення на отримання розрахунку, оскільки з поштового повідомлення, яке надано відповідачем не вбачається, що позивач отримав вказане запрошення.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 03 жовтня 2006 року прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права в зв'язку з чим в зазначений частині залишає апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду без змін, що стосується постанови суду, то судова колегія вважає, що
4
висновки суду не відповідають обставинам справи в частині розрахунків, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. V
Керуючись 195, 196, 198 ч.І п. З, 199 ч.І, 200, 202 п.З, 205, 207 КАС України. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -
постановила :
Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державної податкової інспекції у Біляївському районі на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року - залишити без змін.
Апеляційні скарги Державної податкової адміністрації в Одеській області та Державної податкової інспекції у Біляївському районі на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року задовольнити частково.
Постанову Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2006 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1. задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової адміністрації в Одеській області на користь ОСОБА_1. середньомісячний заробіток за час затримки виплат при звільненні у розмірі 3363 грн. 89 коп., середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 5554 грн. 33 коп., та моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання законної сили.