Справа № 22ц-1757/2007                               Головуючий 1 інстанції - Карабан І.І.

Категорія- 21                                                                   Доповідач - Круглікова К.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 лютого  2007 року      Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючої -  Круглікової К.С.

суддів - Прокопчук Л.М.

Лук'янової С.В.

при секретарі - Ставріновій Ю.М.

за участю - позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровське Донецької області на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 19 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровське Донецької області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Кіровське звернулось до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Кіровського міського суду від 19 грудня 2006 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і стягнуто на користь позивача у відшкодуванні моральної шкоди 15 000 грн.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування просить скасувати зазначене рішення у зв'язку з тим, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки висновок МСЕК про втрату професійної працездатності не є доказом заподіяння потерпілому моральної шкоди. Крім того, відповідно до п.27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію абзацу 4 ст. 1( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „є" п.1, ч.1,ст. 21, ч.3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності".

Суд першої інстанції, частково задовольняючи вимоги позивача , посилався на те, що позивач працював на вугледобувних підприємствах. Висновком МСЕК від 10 жовтня 2002 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності, а у 2004 році вже було встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. У зв'язку з втратою працездатності у нього порушені нормальні життєві зв'язки і для організації життя необхідні додаткові зусилля, тому суд вважав за можливе стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що висновком МСЕК від 10 жовтня 2002 року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності, а у 2004 році вже було встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. У зв'язку з втратою працездатності у нього порушені нормальні життєві зв'язки і для організації життя необхідні додаткові зусилля.

Відповідно до ст. 21 п.1 пп. „є" та ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров»я, виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частина 1 статті 9 Закону України „Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року в редакції від 21 листопада передбачає, що „відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 27 березня 1992 року в редакції 24 жовтня 2003 року і рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року страхова виплата за моральну шкоду провадиться потерпілому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань незалежно від втрати ним професійної працездатності.

Виходячи із вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди.

При визначенні суми моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., суд навів достатні обґрунтування при визначенні розміру моральної шкоди потерпілому і апеляційний суд з такими висновками погоджується.

Рішення суду відповідає вимогам процесуального і матеріального права і підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Кіровське про відсутність права у позивача на відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки право на відшкодування шкоди виникло у позивача в 2002 році, тобто під час дії Закону України «„Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...».

Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" дію відповідних статей Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...» зупинено на 2006 рік, тому на правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди позивачу дія вказаного Закону не поширюється.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровське відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 19 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.