Справа №1623                                                           Головуючий у 1 інстанції Андреев П.Ф.

Категорія 21                                                                Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА  

Іменем України

15 лютого 2007 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Круглікової К.С. суддів Лук'янової СВ., Прокопчук Л.М.

при секретарі Ставріновій Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Добропілля про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Добропільського міськрайонного суду від 8 грудня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи. Позивачем не наданий висновок МСЕК у підтвердження спричинення йому моральної шкоди, а висновок МСЕК про втрату позивачем професійної працездатності не підтверджує спричинення моральної шкоди. Суд у порушення вимог діючого законодавства відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про направлення позивача на комплексну МСЕК для встановлення факту спричинення позивачу моральної шкоди. Позивачем у порушення вимог ст..60 ЦПК України не надано достовірних доказів у підтвердження спричинення йому моральної шкоди. Відділення Фонду сплатила позивачу одноразову допомогу і виплачує щомісячні платежі. Ст..237-1 КЗпП України передбачає відшкодування моральної шкоди власником підприємства. Крім цього, згідно п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди (а.с.49-50).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; представник позивача не визнав апеляційну скаргу і просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року частково задоволені позовні вимоги позивача і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 12 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач перебував і перебуває у трудових відносинах з ТОВ „Вуглебуд". Під час виконання трудових обов'язків 15 січня 2004 року з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді відкритого перелому правого колінного суглобу, перелому 3, 4, 5, 6 ребер справа і 6 ребра зліва, рану дуги лівої брови. 12 липня 2005 року МСЕК встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 40% і 3 групу інвалідності. Виробничою травмою позивачу спричинена моральна шкода: позивач не може виконувати певні роботи у побуті, його турбують наслідки травми, він постійно відчуває фізичний біль, він зазнав стрес, тобто порушені нормальні життєві зв'язки позивача, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя; позивач позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання. Визначаючи розмір суми у відшкодування моральної шкоди, суд врахував ступінь і характер спричинених і перенесених позивачем моральних страждань (а.с.46-47).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача 15 січня 2004 року виробничою травмою завдано шкоду і 12 липня 2005 року МСЕК встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 40%. Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004. Тому довід апеляційної скарги відповідача про те, що у даному випадку необхідно було застосовувати ст..237-1 КЗпП України, не заслуговує на увагу.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 40%. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.5-9), акт про нещасний випадок від 15 січня 2004 року (а.с.10-11), довідка МСЕК від 12 липня 2005 року (а.с.12, 27-28), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 13-32), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, пояснення позивача, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди виробничою травмою, яку позивач отримав 15 січня 2004 року і у зв'язку з якою 12 липня   2005 року МСЕК   встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності.

Тому не заслуговує на увагу і довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів по справі.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 15 січня 2004 року.

Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових сум не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата зазначених сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачена Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь і характер спричинених і перенесених позивачем моральних страждань. Позивач є чоловіком працездатного віку, який втратив професійну працездатність у розмірі 40%. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму дванадцять тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Добропілля відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 8 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.