Справа №1659                                                               Головуючий у 1 інстанції Юр'єва Т.І.

Категорія 21                                                                    Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА

 Іменем України

15 лютого 2007 року       Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Круглікової К.С. суддів  Лук'янової СВ., Прокопчук Л.М.

при секретарі Ставріновій Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі міста Донецька на рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 11 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача і представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 11 грудня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального і процесуального права. Відповідач відшкодовує спричинення моральної шкоди, якщо факт спричинення такої шкоди підтверджений висновком МСЕК. Але надані позивачем медичні документи не підтверджують факту спричинення йому моральної шкоди. Позивач не надав суду також інших доказів у підтвердження спричинення йому моральної шкоди умовами виробництва. Відділення Фонду призначило і виплачує позивачу щомісячні платежі, провадить виплати на придбання медикаментів і санаторно-курортне лікування позивача. Суд не обґрунтував розмір суми, яку стягнув на користь позивача у відшкодування моральної шкоди. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди, але суд не врахував це при ухваленні рішення (а.с.35-37).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не визнав апеляційну скаргу і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 11 грудня 2006 року вказаний  позов задоволено частково і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 10 тисячі гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач тривалий час працював на підземній роботі в шахті, де придбав професійне захворювання: пиловий бронхіт, став інвалідом 3 групи. У травні 2005 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 40% безстроково. Внаслідок професійного захворювання погіршився стан здоров'я позивача, порушився звичний спосіб його життя, втрачені нормальні життєві і виробничі стосунки; позивач позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю у подальшому вести активний спосіб суспільного життя, що спричинило позивачу моральну шкоду. Визначаючи розмір суми у відшкодування позивачу моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер і глибину його моральних страждань (а.с.31-32).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду, наявність якої у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний пиловий бронхіт позивачу вперше МСЕК була встановлена 12 травня 2005 року розмірі 40% (а.с.13-14, 16-17). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який діяв на час виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 40%. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с. 19-21), висновок ЛЕК від 13 квітня 2005 року (а.с.6), акт розслідування професійного захворювання від 22 квітня 2005 року НОМЕР_1 (а.с.16-17), довідка МСЕК від 12 травня 2005 року (а.с. 13-14), виписки із історії хвороби (а.с.7-11), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів, підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 12 травня 2005 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 40% професійної працездатності безстроково. Вказані обставини спростовують довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів в обґрунтування позову.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.11 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 12 травня 2005 року.

Факт виплати відповідачем позивачу одноразової допомоги, щомісячних страхових виплат; зобов'язання оплачувати медикаментозне і санаторно-курортне лікування позивача не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата зазначених сум і суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер і глибину моральних страждань позивача. Позивач є чоловіком працездатного віку, який на 40% безстроково втратив професійну працездатність у зв'язку з професійним захворюванням. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 12 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Кіровському районі міста Донецька відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Донецька від 11 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.