Справа №1699                                                         Головуючий у 1 інстанції Назаренко Г.В.

Категорія 21                                                              Доповідач Лук'янова С.В.

УХВАЛА

 Іменем України

15 лютого 2007 року        Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Круглікової К.С. суддів Лук'янової СВ., Прокопчук Л.М.

при секретарі Ставріновій Ю.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

встановив:

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Кіровського міського суду від 21 грудня 2006 року і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає його необгрунтованим і ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Всі види соціальних виплат повинні бути підтверджені висновком МСЕК; позивач не надав довідку МСЕК у підтвердження спричинення йому моральної шкоди. Довідка МСЕК про стійку втрату працездатності не є підтвердженням факту спричинення позивачу моральної шкоди. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинена дія ст..ст.21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Позивачем не надані письмові докази, які б підтверджували факт його моральних страждань. Позивачем пропущений строк для звернення до суду, встановлений ст..23З КЗпП України, але питання про його поновлення судом не вирішувалося (а.с.50-53).

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач не підтримав доводи апеляційної скарги, просив залишити без зміни рішення суду першої інстанції і розглянути справу у його відсутність, подавши про це відповідну заяву.

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто десять тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що з 1966 року по листопад 2006 року позивач працював на підземних роботах у важких умовах праці. 19 лютого 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату 30% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології, емфізема легенів, легенева недостатність безстроково; позивача визнано інвалідом 3 групи. Професійним захворюванням позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях позивача через пошкодження здоров'я; у порушенні його нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовження активного суспільного життя, порушенні відносин з оточуючими людьми. При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивачу суд виходив із принципів розумності, виваженості і справедливості; врахував характер і обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; неможливість відновлення професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль необхідних для організації його життя; крім цього, суд врахував той факт, що спричинена ушкодженням здоров'я позивача шкода компенсована чітким виконанням державою обов'язку щодо сплати сум у відшкодування позивачу матеріальної шкоди (а.с.46-47).

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає через наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду у зв'язку із професійним захворюванням: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології (а.с.11-13, 17). Право позивача на відшкодування моральної шкоди і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу у зв'язку з вказаним професійним захворюванням випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічний бронхіт, наявність якої МСЕК вперше встановлена 19 лютого 2004 року у розмірі 30% безстроково (а.с.11-13). Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.3-8), акт розслідування професійного захворювання від 23 січня 2004 року №7 (а.с.17), висновок ЛКК від 30 грудня 2003 року (а.с.14), виписки із історії хвороби позивача (а.с.15-16, 18-19), довідки МСЕК від 19 лютого 2004 року (а.с.11-13), пояснення представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів,  пояснення позивача,  підтверджують  факт спричинення  позивачу моральної шкоди професійним захворюванням, у зв'язку з яким 19 лютого 2004 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату професійної працездатності у розмірі 30% безстроково.

Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 19 лютого 2004 року.

Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із принципів розумності, виваженості і справедливості; врахував характер і обсяг фізичних і душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач; неможливість відновлення професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль необхідних для організації його життя; крім цього, суд врахував той факт, що спричинена ушкодженням здоров'я позивача шкода компенсована чітким виконанням державою обов'язку щодо сплати сум у відшкодування позивачу матеріальної шкоди. Сукупність цих обставин дозволила суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 10 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315 ЦПК України,  апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровське відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 21 грудня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.