Справа №10-411/2006 р. Категорія 296 ч.2 КК України

Суддя 1 інстанції: Шальєва В.А. Доповідач: Мозговенко В.В.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого                             Огурецького В.П.

суддів                                        Мозговенка В.В., Брагіна І.Б.

з участю прокурора                Васенкова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області справу за апеляцією прокурора на постанову судді Київського районного суду м. Донецька від 7 липня 2006 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

ОСОБА_1,    уродженця    м.    Дзержинська    Донецької    області, громадянина України, не судимого якому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ст.ст.296 ч.2 КК України.

Постановою судді Київського районного суду м. Донецька від 7 липня 2006 року відмовлено в обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту й обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

На вказану постанову суду принесено апеляцію прокурором. В апеляції він просить постанову суду скасувати посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_1 у групі осіб вчинив злочин за який передбачена відповідальність до 4 років позбавлення волі, а перебуваючи на волі він може продовжувати злочинну діяльність, переховуватися від слідства та суду та ухилятися від виконання процесуальних рішень.

Вислухавши доповідача, думку прокурора який підтримав доводи апеляції, колегія суддів перевіривши матеріали справи й обсудивши доводи апеляції вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно вимогам ст. 148 КПК України будь який запобіжний заход може бути застосованим тільки за наявності достатніх підстав, вважати що обвинувачений буде продовжувати злочинну діяльність, може переховуватись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі, ухилитися від виконання процесуальних рішень по справі.

З подання слідчого видно, що обґрунтовуючи необхідність взяття ОСОБА_1 під варту слідчий не навів обставин, які б з достатньою вірогідністю свідчили про неналежну процесуальну поведінку обвинуваченого. Доводи слідчого про можливість такої поведінки ОСОБА_1 та необхідність взяття його під варту ґрунтуються тільки на його припущеннях й не підтверджені відповідними доказами.

В апеляції прокурора фактично також не було наведено ні аргументованих доводів, ні доказів на їх обгрунтування про вірогідність неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Напроти з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 пред*явлене обвинувачення у вчиненні злочину середньої тяжкості, він є не судимим, має постійне місце мешкання, позитивно характеризується, що свідчить про можливість належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 під час досудового слідства по справі.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку доводам подання й прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, та про можливість дотримання обвинуваченим під час досудового слідства належної процесуальної поведінки без обрання щодо нього такого запобіжного заходу.

За таких обставин суд на законних підставах відмовив у обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а тому апеляція задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Донецька від 7 липня 2006 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 - без зміни.

Судді