АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2007 року м. Одеса
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Журавльова О.Г.,
суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
при секретарі Яні І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про визнання незаконною відмову у призначення пенсії згідно пенсійного законодавства України,
встановила:
У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районні Одеської області про визнання незаконною відмову у призначенні пенсії згідно пенсійного законодавства України, посилаючись на наступні обставини. Свою трудову діяльність він почав у 1966 році в колгоспі ім. Димитрова. З 01 лютого 1970 року він почав працювати у даному господарстві трактористом та працював у цій спеціальності до 31 грудня 1996 року, тобто більше 25 років. У зв'язку з тим, що діючим пенсійним законодавством передбачено, що трактористи-машиністи, які були безпосередньо зайняті у виробництві сільгосппродукції на підприємствах сільського господарства, мають право на отримання пенсії при досягненні 55-річного віку, він звернувся до відповідача з заявою про призначення йому такої пенсії. Але йому було відмовлено по тій причині, що посадовою особою, що заповнювала особові рахунки, неправильно була указана його спеціальність, замість «машиніст дощувальної установки» записано «фрегатчик», хоча такої спеціальності немає.
Представник відповідача не визнав позовні вимоги, пояснивши, що з представлених позивачем документів та проведених перевірок чітко простежується стаж роботи позивача трактористом в період з 01.01.1970 р. по 31.12.1984 р. Що стосується стажу з 1989 р. по 1997 p., то за цей період у книзі обліку трудового стажу колгоспників (в особовому рахунку позивача) зроблено грубі виправлення, а саме: попередній запис «фрегатчик» затерто і поверх нього написано «тракторист». Ці виправлення, а також аналогічні виправлення у трудовій книжці завірені печаткою підприємства та підписом невідомої особи, але не вказано, на основі якого документа зроблені виправлення. На час перевірки на підприємстві були відсутні первинні документи, які могли б підтвердити спеціальний стаж роботи позивача трактористом для призначення йому пільгової пенсії.
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 вересня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційної скарзі апелянт просить дану постанову суду скасувати, справу направити на новий розгляд, вказуючи на те, що постанову винесено з порушенням норм матеріального права.
Головуючий у першій інстанції Тимошенко СВ. Справа № 22а-267/2007
Доповідач Журавльов О. Г. Категорія АП: 21
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач почав працювати у колгоспі ім. Дмитрова з 1967 року. У період з 1970 року по 1984 рік позивач працював трактористом, в період з 1985 року по 1987 рік - відповідно запарником, механіком по поливу, гідротехніком. За 1989-1996 роки попередній запис стерто, зверху записано «тракторист». З 1997 року по 2002 рік позивач працював «фрегатчиком», а потім до свого звільнення у квітні 2004 року - ковалем (а.с. 6-7).
З копії особового рахунку вбачається, що записана спеціальність позивача за період з 1989 року по 1996 рік виправлена на «тракторист», є відмітка про те, виправленому вірити, хоча не зазначено на підставі якого документа зроблено виправлення та якою посадовою особою (а.с. 9).
Згідно з копією довідки, яку підписав інспектор відділу кадрів (не зрозуміло якого підприємства, установи, організації) позивач працював в періоди з 1988 року по 1993 рік, з
1996 року по 1998 рік та у 2000 році «фрегатчиком», а у 1994-1995 роках, та у 2001-2002 роках -
«трактористом» (а.с.10,16).
Відповідно до довідок СГК «Дельжилер» видно, що ОСОБА_1 працював трактористом-машиністом в періоди з 01.01.1970 р. по 31.12.1984 р. та з 01.01.1989 р. по 31.12.1996 р. Зазначено, що довідка зроблена на підставі особових рахунків (а.с.12,15).
Приведені відомості з довідок підтверджуються довідкою голови колгоспу ім.. Димитрова, проте зазначено, що позивач в період 1985-1996 р. р. виконував роботу як тракторист дощувальної установки «Фрегат» у поливний період.
З повідомлення архівного відділу Татарбунарської райдержадміністрації видно, що відсутні рішення правління колгоспу ім. Димитрова про переведення ОСОБА_1 з тракториста-машиніста на тракториста-машиніста дощувальної установки «Фрегат» за 1992, 1994-1996 роки (а.с. 17.18).
Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі підтвердили факт праці позивача трактористом-машиністом, а потім мащиністом дощувальної установки.
Проведеними управлінням Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області перевірками пільгового стажу ОСОБА_1 від 05 жовтня та 21 листопада 2005 року, встановлено, що стаж роботи позивача трактористом складає 14 років 10 місяців 12 днів, тобто за період роботи з 01.01. 1970р. по 31.12.1984 р. Що стосується стажу з 1989 р. по
1997 р., то за цей період у книзі обліку трудового стажу колгоспників (в особовому рахунку
позивача) зроблено грубі виправлення, а саме: попередній запис «фрегатчик» затерто і поверх
нього написано «тракторист». Ці виправлення, а також аналогічні виправлення у трудовій
книжці завірені печаткою підприємства та підписом невідомої особи, але не вказано, на основі
якого документа зроблені виправлення. На час перевірки на підприємстві були відсутні
первинні документи, які могли б підтвердити спеціальний стаж роботи позивача трактористом
для призначення йому пільгової пенсії.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що при наявності згаданих суперечливих документів, які були представлені позивачем відповідачу для призначення пільгової пенсії, та грубих виправлень у них, у відповідача були відсутні законні підстави для призначення позивачу зазначеної пенсії. Також суд першої інстанції зробив правильний висновок, що без встановлення факту праці позивача трактористом-машиністом з 1985 року до його звільнення (хоча б протягом 6 років, що складало б з не оспорюваним періодом праці 20 років пільгового стажу), не можливо вирішити питання про право позивача на пенсію на пільгових умовах, оскільки питання встановлення згаданого факту лежить за межами предмету даного позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому у відповідності зі ст. 200 КАС України, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 195,196,198 ч.іп.1, 200, ч.іп.1 205,206,254 КАС України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.
Постанову Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області про визнання незаконною відмову у призначенні пенсії згідно пенсійного законодавства України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України .