КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/9249/2019

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №761/6309/18

08 серпня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Суханової Є.М.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

21 лютого 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31.05.2013 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказувало на те, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», Правилами користування платіжною карткою та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Також відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Посилаючись на те, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість у розмірі 27617,28 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1993,67 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 23832,31 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 1291,30 грн., просивстягнути з відповідача на користь банку вказану загальну суму заборгованості, а також понесені судові витрати в сумі 1 762,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року позовну заяву передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 24 травня 2018 року відкрито провадження у справі.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 31.05.2013 в сумі 2841,27 гривень, з яких : 1993,67 гривень заборгованості по тілу кредиту; 236,11 гривень - заборгованості по сплаті процентів; 611,49 гривень заборгованості по сплаті неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов`язання.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнутоз ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 181,27 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилова Олена Леонідівна подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користуванням кредитом та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначала, що відмова суду у стягненні процентів за користування кредитними коштами порушує вимоги статей 1046, 1048 ЦК України. Зауважила, що Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено порядок зміни процентної ставки та інформування про це позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій ставці, що є суттєвою перевагою клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Таким чином, у разі не погодження з підвищенням відсоткової ставки за кредитом, заборгованість за відсотками підлягає стягненню за первинною ставкою, але не може бути відмовлено стягненні відсотків за користування кредитом в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.05.2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач має заборгованість за договором б/н від 31.05.2013 року, яка станом на 31.12.2017 року становить 27617,28 грн. та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1993,67 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 23832,31 грн., штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн., штрафу (процентна складова) - 1291,30 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заборгованості по тілу кредиту в сумі 1993,67 грн. та власного розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитом та штрафів.

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» просить заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками за користуванням кредитом та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Отже, рішення суду в частині задоволення вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 1993,67 грн. не оскаржується та у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків, пені та штрафів.

Як зазначалося вище, частково задовольняючи вимоги про стягнення відсотків та штрафів, а також відмовляючи в задоволені решти зазначених вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності розміру заборгованості по відсотках та пені, визначеного позивачем, та навів власний розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом та штрафам і стягнув ці суми.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 31.05.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за вказаним договором, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було надано суду першої інстанції розрахунок заборгованості за кредитним договором, копію анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з тарифів банку, копію паспорта відповідача.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 31 травня 2013 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування відсотків, пені та штрафів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПриватБанк" АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, вказані висновки є обов`язковими для судів першої, апеляційної інстанції .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками та неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 236,11 гривень заборгованості по сплаті процентів та 611,49 гривень заборгованості по сплаті неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов`язання з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів в повному обсязі.

У частині задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ході розгляду даної справи Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», було понесено судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 762 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643 грн.

Позовні вимоги задоволені частково на загальну суму 1993,6 грн., що становить 7,2% від суми заявлених вимог. З урахуванням розміру задоволених вимог відшкодуванню відповідачем на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 126,86 грн.

За подачу апеляційної скаргу судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки за результатами апеляційного розгляду позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, пені та штрафів.

Керуючись ст.ст. 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.13, 76, 77, 78, 81, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Крилової Олени Леонідівни задовольнити частково.

Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за кредитним договором б/н від 31.05.2013 року - відмовити.

У частині стягнення заборгованості по тілу кредиту рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за подачу позову у розмірі 126,86 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 09 серпня 2019 року.

Головуючий: Судді: