№ 2-а- 611

2009 рік

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2009 року                                                                    Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

                                                                                                               в складі головуючого

 судді Антонюка О.А.

при секретарі – Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 08 травня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів управління державної автомобільної інспекції головного управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області та інспектора ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними і скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позивач в своєму позові посилався на те, що 23 лютого 2009 року інспектор ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 122 КУпАПП і наклав штраф в розмірі 300 грн. Вважає вказану постанову незаконною, оскільки фіксація правопорушення була пристроєм «Візир» шляхом фотографування його автомобіля, але фотознімок не вказує, хто сидів за кермом автомобіля, автомобіль не зупинявся, цим автомобілем можуть користуватися і інші особи (родичі), тобто факт порушення оснований на припущенні, що є порушенням закону, протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про адміністративне правопорушення повинна на протязі трьох днів була йому вручена, чого також не було зроблено. Строк на оскарження постанови він пропустив з поважних причин (пізно отримав копію постанови). Вважає дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська протиправними і незаконними та просив поновити строк оскарження і скасувати вказану постанову, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник відповідача і сам відповідач у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомив. В письмовому зверненні до суду позов не визнали і просили розглянути справу за їх відсутності. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача і представника відповідача згідно ст. 128 КАС України.

З’ясувавши думку сторін, дослідивши матеріали даної адміністративної справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позов обгрунтованим і підлягаючим задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється   на   всі правовідносини, що виникають у державі.

В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. З КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дії їй бездіяльності Конституцією чи іншими законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У судовому засіданні встановлено, що 23 лютого 2009 року о 09 годин 09 хвилин було сфотографовано автомобіль «Хонда» державний номер НОМЕР_1, який рухався в м. Дніпропетровську по Набережній Перемоги зі швидкістю 72 км/год., зазначені обставини підтверджуються фотокопією, наявною в матеріалах справи.

Судом встановлено, що 23 лютого 2009 року у відношенні ОСОБА_1 винесено постанову серії АЕ № 078110 по справі про адміністративне правопорушення, якою накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 (триста) грн.. Також судом встановлено, що вказану постанову серії АЕ № 078110 по справі про адміністративне правопорушення на адресу ОСОБА_1 було надіслано йому як порушнику 10 березня 2009 року, а отримано ним лише 19 березня 2009 року, що підтверджується копією поштового конверту в якому містилась зазначена постанова.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП, копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи  міськрайонний суд,  у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими  законом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення  може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази  на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд вважає, що позивачем по даній справі пропущено строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення з поважних причин, оскільки зазначену постанову на його адресу було надіслано лише 10 березня 2009 року, отримано її позивачем 19 березня 2009 року, в той час, як постанову було винесено 23 лютого 2009 року.

Суд не приймає до уваги фотокопію, як доказ правопорушення, зазначеного у постанові по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона не містить ознак, які могли б підтвердити  ту обставину, чи рухався автомобіль в зоні дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості» чи рухався в іншому місці, вказаний автомобіль інспектор ДАІ не зупиняв, протокол про адміністративне правопорушення не складався, хто був за кермом сфотографованого автомобіля не з’ясовувалося, в зв’язку з якими обставинами постанова про адміністративне правопорушення винесена саме стосовно позивача не вказано.

Постанова від 23 лютого 2009 року винесена на підставі п. 6 ст. 258 КУПАП, згідно якої адміністративне правопорушення повинно бути зафіксоване за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Як вбачається зі змісту постанови, правопорушення зафіксовано приладом «ВІЗІР» № 0711198. прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, відповідно до ст. 14-1 КУпАПП фіксація та заочне винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно власника транспортного засобу можливо тільки тоді, коли порушення зафіксовано засобом, який працює в автоматичному режимі, тобто без участі співробітника ДАІ. Таким чином, якщо інспектором ДАЇ за допомогою приладу «ВІЗІР» і було зафіксовано порушення правил дорожнього руху, то результат зйомки використовується як доказ та як додаток до протоколу про адміністративне порушення, і в такому випадку складається протокол про адміністративне правопорушення в загальному порядку згідно з вимогами, передбаченими чинним законодавством.

Крім того, у тексті постанови зазначено, що позивач власник транспортного засобу 23 лютого 2009 року о 09 годині 09 хв. в м. Дніпропетровську на вул. Набережна Перемоги  в районі ео 373, керуючи автомобілем Хонда державний номер НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 72 км/ч, чим перевищив встановлену швидкість на 32 км/год і таким чином він керував даним транспортним засобом та допустив порушення ПДР. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Під час керування автомобілем позивачем не було помічено порушень ПДР, а також протягом руху автомобіля ним не було помічено працівників ДПС та його ніхто не зупиняв за порушення ПДР, постанову та протокол не складав. В даній постанові відсутні дані, які характеризують особу правопорушника та її майновий стан. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону. Також, в даній постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «ВІЗІР» № 0711198. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13 листопада 2006 року №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до п.п. 12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим, з фото, доданого до оскаржуваної постанови, не можна зрозуміти, як велася зйомка та з якого автомобіля, який був припаркований або рухався, до того ж на фото, доданого до оскаржуваної постанови, не можливо зрозуміти знаходиться транспортний засіб в стані руху чи припаркований на узбіччі. Це також свідчить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

В постанові зазначено, що 23 лютого 2009 року о 09 годині 09 хв. на вул. Набережна Перемоги, позивач керував автомобілем Хонда д/н НОМЕР_1 в м. Дніпропетровськ у зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год». Але з доданої фотокартки не можливо зробити висновок де саме рухався автомобіль, що визиває сумнів в законності отримання даного доказу. З тих же обставин вказана швидкість 72 км на годину сумнівна тому, що у радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «ВІЗІР» має кут огляду який регулюється, тобто може вказати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, або більший за розмірами, а за таких умов це може означати, що насправді виміряна швидкість є швидкістю автомобіля, який рухався у кількох десятках метрів від автомобіля позивача.

Згідно зі ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні. Таких документів до постанови, що оскаржується, не надано.

Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАПП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАПП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення. Згідно ст. 255 КУпАПП уповноважені на ті посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч. З та ч. 4 ст. 122 КУпАПП. Інспектор ДПС ОСОБА_2 поза межі своєї компетенції виніс постанову серія АЕ №093037 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАПП.

При таких обставинах суд вважає, що дії, вчинені інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська при розгляді справи про адміністративне правопорушення, слід визнати не правомірними, а постанову серії АЕ № 078110 від 23 лютого 2009 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122  КУпАП слід вважати як винесену бездоказово, вона основана на припущеннях і в порушення прав позивача, а тому її слід скасувати.

Не може суд прийняти до уваги заперечення представника відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються, порушення прав позивача дійсно були допущені.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 258, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 70, 71, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Поновити пропущений строк для оскарження постанови серії АЕ № 078110 від 23 лютого 2009 року по справі про адміністративне правопорушення.

Скасувати як незаконну постанову про адміністративне правопорушення АЕ № 078110 від 23 лютого 2009 року, винесену стосовно позивача ОСОБА_1 інспектором ДПС БДПС ВДАІ м. Дніпропетровська, про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 300 грн..

    Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею її копії до апеляційної суду або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

                                Суддя -