Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц -65/2007 Головуючий у І й інстанції - Єлізаренко І.А.
Категорія - 39 Доповідач - Григорченко Е.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
з участю адвоката - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську за апеляційними скаргами
Прокурора Новомосковського району Дніпропетровської області на рішення Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року
ОСОБА_2 на ухвалу Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2006 року про роз'яснення рішення по справі за позовом Прокурора Новомосковського району Дніпропетровської області в інтересах ОСОБА_2 до Новомосковської районної стоматологічної поліклініки про визнання незаконними рішення про відмову в прийнятті на роботу, -
встановила:
Прокурор Новомосковського району Дніпропетровської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р., де ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, задовольнивши позовні вимоги, посилаючись на те, що воно є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /т. 2 а.с. 18-22/.
ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області від 17.09.2006р. про роз'яснення рішення Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р., оскільки вважає, що суд його клопотання не вирішив і не роз'яснив рішення суду.
Рішенням Новомосковського міськраионного суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р. відмовлено в позовних вимогах прокурору в інтересах ОСОБА_2 /т.2 ах. 2-4/.
2
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.08.2006р. роз'яснено рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р. /т.2 а.с. 14-15/.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді лікаря - ортодонта поліклінічного відділення ТМО Новомосковського району та був звільнений з посади 16.12.1998 року у зв'язку з скороченням штату. З 1998 року по серпень 2005 року ОСОБА_2 знаходився на обліку у Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості населення, як безробітний. За вказаний період ОСОБА_2 неодноразово був направлений центром зайнятості для працевлаштування до Новомосковської районної стоматологічної поліклініки, однак йому було відмовлено у працевлаштуванні в зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам /а.с. 8, 10, 25,28-30/.
Відповідно до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказами МОЗ України НОМЕР_1, лікар стоматолог - хірург повинен мати лікарську спеціальність хірургічна стоматологія. ОСОБА_2 не має лікарську спеціальність хірургічна стоматологія, крім того, він з 1998 року до теперішнього часу не займався медичною практикою, тобто майже 8 років.
Згідно наказу МОЗ України НОМЕР_2, особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, та особи, які своєчасно не пройшли атестацію на кваліфікаційну категорію або яким відмовлено у присвоєнні (підтвердженні) другої кваліфікаційної категорії, не можуть займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності без попереднього проходження стажування у порядку, передбаченому наказом МОЗ України №48 від 17.03.93р.
Направлення лікарів на стажування, що передбачено наказом МОЗ України НОМЕР_4, здійснюється відділом охорони здоров'я Ради Міністрів Республіки Крим, управліннями охорони здоров'я обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій, департаментом медицини та соціального захисту Київської міської державної адміністрації. Термін стажування від одного до шести місяців визначається лікарю у кожному випадку окремо органом охорони здоров'я, що направляє його на стажування. Перед направленням лікар на час стажування зараховується органом охорони здоров'я на посаду лікаря-стажиста в установу охорони здоров'я. Час стажування зараховується у стаж роботи з спеціальності.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позовних вимогах прокурору в інтересах ОСОБА_2, оскільки останній не має спеціальності лікаря стоматолога - хірурга, посада якого була у відповідача вакантною.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та, дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, керуючись діючим матеріальним та процесуальним законом, зокрема ст. 233 КЗпП України, наказами МОЗ України НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги прокурора в інтересах ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення про відмову в прийнятті на роботу задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 не має спеціальності лікаря стоматолога -
з
хірурга, крім того відповідач не вирішує питання щодо направлення лікарів на стажування.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі прокурора не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм права, що протирічить діючому законодавству.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами суду доказів.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань згідно ст. 308 ЦПК України.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2 щодо ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.08.2006р., про роз'яснення рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.06.2006р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони є безпідставними, а зазначена ухвала суду відповідає обставинам та матеріалам справи, а також вимогам ст. 221 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги прокурора і ОСОБА_2 відхилити, а рішення і ухвалу суду, які відповідають вимогам закону та матеріалам справи - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312 ЦПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Прокурора Новомосковського району Дніпропетровської області і ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 червня 2006 року та ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.
Головуючий:
Судді: