УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2007 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є.
суддів - Жолудько Л.Д., Гурзеля І.В.
при секретарі - Гачинській М.В.
з участю - представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2,
ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5, представника с/ради-
Українець І.В., апелянта ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Борщівського районного суду від 28 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи Шупарської сільської ради до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні дорогою та земельною ділянкою загального призначення,
встановила:
У листопаді 2006 р. ОСОБА_1 та інші особи звернулись в суд з позовом до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні дорогою та земельною ділянкою загального призначення.
Рішенням Борщівського районного суду від 28.12.2006 року позов задоволено частково, зобов"язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 та іншим в користуванні дорогою загального призначення, що проходить між вулицею Андрияшиків кут у сШупарка Борщівського р-ну вздовж господарства ОСОБА_6 зі сторони пасовища, та земельною ділянкою загального призначення- сільським пасовищем, а всього ділянкою, згідно акту земельної комісії Шупарської сільської ради від 20 грудня 2006 року площею 0,0721 га.
Також зобов"язано ОСОБА_6 демонтувати огорожу та металеві ворота на земельній ділянці площею 0,0721 га., згідно акту земельної комісії з зазначенням розмірів, а також знести на цій земельній ділянці господарські споруди.
В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністью.
Справа №22а-212/07 р. Головуючий у 1 інстанції - Денисова Т.С.
Категорія - 33 Доповідач - Гурзель І.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати і справу направити новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи і дійшов помилкового висновку, що спірну земельну ділянку він самовільно захопив .
ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, та пояснив що спірна дорога існувала до початку 80-х років біля його городу, однак нею перестали користуватись. На прилеглій до цієї дороги території почали утворюватись яри та стихійні смітники . По згоді тодішнього голови сільської ради він засипав рови, посадив дерева і побудував деякі господарські споруди, оскільки голова запевнив його що ця ділянка буде виділена йому.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти вимог апеляційної скарги заперечили та пояснили, що спірною дорогою загального призначення вони користувались для прогону скота до пасовища, ходили нею до джерела та до каплиці . В 1997 році ОСОБА_6 почав розпоряжатись частиною пасовища встановив там сарай, піднавіс, теплицю, почав огорожувати цю захоплену ним територію. Однак по дорозі ще можна було пройти, а в 2004 році він встановив ворота на дорозі, що позбавило їх можливості нею ходити та зробив водовідвід по якому вода тече до їх господарств.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що за рішенням виконавчого комітету Борщівської районної ради від ЗО серпня 1985 року №269 ОСОБА_6 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на земельній ділянці у с.Шупарка площею 0,30 га.
Рішенням сесії Шупарської сільради від 25 грудня 1997 року №46 ОСОБА_6 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,33 га, з них, для обслуговування житлового будинку по вул.Андрияшиків кут 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства 0,08 га.
Згідно земельно-облікових документів Шупарської сільської ради за ОСОБА_6 рахується присадибна земельна ділянка площею 0,33 га.
24 жовтня 2006 року комісією Шупарської сільської ради проведено обмір земельної ділянки, якою користується ОСОБА_6, і виявлено, що останній користується земельною ділянкою біля житлового будинку площею 0,3877 га, а також ділянкою, що огороджена і примикає до його господарства, площею 0,0244 га, а всього присадибною земельною ділянкою площею 0,4121 га.
При проведенні 20 грудня 2006 року повторного огляду земельної ділянки, якою користується відповідач ОСОБА_6, земельною комісією Шупарської сільради встановлено, що існуючі межові знаки з вулицею Андріяшиків кут, господарством ОСОБА_7, землями загального користування, господарствами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не порушені і площа земельної ділянки ОСОБА_6 в
межах межових знаків від "А" "Б" до "Є" становить 0,34 га. і приблизно відповідає виділеній ОСОБА_6у у приватну власність земельній ділянці 0,33 га. . Земельна ділянка якою користується ОСОБА_6 від точок "Є" до "А" з правої сторони згідно плану до акту (а.с.64-65) йому не виділялась є ним самозахваченою і її площа становить 0,0765 га., куди входить і дорога.
На спірній земельній ділянці ОСОБА_6 споруджено: металеві ворота, огорожу, дерев"яний сарай, теплицю, дерев"яний піднавіс для сіна, і ці споруди знаходяться за межами земельної ділянки, виділеної ОСОБА_6.
Земельною комісією Шупарської сільської ради, згідно акту огляду від 23 грудня 2006 року, встановлено, що бетонний мур огорожі самовільно захопленої земельної ділянки відповідача перекрив водовідвід, сформований за рахунок рельєфу дороги (а.с. 76,77).
З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про самозахват ОСОБА_6 земельної ділянки, яка примикає до його господарства, а тому виніс вірне рішення, яким відповідача зобов"язано усунути перешкоди в користуванні самозахваченою земельною ділянкою, що відповідає вимогам закону.
З таким висновком суду першої інстанції слід погодитись, оскільки він зроблений на підставі повно та всебічно досліджених матеріалів справи та відповідає закону.
Так згідно ч.З ст.83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів, в тому числі майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження відходів тощо, і розпорядження ними здійснюють відповідні ради. Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності . Рішення про її вилучення та передачу ОСОБА_6у відповідною радою не приймалось.
Відповідно до вимог ст. 12 ЗК України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальної громади села.
При розгляді заяви ОСОБА_6 29 вересня 2006 року сесією Шупарської сільської ради прийнято рішення №46, яким відмовлено відповідачу у передачі земельної ділянки, якою останній користується, у власність, оскільки дана земельна ділянка розміщена на землях загального користування.
25 грудня 2006 року рішенням Шупарської сільської ради №72 зобов"язано ОСОБА_6 звільнити захоплену ним земельну ділянку, яка належить до земель загального користування згідно умовних позначень та земельного звіту, а також усунути перешкоди та звільнити дорогу, яка зазначена на карті села і розміщена на землях загального користування.
У відповідності до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом визнано порушення права позивачів на користування дорогою та земельною ділякою загального призначення і застосовано захист їх права шляхом
відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, що передбачено ч.З ст. 152 ЗК України.
Доводи апеляційної скарги про те що ОСОБА_6 правомірно користувався спірною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки ним не представлено належних доказів, які б свідчили про його право власності чи користування спірною ділянкою.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на розбіжності в розмірах земельної ділянки встановлених різними комісіями та в рішенні суду, оскільки судом вірно визначено самовільно захоплену ОСОБА_6 земельну ділянку згідно актів, як різницю між ділянкою якою він користується фактично по акту від 24.10.2006 року- 0,4121 га. та земельною ділянкою яка йому виділена у власність по рішенню ради, що округлено по фактичних обмірах становить 0,34 га. /0,4121-0,34/= 0,0721 га.
Таким чином, колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.3074.1 п.1; 308; 313; 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Борщівського районного суду від 28 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.