АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Козака І. О.
Суддів Ходоровського М.В.Демковича Ю.И.
при секретарі Стець І.В.
з участю сторін
адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_2 пред"явив позов до Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції, третьої особи ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Позивач зазначив, що 22 листопада 2005 року на регульованому перехресті вул.С.Бандери-Шопена-Татарська в М.Тернополі за участю автомобіля ГАЗ-3110, належного відповідачу, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 2104, яким він керував, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав легкі тілесні ушкодження а його автомобіль механічні пошкодження. Вартість ремонту автомобіля згідно висновку спеціаліста №3114 від 30.12.2005 року становить 7446,28 грн., а вартість лікування 118,25 грн. Окрім цього ним понесено витрати на оплату праці спеціаліста в розмірі 300 грн. Загальна сума матеріальної шкоди становить 7864,53 грн. Також йому заподіяно моральну шкоду, яку оцінює у 3000 грн.
Посилаючись на те, що автоаварія сталася за наявності вини двох водіїв транспортних засобів, відповідач від відшкодування шкоди відмовився, позивач просив стягнути 3932,26 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди, а всього 6932,26 грн.
Справа № 22а-275 Головуючий 1 інстанції Іващенко О.Ю.
Категорія 19 Доповідач Ходоровський М.В.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2007 року позов задоволено частково.
Стягнуто із Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції в користь ОСОБА_2 3932,26 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 190 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі Тернопільська міська санітарно-епідеміологічна станція просить скасувати рішення суду посилаючись на неповне з"ясування судом обставин справи. Зокрема, апелянт зазначив, що суд безпідставно не прийняв до уваги твердження представника відповідача про те, що виним у ДТП є лише позивач у справі водій ОСОБА_2.
У судовому засіданні апелянт пославшись на доводи апеляційної скарги просила її задовольнити, а позивач просив її відхилити, оскільки рішення суду є законне.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників апеляційного розгляду справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що шкода позивачу внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки завдана як з його вини так і з вини водія Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він грунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.
Відповідно до положень ст. ст. 1187,1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. За наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що 22 листопада 2005 року близько 13 год. 30 хв. на регульованому перехресті вул.С.Бандери-Шопена-Татарська в М.Тернополі за участю автомобіля ГАЗ-3110, належного відповідачу, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля ВАЗ 2104, під керуванням ОСОБА_2.сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2. отримав легкі тілесні ушкодження а його автомобіль механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача згідно висновку спеціаліста №3114 від 30.12.2005 року становить 7446,28 грн., а вартість матеріальної шкоди завданої пошкодженням автомобіля становить 5358,86 грн. На лікування позивач витратив 118,25 грн. Автоаварія сталася за наявності змішаної форми вини водіїв транспортних засобів, ступінь вини кожного становить 50%.
Дана обставина стверджується ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2006 року, показами позивача, висновком спеціаліста автотоварознавчого дослідження по факту ДТП №3114 від 30.12.2005 року, касовими чеками,
листком непрацездатності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку, що відповідальним за вимогами позивача є Тернопільська міська санітарно-епідеміологічна станція, як власник джерела підвищеної небезпеки.
Доводи Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції про відсутність вини її водія , у заподіянні шкоди позивачу є необгрунтовані, оскільки вони спростовуються ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області від 17 серпня 2006 року, в якій зазначено, що ДТП сталася за наявності змішаної форми вини і розмір відшкодування шкоди повинен визначатись порівну.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд визначаючи розмір відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної майну позивача, припустився помилки, зокрема, стягнувши вартість відновлювального ремонту не вирішив питання про повернення позивачем відповідачу ушкоджених і непридатних для застосування замінених деталей і вузлів автомобіля.
Згідно положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна. Коли при визначенні вартості втраченого не враховується коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, ушкоджена і непридатна для застосування річ (деталі і вузли автомобіля підлягаючі заміні), вартість якої стягується з боржника в порядку відшкодування шкоди, має бути повернута потерпілим боржникові.
Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження по факту ДТП № 3114 від 30.12.2005 року вартість відновлювального ремонту 7446,28 грн. визначена без врахування цього коефіцієнта.
Як вбачається із показів позивача автомобіль ним відремонтовано, однак ушкоджені вузли і деталі, які ним замінені не збереглися.
За таких обставин, колегія вважає, що при неможливості повернення ушкоджених замінених вузлів і деталей розмір відшкодування шкоди слід зменшити на суму 1252,83 грн., що становить вартість коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу ( 5358,86 грн.:2=2679,43 грн.; 3932,26 грн. - 2679,43 грн.=1252,83грн.), змінивши при цьому рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, колегія суддів ,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції задовольнити частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 січня 2007 року змінити. Зменшити суму відшкодування матеріальної шкоди, що стягується з Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції в користь Цвяха
Петра Богдановича з 3932,26 грн. до 2679,43 грн. В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, однак може
може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців.