Справа № 2-29/10    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

10 березня 2010 року                                                   м. Ковель                        

    Ковельський міськрайонний суд     Волинської області

в складі : головуючого-судді                                                       Бондара В.М.

з участю: секретаря                                                                       Рижко О.М.

представника позивача                             ОСОБА_1

відповідача                                                                           ОСОБА_2

представників відповідача                         ОСОБА_3

                                        ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та витребування майна і документів з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розподіл спільного сумісного майна та повернення особистих речей, -

В С Т А Н О В И В :

      ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння. На обгрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що з відповідачем перебувала у шлюбі з 1994 року, в 1999 році вони припинили подружні стосунки та в 2000 році вона виїхала на заробітки за кордон. Повернувшись із-за кордону в 2002 році, вона на зароблені кошти придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 та помирившись з відповідачем, продовжила з ним проживати. За час спільного проживання вони набули у спільну власність нерухоме майно на загальну суму 23 010 гривень. В 2006 році вона остаточно припинила з відповідачем подружні стосунки і виїхала на заробітки за кордон, а відповідач залишився проживати в її квартирі. В липні 2009 року вона повернулася в Україну та побачила, що відповідач поміняв замки у вхідних дверях її квартири, тому вона з участю працівників ЖЕКу та міліції проникла в свою квартиру де виявила відсутність майна на загальну суму 13 830 гривень. В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути її майно чи сплатити його вартість.   Просить провести поділ спільного майна, виділивши на її користь холодильник «Атлант» вартістю 4320 гривень, розкладний стіл-120 гривень, тахту розкладну-900 гривень, набір меблів для прихожої-1500 гривень, всього на суму 5840 гривень, а решту майна виділити в користь відповідача ОСОБА_2. Зобов’язати ОСОБА_2 повернути їй майно, яке є її особистою власністю, а саме: пральну машинку «Бош»-3400 гривень, кухонний комбайн «Браун»-2400 гривень, тісторізку «Імперія»-670 гривень, блендер «Браун»-780 гривень, музичний центр-2500 гривень, праску «Ровента»-780 гривень, телефонний апарат «Панасоннік»-300 гривень, журнальний столик-910 гривень, комод-2090 гривень, а всього на суму 13830 гривень, а при неможливості повернути в натурі, стягнути вартість цього майна. Стягнути з ОСОБА_2 в її користь грошову компенсацію в розмірі 5665 гривень, як різницю у вартості її частки у спільному майні і вартістю майна, яке вона просить виділити в її користь. Зобов’язати ОСОБА_2 повернути їй будинкову книгу, технічний паспорт та витяг з реєстру про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2. Стягнути з відповідача в її користь понесені судові витрати.

    ОСОБА_2 подав зустрічний позов до  ОСОБА_5 про розподіл спільного сумісного майна та повернення особистих речей. На обгрунтування своїх вимог вказав, що ОСОБА_5 в своїх позовних заявах про розподіл майна зазначила не все майно, яке було нажите  ними за час шлюбу, тому просить включити до спільного майна те, яке вони нажили спільно і провести його поділ. Просить виділити в його користь: холодильник «Атлант» вартістю 2 400 гривень, тахту розкладну – 900 гривень, газову плитку «Гефест» - 2 500 гривень,  всього на суму 5 800 гривень. Залишити в його користуванні: витяжку-200 гривень, кухонний гарнітур-3 500 гривень, кухонний куточок-400 гривень, шафа трьохдверна-1 200 гривень, кутова поличка-80 гривень, половину меблевого гарнітуру «Стас»-2 500 гривень, м’який куточок-1 200 гривень, комод-800 гривень, всього на суму 9 880 гривень. Тобто, йому виділити і залишити в користуванні майна на загальну суму 15 680 гривень, а інше майно на суму 25 370 гривень залишити відповідачці. Стягнути з відповідачки в його користь компенсацію в сумі 9 690 гривень, що є різницею вартості його частки у спільному майні. Зобов’язати відповідачку повернути йому його особисті речі згідно переліку, вказаному в акті або відшкодувати їх вартість в розмірі 5 тисяч гривень.

    Під час судового розгляду справи сторони доповнювали та уточнювали свої позовні вимоги, а також досягли домовленості щодо добровільного розподілу частини спільного майна, про що подали суду заяви.

    У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов ОСОБА_5 задовольнити з викладених підстав. Зустрічний позов ОСОБА_2 визнав частково. Просить провести поділ спільного майна на суму 21 598 гривень, виділивши на її користь: холодильник «Атлант», меблевий набір для прихожої, газову плитку, бойлер, а решту майна виділити в користь відповідача ОСОБА_2 та стягнути з його в користь позивачки різницю вартості майна. Зобов’язати ОСОБА_2 повернути їй майно, яке є її особистою власністю, а при неможливості повернути в натурі, стягнути вартість цього майна. Зобов’язати ОСОБА_2 повернути їй будинкову книгу, технічний паспорт та витяг з реєстру про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2. Стягнути з відповідача в її користь понесені судові витрати.

    Відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_5 визнав  частково, свої позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав та  заявив, що його бувша дружина обманним шляхом заволоділа їх спільною квартирою АДРЕСА_2 а тому він вважає, що позивачка неправильно та не повно вказала майно, яке слід ділити між ними. Він вважає, що квартира є їх спільною власністю, хоча знає, що є вже рішення Верховного Суду України, яким квартира визнана за бувшою дружиною ОСОБА_5. В 2002 році вони придбали квартиру, ремонт проводили до 2004 року та стали вдвох проживати в цій квартирі, придбали все необхідне з меблів та устаткування для квартири за спільні кошти. Він весь час працював на залізниці і мав хороші заробітки, тому його внесок був постійним. В 2006 році стосунки між ними погіршились, дружина знову поїхала за кордон на заробітки, а він залишився проживати в цій же квартирі. Дружина приїжджала із-за кордону в літній період 2007 року, в березні 2008 року, стосунків фактично вони не підтримували, вона проживала в своїх батьків або подруг. В 2008 році йому ОСОБА_5 повідомила, що має намір розірвати шлюб, тому він вирішив поділити квартиру, а коли справу програв, то ще продовжував проживати в цій квартирі, ключа у ОСОБА_5 не було, вона могла зайти в квартиру коли він там був, або коли він залишав ключа сусідці. В березні 2008 року позивачка була в цій квартирі разом з ОСОБА_6, ключ для неї він залишав у сусідки. Після їх перебування в квартири вся обстановка і речі фактично залишалися на місці. Просить провести поділ спільного майна таким чином, йому виділити: витяжку, пилосос, кухонний куточок, кухонний гарнітур, телевізор, шафу, розкладний стіл, меблеву стінку «Стас», холодильник, комод, всього на суму 12 990 гривень. Відповідачці виділити: меблі для прихожої, тахту, килим шість дверей, ванну, унітаз, змішувач, змієвик-сушку, кутову поличку, вентилятор, сушку, газову плитку, бойлер, жалюзі на три вікна, дзеркало в дерев’яній оправі, набір ножів, всього на суму 17 042 гривень. В іншій частині позову позивачки відмовити. А його позовні вимоги в частині стягнення розміру вартості ремонту квартири покладається на розсуд суду.

    Представник відповідача ОСОБА_3 підтримала позицію свого довірителя та пояснила, що на її думку стороною позивача не доведено позовні вимоги щодо витребування документів та особистого майна позивачки з володіння відповідача, оскільки немає будь-яких доказів, що в нього ці документи і майно перебувають. Також слід відмовити в задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, оскільки ніякої шкоди її довіритель інтересам позивачки не заподіяв, а весь тягар утримання квартири покладається на власника, тобто на позивачку ОСОБА_5 Позов в частині поділу майна вона підтримує позицію відповідача та згідно поданих суду заяв складених на врегулювання спірних питань.

    Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позови ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 підставні та підлягають до часткового задоволення.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    Копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 стверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 25.06.1994 року та стали носити спільне прізвище ОСОБА_2. Копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 виданого 05.08.2009 року стверджується, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис  за № 166 від 22.10.2008 року у відділі РАЦСу по м.Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції.

    Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що поряд з його квартирою знаходиться квартира ОСОБА_5, якою раніше користувалися спільно позивач та відповідач по справі. Приблизно два роки тому між ними погіршились стосунки і ОСОБА_2 йому казав, що має намір розірвати шлюб з дружиною та поділити спільне майно. Він йому пропонував діждатися повернення із-за кордону дружини, а потім спільно вирішувати свої проблеми. Але ОСОБА_2 подав в суд на розподіл майна, спочатку виграв справу, а потім на новому судовому розгляді з участю його дружини, програв. ОСОБА_5 перебувала на роботі за кордоном, зароблені гроші вона вкладала в квартиру, майно, речі. Поки дружина працювала за кордоном, ОСОБА_2 проживав в квартирі і не платив за комунальні послуги, тому він постійно бачив повідомлення, які залишали в дверях, борги постійно збільшувались, а коли приїжджала ОСОБА_5, то всі борги сплачувала. За період її відсутності в квартирі ОСОБА_5 був відключений за борги телефон, відключено світло, був позов Ковельтепло по стягненню заборгованості. Коли вони почали ділити квартиру, то ОСОБА_2 продовжував проживати в цій квартирі, змінив замок у вхідних дверях. Коли він разом з іншими особами в 2008 році попав в цю квартиру, то побачив, що більша частина майна в квартирі була відсутня, навіть були зняті вмикачі і розетки від світла. В квартирі були особисті речі ОСОБА_2, на підлозі стояло три півтора літрові пляшки з дизпаливом.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в липні 2008 року він разом з ОСОБА_5, тіткою прийшли до квартири де проживала ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_2. Вони зайшли в квартиру, всі меблі і все інше було на місці. Вони мали намір поговорити з ОСОБА_2 і ОСОБА_5, щоб вони свої сімейні проблеми вирішили добровільно самі, але ОСОБА_2 їх слухати не захотів і фактично вигнав їх з квартири, при цьому сказав, що ОСОБА_5 ключа від квартири більше не дасть. Він знає, що ОСОБА_5 заробляла за кордоном гроші і вкладала їх у придбання квартири, купівлю всієї обстановки в квартирі, привозила деякі речі із за кордону, зокрема кухонний комбайн, тісторізку, одяг, музичні диски.

    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що вона проживає по сусідству з квартирою ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Їй відомо, що ОСОБА_5 їздила за кордон, заробила гроші і придбала квартиру та все, що потрібно для обстановки квартири. Вона в їх квартирі була декілька разів і бачила, що вони зробили хороший ремонт, скрізь були нові меблі, на кухні було все необхідне. Коли ОСОБА_5 була на заробітках за кордоном, то ОСОБА_2 проживав в квартирі, але ні за що не платив, тому в їх квартирі відключили світло, телефон. Коли вона була в квартирі разом з міліцією і іншими в цьому році, то побачила, що в квартирі майже відсутні меблі, все розкручено. Вона думає, що з квартирі все вивіз ОСОБА_2, оскільки вона бачила, як він щось перевозив на своїй легковій автомашині синього кольору, а меблі перевозив вантажним, бортовим автомобілем. Що, хто конкретно і за чиї гроші  було куплене устаткування в квартиру ОСОБА_2, їй достовірно не відомо.

    Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_5. ОСОБА_2 і ОСОБА_5 одружилися в червні 1994 року та спочатку проживали у її батьків в селі. В 2000 році ОСОБА_5 поїхала в Ізраїль на заробітки, а коли повернулася, то за зароблені гроші  придбала в м.Ковелі квартиру. Потім зробила в квартирі ремонт і купила фактично всі меблі за свої гроші, тільки за отриманий в банку кредит вони спільно купили спальне ліжко і трьох дверну шафу. Після цього знову поїхала на заробітки  за кордон, звідки привозила гроші і щоразу привозила одяг для себе і ОСОБА_2, купила кухонний комбайн і інше устаткування на кухню. Все вона привозила і залишала в квартирі АДРЕСА_1. Останній раз ОСОБА_2 не хотів відпускати ОСОБА_5 за кордон на заробітки, тому вона йому дала гроші на купівлю автомобіля, на якому він зараз їздить. Все в квартирі було на місці до того часу, поки ОСОБА_2 не почав ділити квартиру через суд, а коли суд прийняв рішення не в його користь, то він почав з квартири вивозити спільне майно, в тому числі документи і особисті речі ОСОБА_5. На даний час він відмовляється повернути забране майно та документи. ОСОБА_2 весь цей час працював на залізниці, але куди він тратив свої гроші, їй не відомо, вона чула, що в нього є інша жінка, з якою він проживає і в них має народитися дитина. Коли вона була останній раз у вказаній квартирі сестри, то бачила, що фактично всі особисті речі сестри в квартирі були відсутні, залишилось тільки дві пари літніх туфель, більша частина меблів була відсутня, навіть розетки і вмикачі були зняті. В той час в квартирі були особисті речі ОСОБА_2, його формений і робочий одяг, інші речі, що давало підстави для висновку, що останній проживає в цій квартирі.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона з ОСОБА_5 познайомилась в 2003 році і з того часу почали дружити, на той час ОСОБА_5 з чоловіком проживала в квартирі, вони ходили в гості, фактично дружили сім’ями, оскільки їх чоловіки працювали разом в локомотивному депо. Зі слів ОСОБА_5 квартиру вони придбали за кошти зароблені ОСОБА_5 на заробітках за кордоном, а ліжко і шафу купували за кредит, який був оформлений на ОСОБА_2, але основну частку погашення проводила ОСОБА_5. Потім між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 стосунки погіршились та в 2008 році ОСОБА_2 почав судовий процес поділу квартири, який програв. Коли вона з ОСОБА_5 була в 2008 році в квартирі, то все було на місці, а в 2009 році вона бачила, що з квартири були вивезені більша частина меблів, устаткування з кухні, всі особисті речі ОСОБА_5, всі документи. Коли ОСОБА_5 працювала за кордоном, то ОСОБА_2 постійно проживав в квартирі, однак за комунальні послуги нічого не платив, тому виникали борги, за які повністю розраховувалась ОСОБА_5 після повернення додому. ОСОБА_14 передавала чи залишала гроші їй, щоб платити за комунальні послуги. В її присутності ОСОБА_5 в березні 2008 року з квартири взяла свій паспорт, свідоцтво про одруження та свою курточку, документів на квартиру вона не знайшла, а всі інші речі та майно було на місці. Після цього ОСОБА_2 її в квартиру не пускав, тому по приїзду із-за кордону ОСОБА_5 проживала в своєї матері в селі Дубечно, а в м.Ковелі в неї.

    Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що він товаришує з ОСОБА_2 з 2000 року, разом працюють. Знає, що він з дружиною проживали спочатку в гуртожитку, а потім придбали квартиру, зробили хороший ремонт та стали проживати в квартирі. Дружина ОСОБА_2 – ОСОБА_5 їздила за кордон на заробітки, потім між ними погіршилися стосунки і вони почали ділити квартиру та майно. Він особисто в березні чи квітні 2008 року бачив, як ОСОБА_5 з квартири, де вона проживала, разом з невідомою жінкою і двома чоловіками виносили з квартири речі та завантажували в бус, який стояв біля під’їзду. Він вважає, що з квартири винесли пральну машинку, музичний центр і інші речі, які були в сумках і ящиках. Описати цих людей він не може, оскільки двоє чоловіків перебували в квартирі, а жінки в коридорі. Що конкретно вони виносили і чому він рахує, що виносили пральну машинку і музичний центр та завантажували у вантажний бус, пояснити не може. Пізніше він особисто допомагав ОСОБА_2 з цієї квартири в гуртожиток перевозити меблі.

    Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що він добре знає бувшу сім’ю ОСОБА_2 та ОСОБА_5, проживали разом в гуртожитку, були в них на новосіллі. Йому відомо, що ОСОБА_2 жили дружно, разом купували все необхідне, разом купили квартиру та зробили в ній ремонт. Потім між ними погіршились стосунки і вони почали ділити квартиру та майно. Йому відомо, що ОСОБА_2 проживав в квартирі до літа 2008 року, а потім переїхав в гуртожиток, де проживає і по даний час. Він ще йому допомагав перевозити меблі з квартири в гуртожиток.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що вона знає сім’ю ОСОБА_2 і ОСОБА_5, вони жили добре, все купували спільно, допомагали одне одному, а потім щось сталось та вони стали ділити майно і розвелися. Хто коли і яке майно купував їй не відомо.

    Свідок ОСОБА_18 суду пояснила, що вона працювала до 2006 року касиром в касі локомотивного депо ст.Ковель та видавала працівникам заробітну плату. Їй відомо, що ОСОБА_2 неодноразово залишав доручення, щоб його дружина отримувала зарплату чи аванс за його, коли він був в поїздках.

    Аналогічні покази надав суду свідок ОСОБА_19.  

    Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

    У відповідності до п. 1, 2 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. При вирішенні спору  про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.      

    Разом з тим згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто, є особистою приватною власністю чоловіка (дружини). Відповідно до п. 7 цієї ж статті, якщо у придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні відповідно до розміру внеску є його особистою приватною власністю.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.  

Таким чином, вирішуючи справу, суд вирішує питання, яка саме частка спірного майна була набута за особисті кошти позивача і відповідача, а яка - за спільні кошти колишнього подружжя. На думку суду, відповідач ОСОБА_2 самовільно, без домовленості із позивачкою, яка є співвласником майна, вивіз частину спільного майна, що оцінюється судом, як спроба приховати спільне майно, тим самим перешкодити рівноцінному та законному поділу цього майна.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. Суд вважає, що до спільної сумісної власності подружжя слід віднести все нажите під час шлюбу майно, оскільки сторонами не надано суду доказів, що частина майна була придбана за кошти одного з подружжя і може бути визнана приватною власністю одного з них. Як слідує із досліджених в судовому засіданні доказів, що до літа 2008 року позивачка ОСОБА_5 все придбане, як спільно з відповідачем так і особисто, майно привозила в квартиру де проживав її чоловік ОСОБА_2 та спільно користувалися цим майном. Твердження позивачки, що за час перебування в шлюбі нею було придбано: пральну машинку, кухонний комбайн, тісторізку, блендер, музичний центр, праску, телефон, журнальний столик, комод за власні кошти, нічим в судовому засіданні не підтверджено, тому в суду немає підстав вважати, що це майно є її особистою власністю ОСОБА_5, тому, на думку суду, воно підлягає поділу як спільне сумісне майно.

В судовому засіданні сторони погодилися на можливість розподілу конкретного майна між собою, тому суд не вбачає перешкод в прийнятті запропонованого варіанту поділу.  

    Судом встановлено, що за час спільного проживання подружжя ОСОБА_5 ними було придбано: холодильник «Атлант», розкладний стіл, тахту розкладну, набір меблів для прихожої, кухонний гарнітур, кухонний куточок, трьохдверну шафу, поличку кутову, меблевий гарнітур «Стас», м’який куточок, комод, телевізор «Філіпс», світильник зелений, світильник бра, дзеркало в дерев’яній оправі, бойлер, ванну, унітаз, умивальник-тюльпан, дзеркало з полицею, кран-змішувач, покриття у ванній, полиця кутова у ванній, сушку-змєвик, нержавіючу вішалку для рушників, світильник білий, газова плитка «Гефест», витяжку до газової плитки, світильник в кухні, бра синій, набір ножів, кухонний посуд, віконні жалюзі на три вікна, кран нержавіючий з ручкою, яка витягується, 4 подушки, 4 ковдри інша постіль, світильник світло-жовтий, праска «Ровента», 6-ть дерев’яних нових дверей із замками і ручками, килим 2х3, килим 2х1.5, журнальний столик, телефон «Панасонік», музичний центр, блендер «Браун», тісторізка «Імперія», кухонний комбайн «Браун», пральну машинку «Бош», тостер, набір підсвічників та набір для вина вартістю, набір кришталю, три кришталеві вази, картина «Пора року», набір серветок ручної роботи, книги рецептів, диски музичні 30 шт., набір рушників з Італії, ковдра з верблюжої шерсті, дві сумки дорожніх, дві форми для випічки тортів, фотоапарат «Нікон», сувенірна рамка для фото, шість фотоальбомів з фото.

    Однак в судовому засіданні сторони не висувають вимоги про розподіл всього перерахованого майна, пояснюючи це тим, що частину майна вони поділили в добровільному порядку, тому суд при винесенні рішення про поділ майна виходить з вимог сторін висунутих у своїх виступах під час судових засідань.

    В свої позовній заяві позивачка вказує, що нею за свої особисті кошти під час шлюбу було придбано: пральну машинку-автомат «Бош» - 3 400 гривень, кухонний комбайн «Браун» - 2 400 гривень, тісторізку «Імперія» - 670 гривень, блендер «Браун» - 780 гривень, музичний центр – 2 500 гривень, праску «Ровента» - 780 гривень, телефонний апарат «Панасоннік» - 300 гривень, журнальний столик – 910 гривень і комод – 2 090 гривень, всього на суму 13 830 гривень.

    Суд вважає такі твердження позивачки безпідставними та будь-якими доказами не доведеними. Поряд з цим, відповідачем надано суду видаткову накладну № Т-0002015 від 27.05.2004 року із якої слідує, що комод, полицю і шкаф відповідач ОСОБА_2 придбав у підприємця ОСОБА_20. Крім того, свідок ОСОБА_13, яка є подругою позивачки, пояснила, що музичний центр ОСОБА_2 і ОСОБА_5 придбали разом в 2007 році в магазині «Фокстрот». Тим самим спростовується твердження позивачки про придбання нею особисто вказаних речей, а тому суд приходить до висновку, що вказане майно є спільною власністю подружжя, яке підлягає поділу в загальному порядку.

Судом критично оцінюються твердження сторони позивача про те, що фактично все робилося і купувалося в квартиру тільки за кошти позивачки, які вона заробила за кордоном, оскільки такі твердження спростовуються показами свідків та тим, що ОСОБА_2 постійно працював і мав хорошу заробітну плату, разом з тим, коштів в ОСОБА_2 було недостатньо, тому вони оформляли банківський кредит для придбання меблів в квартиру.

    Позивачка ОСОБА_5 вказує, що вона в своїй квартирі АДРЕСА_1 зберігала свої особисті речі, а саме: босоніжки білі вартістю 500 гривень, босоніжки червоні – 500 гривень, джинси з стразами – 700 гривень,  костюм велюровий – 400 гривень, костюм махровий – 200 гривень, халат махровий – 600 гривень, дорожній чемодан – 400 гривень, фотоапарат «Нікон» - 600 гривень, сувенірна рамка для фото – 200 гривень, шість фотоальбомів з фото – 1 000 гривень, набір коралів і ракушок – 700 гривень, шуба з лисиці – 1 700 гривень, панчо чорно-біле – 300 гривень, чоботи зимові – 500 гривень, костюм брючний - 500 гривень, костюм зеленого кольору – 500 гривень, костюм трикотажний – 300 гривень, джинсове плаття – 300 гривень, в’язаний довгий жакет – 200 гривень, блузку шифонову – 150 гривень.

Також в квартирі знаходились: набір підсвічників та набір для вина вартістю 120 гривень, набір кришталю – 1 500 гривень, три кришталеві вази – 250 гривень, картина «Пора року» - 70 гривень, набір серветок ручної роботи – 300 гривень, книги рецептів – 180 гривень, диски музичні 30 шт. – 1 000 гривень, набір рушників з Італії – 200 гривень, ковдра з верблюжої шерсті – 250 гривень, дві сумки дорожніх – 1 400 гривень, дві форми для випічки тортів – 100 гривень. Всього майна на 15 720 гривень.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав позовних вимог в цій частині пояснюючи тим, що він фактично не заперечує наявності перерахованих речей під час шлюбу, але йому не відомо куди вони поділися з квартири, оскільки він цих речей не брав, а, на його думку, ці речі могла забрати сама позивачка, коли на весні 2008 року заходила в квартиру разом з своєю подругою ОСОБА_13

Такі твердження відповідача суд оцінює критично, оскільки вони суперечать дослідженим в суді доказам. Як встановлено під час розгляду справи, що дійсно в березні 2008 року позивачка разом з своєю подругою заходила в свою квартиру, при цьому ключа брала у сусідки ОСОБА_6, якого їй залишав ОСОБА_2. В квартирі пробула короткий проміжок часу - до 10 хвилин, з квартири взяла свій паспорт, свої золоті прикраси та свою зимову курточку. Суд вважає, що саме в цей період за такий короткий проміжок часу позивачка не мала можливості та не могла зібрати і непомітно винести перераховану кількість речей.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дав суду покази, що він нібито бачив, як позивачка ОСОБА_5 разом з невідомими жінкою і двома чоловіками виносили і вантажили в «Бус» речі з квартири. До таких свідчень суд ставиться критично і оцінює їх такими, що не відповідають фактичним подіям, що сталися. Свідок стверджував, що заходячи в під’їзд він бачив «Буса» з відчиненими дверима, де були завантажені речі, а кили піднявся до квартири ОСОБА_5, то побачив ОСОБА_5 з незнайомою жінкою, а в квартирі було два чоловіка, які збиралися щось виносити. Свідок не зміг суду пояснити, з чого він зробив висновки, що з квартири щось виносили і що стоячий біля під’їзду автомобіль мав якесь відношення до ОСОБА_5. Також свідок не зміг описати побачених ним осіб та на запитання давав суперечливі, нечіткі відповіді.

Суд вважає, що в позові про витребування майна має бути чітко визначено всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що витребовується, самим позивачем не підтверджено своє право власності на спірне майно, не надано правовстановлюючих документів і інших доказав про дійсну належність спірного майна позивачу та не доведено факту незаконності вибуття з її власності спірного майна.  Стороною позивача не надано доказів коли, де, за яку ціну придбане вказане майно, його індивідуальні ознаки, факт наявності цих речей в квартирі, факт вибуття їх та наявності цих речей у відповідача ОСОБА_2, тому при таких обставинах, суд оцінює, що не доведено факту перебування зазначених речей у відповідача, а тому відсутні підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

    Позивач стверджує, що будинкова книга, технічний паспорт та витяг з реєстру про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3, знаходились у вказаній квартирі та були забрані відповідачем, який спочатку обіцяв їх повернути, а потім відмовився. Відповідач в судовому засіданні вказав, що документів він не забирав і йому не відомо де вони поділись, на його думку, їх могла забрати позивачка.

    Суд вважає, що свідчення відповідача ОСОБА_2 про відсутність у нього документів, нічим не спростовані. Як слідує з долучених копій позовної заяви та протоколу судового засідання по цивільній справі № 2-1876/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та визначення порядку користування квартирою, що 09.04.2008 року він звернувся до суду з вказаним позовом та на підтвердження своїх доводів надав копії: договору купівлі-продажу квартири, витягу з технічного паспорта на квартиру, витяг з домової книги. Як пояснив відповідач ОСОБА_2, що вказані копії документів-додатків до позовної заяви він отримав в інвентарбюро за допомогою працівника правоохоронного органу, оригіналів цих документів він не мав і не має.

    Суд, зважаючи на позицію сторін, та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивачем не доведено, що саме відповідач забрав вказані документи. Як слідує з досліджених доказів по справі, що до квартири мали доступ позивачка, відповідач і сусідка, якій залишали ключі від квартири, тому при такій ситуації у суду не має достатніх підстав вважати, що саме ОСОБА_2 утримує ці документи. А тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

    В своїй позовній заяві позивачка вказує, що з червня 2006 по липень 2009 років вона в своїй квартирі не проживала та не ночувала, а там проживав відповідач ОСОБА_2, який користувався усіма комунальними послугами, але в жодному разі не проводив оплати за ці послуги. Тому вона при поверненні із заробітків повинна була погашати всю заборгованість. Всього за цей період нею було сплачено 5 730.64 гривень, які просить стягнути з відповідача в її користь. Відповідач позов в цій частині не визнав та пояснив, що він фактично не проживав в цій квартирі, а тому не повинен плати за комунальні послуги, хоча за час проживання частково сплачував за спожитий газ в лютому, квітні, червні та вересні 2007 року, але квитанції виписувались на ОСОБА_5, оскільки квартира рахувалась на ній.

Судом встановлено, що позивач та відповідач не своєчасно і не в повному обсязі оплачують експлуатаційні витрати на утримання будинку, квартири, прибудинкової території та комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з  2006 року в них виникала заборгованість в сумі 5 532.62 гривень за комунальні послуги, а також позивачкою було сплачено 40.50 гривень судових витрат, 42.52 гривні – оплата за повторне підключення електроенергії та 115 гривень – заміна замка у вхідних дверях квартири, всього - 5 730.64 гривень.  

Пунктом 35 Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України N 572 від 8 жовтня 1992 р., встановлено, що власники, наймачі та орендарі жилих приміщень зобов'язані своєчасно вносити плату за обслуговування і ремонт будинку, плату за найом чи оренду квартири, комунальні та інші послуги.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, позаяк послуги позивачу і відповідачу надавалися, а вони використовували їх для задоволення власних потреб, не відмовлялися від них і, крім того, періодично їх сплачували, це підтверджує факт укладання усного договору про надання послуг.

Як передбачено ст. 32 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно. Статтею 20 ч. 3 п. 5 цього Закону встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Згідно до вимог ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити  квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України повнолітні члени сім’ї власника будинку (квартири) зобов’язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.  

На думку суду, позивач і відповідач повинні порівну нести витрати за комунальні послуги, а тому з відповідача слід стягнути в користь позивача половину суми витрат за надані комунальні послуги, а саме в розмірі 2 766.31 гривень, а в іншій частині цих позовних вимог слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні збільшив свої позовні вимоги та додатково просив стягнути з ОСОБА_5 в його користь вартість проведеного ремонту в квартирі АДРЕСА_1 та необхідності врахування цих коштів при поділі майна, а саме суму в 73 500 гривень.  

Як пояснив суду ОСОБА_2 та опитані свідки, що ремонт у вказаній квартирі проводився силами подружжя, із залученням своїх родичів, знайомих, спеціалістів, без відповідних дозволів на проведення переобладнання квартири та без залучення спеціалізованого будівельного підприємства. Однак, сторонами суду не надано переконливих доказів, що дійсно такий ремонт проводився і які на його проведення були витрачені трудові сили, матеріали, кошти. Наданий відповідачем ОСОБА_2 локальний кошторис № 2-1-1 на капітальний ремонт квартири АДРЕСА_1, судом оцінюється як такий, що не може братися до уваги і бути підставою для стягнення вказаної суми за ремонт, оскільки ціни на роботи і використані будматеріали вказані станом на 05.10.2009 року, що, на думку суду, має суттєві  розбіжності з цінами на момент ремонту, про який вказують сторони, на період 2002-03 років. Вказаний кошторис стосується розцінок ліцензованих будівельних підприємств, а ОСОБА_2 ремонт проводили без залучення такого підприємства. Крім цього, ОСОБА_2 не надано суду доказів, що визначену в кошторисі суму грошей за ремонт квартири ним сплачено особисто. Поряд з цим, з наданих суду довідок про заробіток ОСОБА_2 слідує, що на час проведення ремонту в цій квартирі, його дохід не міг покрити витрати зазначені в кошторисі. Тому, суд приходить до висновку, про безпідставність вимог ОСОБА_2 в цій частині, а відповідно в цій частині позову йому слід відмовити.

При винесенні рішення по цій справі судом враховується той факт, що сторонами надаються непослідовні покази щодо особистого внеску в придбання спільного та особистого майна та розпорядження ним в подальшому, тому, суд аналізуючи пояснення в їх сукупності, оцінює їх критично.

    Під час розгляду справи сторони погодили ціни на майно, яке просили поділити, тому вони відмовились від проведення експертизи чи оцінки цього майна.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.  

    Таким чином, враховуючи викладені обставини, вимоги позивачки та доводи відповідача,  суд вважає, що позовні вимоги сторонами не доведені в повній мірі, а тому їх позови слід задовольнити частково.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України,  понесені судові витрати слід залишити за сторонами.

    На підставі  ст.ст. 57, 60, 70 СК України, 156, 162 ЖК України, 368, 372 ЦК України,  керуючись ст.ст. 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, СУД, -

В И Р І Ш И В :

    ОСОБА_7 Остапівни до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та витребування майна і документів з чужого незаконного володіння і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розподіл спільного сумісного майна та повернення особистих речей задовольнити частково.

Провести поділ спільної сумісної власності подружжя у наступний спосіб:

ОСОБА_5   виділити у власність:

- тахту розкладну – 1 512 гривень,

- набір меблів для прихожої – 2 200 гривень,

- дзеркало в дерев’яній оправі – 150 гривень,

- віконні жалюзі (на три вікна) – 150 гривень,

- набір ножів – 50 гривень,

- шість світильник – 300 гривень,

- холодильник «Атлант» - 2 400 гривень,

- праску «Ровента» - 780 гривень,

- телевізор «Панасонік» - 300 гривень,

- ванну – 1 000 гривень,

- унітаз - 500 гривень,

- умивальник-тюльпан – 400 гривень,

- дзеркало з полицею – 350 гривень,

- кран-змішувач – 300 гривень,

- полиця кутова – 150 гривень,

- бойлер – 1 200 гривень,

- сушка-змієвик (нерж.) – 400 гривень,

- вентилятор – 30 гривень,

- вішак для рушників (нерж.) – 50 гривень,

- килим 2х3 – 350 гривень,

- плитка газова «Гефест» – 2 500 гривень,

- шість дерев’яних дверей (з замками, ручками та деякі з вставками зі скла) – 6 000 гривень.

Всього майна на загальну суму 20 972 (двадцять тисяча дев’ятсот сімдесят дві) гривні.

ОСОБА_2 виділити у власність:

    - розкладний стіл – 120 гривень,

- меблевий гарнітур «Стас» - 2 210 гривень,

- м’який куточок – 2 025 гривень,

- шафу трьох дверну – 1 339 гривень,

- комод – 831 гривень,

- поличку кутову – 194 гривень,

- кухонний куточок - 1 500 гривень,

- кухонний гарнітур – 3 146 гривень,

- витяжку до газової плитки – 200 гривень,

- телевізор «Філіпс» - 800 гривень,

- пилосос – 250 гривень,

- пральну машинку «Бош» - 3 400 гривень,

- кухонний комбайн «Браун» - 2 400 гривень,

- тісторізку «Імперія» - 670 гривень,

- блендер «Браун» - 780 гривень,

- музичний центр – 2 500 гривень,

- картина «Після грози» - 1 500 гривень,

- килим 2х1.5 – 150 гривень.

Всього майна на загальну суму 24 015 (двадцять чотири тисячі п’ятнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 2 766 (дві тисячі сімсот шістдесят шість) гривень 31 копійку за сплачені комунальні послуги, а також,  1 522 (одну тисячу п’ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок, як різницю у вартості поділеного майна.

    В іншій частині позовних вимог сторін відмовити.

    Понесені судові витрати залишити за сторонами.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви-протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження, із одночасною подачею апеляційної скарги суду апеляційної інстанції.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

    ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                      В.М.БОНДАР