Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :    Жукової А. М.

суддів :                            Величко Т.А.

                                       Бойко Л.І.

при секретарі :  Соломахіній О.О.

за участю представників сторін:                   

від позивача - Гусаров В.М.,

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.2007р.

по справі № 11/250/06-нр

за позовом Приватного підприємства „Емія”

до Приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_1 м. Миколаїв

про звільнення нежитлового приміщення

                                                                   встановив:

  Рішенням господарського суду Миколаївської області від 27.04.07 р. ( суддя Коваль С.М.) уточнені позовні вимоги задоволено, зобов'язано приватного підприємця -фізичну особу ОСОБА_1 (мешкаючий у АДРЕСА_1) звільнити приміщення -торгівельний павільйон НОМЕР_1 з підсобними приміщеннями  загальною площею 33,5 кв.м, що входить до складу торгівельного комплексу „Ельміра”, розташованого за адресою м. Миколаїв, пр. Миру 1-Д.

  Рішення місцевого суду вмотивоване посиланням на доводи позивача, матеріали справи, норми матеріального права ( ст.203,215, 378 ч.1, 761 ЦКУ) та зазначено, що згідно інвентаризаційної справи №26191 МБТІ торгівельний павільйон належить позивачу на праві власності, що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно ( серія ЯЯЯ №893202 від 27.12.05 р. ) виданий на підставі рішення ВК Миколаївської міської ради №2524 від 16.12.05 р. та витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно №9448397 від 27.12.05 р. Спірне нежиле приміщення відповідач займає з 2005 року. Цей павільйон не мав юридичної адреси і обліковувався за юридичною адресою ПП „Емія” по пр. Миру, 1-Б, а з 16.12.05 р. йому присвоєна юридична адреса, пр. Миру, 1-Д. При укладенні договору оренди на це нежитлове приміщення  сторонами не дотримано вимог, що звичайно ставляться до договору, тому цей договір є недійсним в силу закону.

  Відповідач належними доказами не довів право належного володіння та користування цим павільйоном, тому власник має право витребувати своє майно від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа ним.

  ОСОБА_1 не погодився з висновками місцевого суду, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого суду скасувати, у позові-відмовити. На обґрунтування своїх вимог скаржник послався на невідповідність висновку суду матеріалам справи. Зокрема, судове рішення містить суперечливі висновки щодо приналежності спірного приміщення. Докази, надані позивачем суперечать один одному, проте  судом не зазначено чому ним надано перевагу одним доказам та не прийняті до уваги інші. Судом не виконано Постанову ВГС від 4.12.06 р. щодо належності переданого позивачем нерухомого майна на підставі рішення ГІГ від 6.06.04 р. на яке послався позивач у договорі оренди НОМЕР_2, не досліджено факт передачі об'єкту в оренду; не надано оцінки доказам позивача, в яких немає жодної згадки про павільйон НОМЕР_1 по пр. Миру, 1-Б. Безпідставним є висновок суду про те, що спірний об'єкт є невід'ємною частиною торгівельного комплексу „Ельміра”, оскільки це не підтверджується ніякими доказами. На момент звернення з позовом позивач послався на свідоцтво про право власності серії САА №279463 від 24.09.04 р., а в уточнених позовних вимогах  на свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №893202 від 27.12.05 р. проте, цьому факту не було надано юридичної оцінки. Також, безпідставним є твердження суду про недійсність договору НОМЕР_2 в силу закону. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається ( ст.219,221,224), проте,немає жодної вказівки про недійсність договору найму майна ( ст.761 ЦК) на яку посилається суд.

  Отже, позивач не довів, а суд не встановив моменту заволодіння позивачем спірним приміщенням, момент передачі спірного приміщення в оренду та факт володіння і користування спірним приміщенням відповідачем на час  розгляду спору судом.

  Представник ПП „Емія” заперечуючи доводи скаржника посить залишити рішення місцевого суду без змін.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, судовою колегією встановлено таке.

  25.05.2006 року ПП „Емія” звернулось з позовом до ПП -фізичної особи ОСОБА_1 про звільнення нежилого приміщення, обґрунтувавши свої вимоги наступним. Між суб'єктами підприємницької діяльності укладено договір оренди НОМЕР_2 терміном на 11 місяців, за умовами якого підприємство передало у термінове платне користування торгівельний павільйон НОМЕР_1 загальною пл. 33,5 кв.м з підсобними спорудами, що розташований по пр. Миру, 1-Б у м. Миколаєві. Цей нежитловий об'єкт належить підприємству „Емія” згідно свідоцтва САА  №279463 про право власності, виданого згідно рішення ВК Миколаївської міськради №1129 від 29.06.04 р. і зареєстр. в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно №4847687 від 24.09.04 р. У зв'язку із закінченням терміну дії договору, орендар листом НОМЕР_3 був повідомлений про припинення договору оренди   та необхідності повернення орендованого майна. В порушення п.8.2;8.3 договору відповідач ухилився від звільнення приміщення торгівельного павільйону НОМЕР_1 по пр. Миру, 1-Б.

 Рішенням господарського суду від 29.06.06 р., яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.08.06 р. залишено в силі, позовні вимоги задоволено, на виконання яких постановою ДВС у Ленінському р-ні м. Миколаєва від 5.09.06 р. відкрито виконавче провадження ( а.с.57,92,183)

  Постановою ВГСУ від 4.12.06 р. (а.с.119) судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд  до місцевого суду з підстав порушення судами ст.4-2; 4-3 ГПК; недослідження та ненадання правової оцінки положення розділу 3 договору оренди №7, де передбачено певна процедура приймання-передачі об'єкту в оренду; не досліджено статут ПП „Емія”, договір НОМЕР_4 від 2.04.06 р.;від 1.06.05 р.  прибутково-касові ордера; свідоцтво про державну реєстрацію СПД -ФО ОСОБА_3 та інші документи, на які посилався відповідач. Відповідно до ст.111-12 ГПК, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

     При новому розгляді справи в судовому засіданні позивачем уточнено позовні вимоги, які стали предметом розгляду щодо звільнення нежитлового приміщення -торговий павільйон НОМЕР_1 пл.33,5 кв.м розташованого по пр. Миру, 1-Д і належить ПП „Емія” на підставі свідоцтва „про право власності на нерухоме майно” серія ЯЯЯ №893202 від 27.12.05 р. виданого на підставі рішення ВК Миколаївської Міськради №2524 від 16.12.05 р.

     Згідно довідки №19/11-432 з ЄДРПОУ (а.с.159) приватне підприємство „Емія” первісно зареєстроване 9.11.94 р., остання реєстраційна дія здійснена 9.02.06 р. у зв'язку з реєстрацією Статуту ПП фірма „Емія” ( а.с.185) затвердженого рішенням власника підприємства ОСОБА_3

  Відповідно до ст.50 ЦКУ право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом має фізична особа, за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа -підприємець про що йому видано свідоцтво НОМЕР_5. Приватне підприємство фірма „Емія” ( власником якого є ОСОБА_3 ) уклало з приватним підприємцем ОСОБА_3 договір оренди частини нежитлової споруди НОМЕР_4 за умовами якого йому по акту передано споруди у строкове платне користування площею 256,7 кв.м., розташованої по пр. Миру,1-Б( а.с. 160-163) По закінченню терміну цього договору, укладено на тих же самих умовах договір оренди НОМЕР_4( а.с.164)

 Відповідно до ст.761 ЦКУ -право передання майна у найом має власник речі, або особа, якій належать майнові права. Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24.09.04 р. виданим ВК Миколаївської міської ради №1129 від 29.06.04 р. підтверджено, що торгівельний комплекс по пр. Миру, 1-Б у м. Миколаєві загальною площею 984,1 кв.м та споруди площ. 346,1 кв.м, належать приватному підприємству фірма „Емія” (а.с.5-6) та зареєстровано Миколаївським МБТІ за номером запису 1683 у книзі 13. Проте, експлікація торгівельних споруд, якими оперують сторони, належними доказами не підтверджена. У справі мається 2 копії договору оренди НОМЕР_2 (а.с.7;210) вступна частина якого містить відомості про те, що ПП „Емія” в особі директора ОСОБА_3 та фізична особа- підприємець ОСОБА_1 який  діє на підставі свідоцтва НОМЕР_6 уклали договір оренди об'єкту нерухомості за адресою пр. Миру, 1-Б торгівельного павільйону НОМЕР_1 площ. 33,5 кв.м. яка належить орендодавцю згідно свідоцтва на право власності (рішення ГІГ від 6.06.04 р.). Але такого рішення не існує. При цьому, в одному договорі п.11 зазначено орендодавця ПП „Емія”, а в іншому договорі п.11 орендодавцем зазначено підприємця ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_7)

  Також, звертають на себе увагу відомості щодо орендаря ОСОБА_1 зазначені у договорі оренди від 1.06.05 р., зокрема, зазначено, що він діє згідно свідоцтва НОМЕР_8 , що не відповідає фактичним обставинам. У судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги скаржник ОСОБА_1 пояснив, що проект договору складався безпосередньо орендодавцем і відомості щодо свідоцтва приватного підприємця-орендаря вказані орендодавцем помилково. Цей договір укладався без наміру виникнення будь-яких наслідків щодо орендних відносин, оскільки ще у 2003 році між сторонами відбулась усна домовленість щодо торгового павільйону -маг.НОМЕР_1, який мав бути переданий після добудови орендареві у власність. Вартість цієї нерухомості сплачена в еквіваленті 64 тис. дол. США( а.с.206), які позивач використав для будівництва певних торгових об'єктів. Завершивши у 2004 році певну чергу будівництва ці об'єкти прийняті в експлуатацію та  були оформлені на ім'я позивача. Натомість, ОСОБА_1  було запропоновано до повного завершення усіх будівельних робіт і облаштування території оформити договори оренди, які б давали право знаходитись орендареві у приміщенні павільйону. Орендна плата за своєю суттю не була орендною платою, а насправді обговорювалась сторонами як плата за послуги по прибиранню території, обслуговуванню комунікацій, тощо, без яких орендар, здійснюючи підприємницьку діяльність у нежитловому приміщенні НОМЕР_1 мав би певні складнощі. Таким чином, це свідчить, що документально сторонами не оформлювалася передача спірного приміщення в оренду, а ПП ОСОБА_1 фактично користувався цим приміщенням, сплачуючи орендну плату по прибутковим касовим ордерам ІНФОРМАЦІЯ_1; поштовим переказом НОМЕР_9( а.с.32-33;54-55) Також, доказом фактичного користування спірним приміщенням є рішення господарського суду Миколаївської області від 5.05.06 р. по справі №10/83/06 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ПП фірма „Емія” про визнання дійсними договорів купівлі-продажу приміщень магазинів НОМЕР_10 та НОМЕР_1 розташованих у торгівельному комплексі „Ельміра” по пр. Миру,1-Б у м. Миколаєві (а.с.29) та постанова о/у ОГСБЕП Ленінського РВ МДУ від 19.01.06 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою директора ПП фірма „ЕМІЯ” щодо орендарів, які орендують торгові приміщення(магазини) та відмовляються укладати нові договори оренди на 2006 рік (а.с.52) Крім того, листом від 25.01.06 р. (а.с.53) орендарі у т.ч ОСОБА_1 стверджували, що вони правомірно займають торгові приміщення. В подальшому це стало підставою для звернення 25.05.06 р. з позовом про звільнення нежилого приміщення (а.с.3) ОСОБА_1

  Твердження відповідача про звільнення спірного торгового приміщення не підтверджено належними доказами, оскільки матеріали справи містять постанову державного виконавця від 5.09.2006 року про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Миколаївської області від 4.09.06 р. (а.с.183) якою було запропоновано Новикову звільнити торгівельний павільйон НОМЕР_1, орендований по договору НОМЕР_2, але докази закінчення виконавчого повадження згідно ст.37 ЗУ „Про виконавче провадження” -відсутні.

  За уточненими даними, магазин НОМЕР_1 згідно поетажного плану до технічного паспорту від 11.11.05 р., акту державної технічної комісії про введення до експлуатації раніше побудованих об'єктів від 13.12.05 р. знаходиться по пр. Миру1-Д.

  Оскільки, при укладенні та виконанні договору оренди НОМЕР_2 сторонами допущено порушення чинного законодавства та належними і допустимими доказами доведено фактичне користування відповідачем орендованим магазином НОМЕР_1 по пр. Миру, 1 після фактичного сплину терміну оренди, то власник, в порушення ст.320 ЦКУ, позбавлений права використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

  На підставі викладеного, місцевий суд правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про примусове звільнення торгівельного павільйону НОМЕР_1 , що входить до торгівельного комплексу „Ельміра”.

   На підставі викладеного,

                            Керуючись ст. ст.99,101-105 ГПК України, суд

                                                            постановив:

    Рішення господарського суду Миколаївської області від 27.04.07 р. у справі №11/250/06-нр -залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає чинності   з   дня прийняття та може бути оскаржена у касаційному  порядку протягом місяця до Вищого  господарського суду  України.

Головуючий суддя                                                                А.М. Жукова

    Суддя                                                                                            Т.А. Величко

       Суддя                                                                                          Л.І. Бойко