У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.06.07 Справа №15/193-26/424/06-7/71/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі: Піскуновій І.В.
за участю представників:
позивача:Габрієлян Н.Р. – довіреність № 1 від 03.01.2007 року;
Тараненко О.І. –довіреність № 1 від 03.01.2007 року;
відповідача: Васильєва І.П. –довіреність № 18 від 01.01.2007 року
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської лінійної санітарно-епідеміологічної станції на Придніпровській залізниці, м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2007 р. у справі № 15/193-26/424/06-7/71/07
за позовом: Мелітопольської лінійної санітарно-епідеміологічної станції на Придніпровській залізниці, м. Мелітополь Запорізької області
до відповідача: Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень, м. Запоріжжя
про стягнення 54669,51 грн.
Мелітопольська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Придніпровській залізниці звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень про стягнення з відповідача на користь позивача 54669,51 грн., які складаються з 49504,07 грн. основного боргу за договором № 1 про надання послуг СЕС від 25.02.2003 р., 4388,62 грн. втрат від інфляції та 776,82 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду від 15.03.2006 р. в позові було відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, рішення господарського суду від 15.03.2006 р. - без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2006 р. касаційну скаргу
позивача задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2006 р. та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.05.2006 р. у справі № 15/193 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Кутіщева Н.С.) від 12.04.2007 року у справі № 15/193-26/424/06-7/71/07 у задоволенні позовних вимог відмолено.
Рішення суду мотивовано тим, що сторони повинні виконувати взяті на себе зобов’язання за договором таким чином та в такому порядку, як це встановлено договором. У випадку зміни вартості робіт, сторони повинні були укласти додаткову угоду. Сторонами додаткова угода до договору про досягнення між сторонами згоди щодо збільшення вартості виконаних робіт не укладалася.
Мелітопольська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Придніпровській залізниці не погодилася із рішенням господарського суду першої інстанції та звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2007 року по цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому посилається на те, що судом при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення не враховані приписи, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2006 року у справі № 15/193. Вказує, що при укладенні договору сторони не могли передбачити зміни у законодавстві та заздалегідь передбачити умови зміни ціни за договором.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.05.2007 року у справі № 15/193-26/424/06-7/71/07 апеляційний розгляд справи призначено на 20.06.2007 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2021 від 20.06.2007 року справу № 15/193-26/424/06-7/71/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.
Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень у запереченнях на апеляційну скаргу просить суд залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вважає, що господарським судом першої інстанції прийнято рішення у цій справі з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Вважає, що в даному випадку, за відсутності укладеної між сторонами додаткової угоди, відсутні підстави для сплати заявленої позивачем суми.
В судовому засіданні 20.06.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.
За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів судового процесу.
По закінченні судового засідання, за згодою присутніх представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційного подання і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Вислухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
25.02.2003 між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» в особі Запорізької дирекції залізничних перевезень (замовником) та Мелітопольською лінійною СЕС (виконавцем) укладено договір № 1 про надання послуг СЕС.
Відповідно до умов даного договору, замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати наступні роботи: дезинфекція приміщень, дезинфекція туалетів, урн, дезинсекція приміщень, дезинсекція вагонів, дезинсекція надвірних приладів з метою знищення мух, дератизація. Замовник, в свою чергу, зобов’язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Стягнення з відповідача на користь позивача 54669,51 грн., які складаються з 49504,07 грн. основного боргу за договором № 1 про надання послуг СЕС від 25.02.2003 р., 4388,62 грн. втрат від інфляції та 776,82 грн. - 3% річних, було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного:
Так, вимоги позивача мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. затверджені нові тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Позов обґрунтовано ст.ст. 632, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 9 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 р. та умовами договору.
Колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню на підставі наступного:
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.654 цього ж кодексу, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно умов договору про надання послуг СЕС, загальна вартість робіт визначена п. 3.1 договору та складає 40 260,94 грн. з урахуванням ПДВ.
При цьому, розцінки на роботи затверджені головним лікарем СЕС.
Додатками до договору є перелік об’єктів та робіт а також прейскурант цін.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що у випадку, коли виникне необхідність змінити вартість робіт (при збільшені замовником обсягів робіт, або при зміні вартості матеріалів) виконавець зобов’язаний письмово повідомити замовника і погодити з ним це питання до настання терміну здачі чергового етапу робіт. У разі зміни вартості робіт до договору складається додаткова угода.
Отже, сторони цим пунктом узгодили обов’язковість складання додаткової угоди саме у разі зміни вартості робіт.
Відповідно до п.9.3 договору, умови даного договору мають однакову зобов’язальну силу для сторін та можуть бути змінені за взаємною згодою з обов’язковим складанням письмового документу.
Враховуючи вищенаведені норми кодексу та умови договору, у випадку зміни вартості робіт, сторони повинні були укласти додаткову угоду.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказів звернення до відповідача із пропозицією про укладення додаткової угоди та повідомлення про збільшення вартості робіт позивачем не надано.
Постановою КМУ № 1351 від 27.08.2003 р. не передбачено, що у зв’язку з набранням нею чинності до договорів про надання послуг СЕС автоматично вносяться зміни щодо збільшення вартості виконаних робіт в укладених СЕС договорах на надання послуг.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Інше не встановлено ні договором, ні законом.
Враховуючи, що позивач просить стягнути спірну суму саме на підставі договору, за відсутності укладеної між сторонами угоди про зміну вартості робіт, позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні.
Однак, позивач не позбавлений права звернутися до суду із стягненням спірної суми з інших правових підстав.
Слід зазначити, що і при прийнятті рішення місцевим господарським судом і при прийнятті цієї постанови, судом враховані обов’язкові вказівки касаційної інстанції, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2006 року у справі №15/193.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарським судом з’ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені позивачем у апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним.
Апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Мелітопольської лінійної санітарно-епідеміологічної станції на Придніпровській залізниці, м. Мелітополь Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.04.2007р. у справі №15/193-26/424/06-7/71/07 – без змін.