У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.05.07                                                                                       Справа №22/139/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі: Шерник О.В.

За участю представників:

позивача: Власов Р.В. дов. б/н від  10.02.2006р.

відповідача: Мирна М.Г. дов. б/н від 11.01.2006р.            

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” м. Вільнянськ Запорізької області.

на рішення господарського суду  Запорізької області  від 22.11.2006р. по справі №22/139/06

за позовом: Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Андаліт” м. Миколаїв .

до відповідача: Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” м. Вільнянськ Запорізької області .

про стягнення суми           

           встановив:

    

          Рішенням  господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі №22/139/06 (суддя Скиданова Ю.О.) позовні вимоги Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми “Андаліт” м. Миколаїв  до Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” м. Вільнянськ  Запорізької області задоволені в повному обсязі ( з врахуванням уточнень позовних вимог в порядку ст.22 ГПК України). Стягнуто з відповідача на користь позивача 12381 грн. 61 коп. основного боргу, 152 грн.65коп. 3 % річних, 374 грн.04 коп. інфляційних витрат, 129грн.08коп. державного мита та 105 грн.90коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі знаходились в зобов’язальних відносинах купівлі-продажу алкогольних напоїв, про що свідчать товарно-транспортні накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Надані до суду документи в сукупності господарський суд оцінив як наявність між сторонами господарських відносин, що породили взаємні обов’язки. На виконання зазначеної угоди позивач передав відповідачу алкогольні напої на загальну суму 98591грн.20коп.  Свої зобов’язання зі сплати одержаного від позивача товару відповідач здійснив частково в сумі 86209грн.59коп.

             Посилаючись на ст.ст.11,202,530,625,655 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України суд визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача в  сумі 12381грн.61коп. основного боргу, 152грн.65коп.-3% річних, 374 грн.04коп. інфляційних витрат, 129грн. 08коп. державного мита, 105грн.90коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та присудив їх до стягнення.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду Українсько-німецьке спільне підприємство “Алкор” м. Вільнянськ звернулось з апеляційною скаргою.

      Заявник вважає, що рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим є необґрунтованим, а тому  підлягає скасуванню .

          Зокрема зазначає, що судом не вірно визнані встановленими обставини, які мають значення для справи, але в суді не були  доведені. До того ж, на думку заявника, висновки суду, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Так, вказує заявник, довіреності на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей відповідачем не видавались, факт відсутності посад та прізвищ осіб,  які отримали товар за  накладними є підставою вважати ці документи такими, що не мають доказової сили. Факт отримання товару за спірними накладними заперечує.  

               За вказаних обставин просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. по справі № 22/139/06, в позові відмовити.       

               Апеляційна скарга  прийнята до розгляду та призначена слуханням на 15.03.2007р.

               Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2007р. за № 768 розгляд справи передано колегії суддів у складі: головуючий – Коробка Н.Д. (доповідач), суддів : Радченко О.П., Шевченко Т.М.

                В судовому засіданні представник Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” м. Вільнянськ підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

         Позивач  у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, рішення господарського суду вважає таким, що прийняте при повному з’ясуванні фактичних обставин справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          В засіданні суду двічі оголошувалась перерва до 19.04.2007р.та 18.05.07р. Колегія суддів апеляційної інстанції зобов’язала відповідача надати документи бухгалтерського обліку по проводкам руху матеріальних цінностей за спірний період (рахунок 28 “Товари”), акти неотфрактованих поставок, копії журналів-ордерів по рахунку 631 (розрахунки з постачальниками).

         Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2007р. за № 1527 розгляд  справи передано колегії суддів у складі: головуючий – Коробка Н.Д., суддів: Хуторной В.М., Юхименко О.В.

       В засіданні суду 18.05.2007р. представник відповідача по справі підтримав вимоги апеляційної скарги, позивач проти них заперечує.

       Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення  в апеляційному порядку, користується правами наданими суду  першої інстанції.

              Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи  апеляційний господарський суд за наявними  у справі  і додатково поданими доказами  повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

              Перевіривши законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши  матеріали справи та проаналізувавши на  підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права  при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів  приходить до висновку про залишення рішення суду без змін , виходячи з наступного.

               Як підтверджено матеріалами справи позивач за товарно- транспортиними накладними накладними № Анз00000094 від 04.03.05р., №Анз-00000184 від 21.03.05р., № Анз-00000271 від 28.03.05р., №Анз-00000353 від 04.04.05р., №Анз-00000467 від 11.04.05р., №Анз-00000586 від 18.04.05р., №Анз-00000901 від 28.04.05р., №Анз-00001385 від 18.05.05р., №Анз-00001428від 20.05.05р., №Анз-00001466 від 23.05.05р., №Анз- 00001564 від 25.05.05р., №Анз 00001565 від 25.05.р., №Анз-00001566 від 25.05.р., №Анз-00001711 від 31.05.05р., №Анз-00001773 від 06.06.05р., №Анз-00001924 від 09.06.05р., №Анз-1925 від 09.06.05р., №Анз-00001926 від 09.06.05р., №Анз-00002221 від 24.06.05р., №Анз-00002316 від 28.06.05р., №Анз-00002563 від 07.07.05р., № Анз-00002665 від 11.07.05р., №Анз- 00002917 від 21.07.05р., №Анз-00003058 від 28.07.05р., №Анз-00003215 від04.08.05р., №Анз-00008483 від 14.08.05р., №Анз-00009118 від 08.09.05р., №Анз-00009458 від 22.09.05р., №Анз- 00010451 від 29.09.05р., №Анз-00010501 від 30.09.05р., №Анз-00011169 від 20.10.05р., №Анз-00011544 від 31.10.05р., №нз00012160 від 21.11.05р., № Анз-000112160 від 21.11.05р. поставив відповідачу алкогольні напої на загальну суму 98591грн.20коп.

            Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що на підставі вищезазначених накладних між сторонами по справі виникли зобов’язальні відносини.     

             Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов.

             Оцінюючи вищевказані товарно-транспортні накладні (виходячи з їх змісту), в яких зазначено найменування предмету поставки, кількість, ціна та сума,  колегія суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що на їх підставі між сторонами виникли зобов’язальні відносини з купівлі-продажу.

             Свої зобов’язання позивач виконав, але відповідач вартість поставленого товару повністю не сплатив. Факт поставок за накладними №Анз—00009118 від 08.09.05р. на суму 2795,64грн., №Анз—00009458 від 22.09.05р.  на суму 2024,22грн., № Анз- 00010451 від 29.09.05р. на суму 2707,10грн., №Анз-00010501 від 30.09.05р. на суму 3421,25грн., №Анз-00011169 від 20.10.05р. на суму 1967,14грн., №Анз-00011544 від 31.10.05р. на суму 793,68грн., №Анз-00012160 від 21.11.05р. на суму 876,06грн. всього на загальну суму 14585,09грн.не визнає. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги в частині основного боргу заявлені в  сумі 12381,61коп. відповідачем  частково сплачені не визнані ним поставки, але пояснити які саме та чому сплачені, представник відповідача в судовому засіданні не зміг.

             Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

            Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, згідно якій цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також  із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

            Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться в ст. 526 ЦК України.

             Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України в разі невизначеності строку виконання зобов’язання воно підлягає виконанню в семиденний строк від дня пред’явлення вимоги виконання  зобов’язання кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не витікає з договору або актів цивільного законодавства.

             На сплату поставленого товару позивачем направлялась відповідачу претензія від 24.02.2006р.  № 9, факт відправлення якої відповідачу підтверджено квитанцією пошти від 01.03.2006р. Заборгованість за поставлений позивачем товар становить 12381грн.61 коп. Як було встановлено в судовому засіданні інших правовідносин сторони не мають.

             Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду доказів сплати товару у повному обсязі. Його посилання на відсутність довіреностей відповідальних осіб відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як було встановлено в засіданні суду апеляційної інстанції позивач передавав товар на підприємстві відповідача   відповідальним особам, чиї підписи завірені печаткою підприємства.

             Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник , який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти  річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача суми 152,65 грн. 3% річних за період з 09.06.2006р. по 06.11.2006р. та інфляційних в сумі 374,04грн. за червень-листопад 2006р. є також вірним.

            Враховуючи зазначене та з огляду на відповідність висновків викладених у рішенні господарського суду Запорізької області обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вимог Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” щодо скасування рішення господарського суду.

           Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати  покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.101, п.1.ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

                                    ПОСТАНОВИВ :

           Апеляційну скаргу Українсько-німецького спільного підприємства “Алкор” м. Запоріжжя залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Запорізької області від  22.11.2006 року  у справі №22/139/06 залишити без змін.

     

 

Постанова оформлена і підписана відповідно до ст.84 ГПК України 22.05.2007р.