У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
04.04.07 Справа №26/348/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
секретар судового засідання Соколов А.А.
за участю представників сторін
від позивача: Ципцин Б.М., паспорт серія СВ 457564 від 27.11.2001р. – голова правління, Криницин О.В., довіреність б/н від 21.06.2007р. – юрисконсульт
від відповідача: Бондар С.О., довіреність б/н від 11.01.2007р. – юрисконсульт 1 категорії
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 26/348/06 та апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків «Космос», м. Мелітополь Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі №26/348/06
за позовом: Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків «Космос», м. Мелітополь Запорізька область (далі за текстом ОСББ «Космос»)
до відповідача: Комунального підприємства «Водоканал», м. Мелітополь Запорізька область (далі за текстом КП «Водоканал»)
про визнання додаткової угоди до договору укладеною в редакції позивача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі №26/348/06 (суддя Зубкова Т.П.) у задоволенні позовних вимог ОСББ «Космос» відмовлено. Рішення суду прийнято з посиланням на ст.16 ЦК України та ст.20 Господарського кодексу України та мотивовано тим, що предмет позову у даній справі не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням ОСББ «Космос» подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким визнати додаткову угоду від 18.07.2006р. до договору №69 від 23.03.2005р., укладеною між позивачем та відповідачем в редакції ОСББ «Космос» з 09.08.2006р. Заявник апеляційної скарги зазначає, що висновок суду, що предмет позову у даній справі не відповідає встановленим законом способам захисту прав є помилковим, оскільки такий спосіб захисту, який вибрав позивач відповідає ст.12 ГПК України. Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким визнати додаткову угоду від 18.07.2006р. до договору №69 від 23.03.2005р., укладеною між позивачем та відповідачем в редакції ОСББ «Космос».
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Водоканал» та представник у судовому засіданні зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, у відзиві вказує на те, що у п. 3.19 договору сторони домовилися, що абонент зобов’язаний виконувати умови договору та Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” і правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України 1994р. Зміни, які пропонує позивач внести до договору, не можуть бути прийняті КП “Водоканалом”, оскільки останній не є балансоутримувачем внутрішньо-будинкових мереж будинку № 69 по вул. Вакуленчука в м. Мелітополі, а тому не може виставляти і рахунки ОСББ “Космос” за квартирними засобами обліку води. З огляду на те, що балансоутримувачем внутрішньо будинкових мереж є позивач, то згідно зі ст.29 Закону України “ Про житлово-комунальні послуги” він повинен укласти договір з власниками квартир, орендаторами чи квартиронаймачами та виставляти рахунки за квартирними приборами обліку води. Що стосується п.6.1 в редакції позивача, то, як наголошує відповідач, цей пункт не має ніякого значення, оскільки норми чинного законодавства застосовуються незалежно від зазначення про це у договорі.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 03.04.2007р. № 1047 справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Кагітіна Л.П., Радченко О.П., даною колегією прийнято постанову.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, за згодою представників сторін, у судовому засіданні, яке відбулось 04.04.2007р., було оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
У серпні місяці 2007р. ОСББ «Космос» звернулось в господарський суд Запорізької області з позовною заявою до КП «Водоканал» про визнання додаткової угоди від 18.07.2006р. до договору №69 від 23.03.2005р., укладену між позивачем та відповідачем в редакції ОСББ «Космос» з 09.08.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовано статями 180, 181, 188 Господарського кодексу України, положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг по централізованому опаленню, поставці холодної та гарячої води та водовідведення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. ОСББ «Космос» відмовлено у задоволенні позовних вимог, з чим не погодився позивач і звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до даної норми закону способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
З вищенаведеного слідує, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав та законних інтересів, як визнання господарським судом додаткової угоди укладеною. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до суду в такий спосіб судового захисту (позовні вимоги), що не передбачений чинним законодавством України.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин та відповідати способу захисту визначеному законом чи договором.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Господарському суду чинним законодавством не надано повноважень визнавати договір укладеним і крім того, укладеним з певної дати. Відповідно до ст.12 ГПК України до компетенції господарського суду віднесено розгляд спорів, а не встановлення фактів, як вірно зазначено в оскарженому судовому рішенні.
Посилання заявника апеляційної скарги на не застосування судом першої інстанції положень статі 188 Господарського кодексу України, ст.654 ЦК України колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, як зазначалось вище позивач вибрав не правильний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, а захист прав у спосіб вказаний у позові не передбачено нормами цивільного законодавства.
Спосіб захисту прав щодо укладання чи зміни договору, визначений правовими нормами, які регулюють вказані відносини. Позовні вимоги повинні відповідати способу захисту визначеному цими правовими нормами. Стаття 188 ГК України також не передбачає такого способу захист, як визнання судом угоди укладеною.
Позивачем також не обґрунтовано, якою правовою нормою чи договором передбачено вчинення таких дій, які позивач пред’явив у позовних вимогах.
Апеляційним судом не можуть бути розглянуті надані позивачем уточнення позовних вимог, оскільки відповідно до ст.101 ГПК України апеляційним судом розглядаються тільки ті вимоги, які були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Інші доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоповерхових будинків «Космос», м. Мелітополь Запорізька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 22.11.2006р. у справі №26/348/06 без змін.