Справа №1-3

2010 року

В  И  Р  О  К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді   ЛЮБИНЕЦЬКОЇ – ОНІЛОВОЇ А.Г.

з участю секретаря с/з            ЛОЗІНСЬКОЇ Т.О.

прокурора        САВЧУКА В.В.

захисників підсудного адвоката ОСОБА_3 та ОСОБА_4

підсудного        ОСОБА_5

розглянувши у відритому судовому засіданні в місті Ямпіль

кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, за ч.2 ст.121 КК України,

                                          В С Т А Н О В И В :

Підсудний  ОСОБА_5 0 5 квітня 2009 року біля 09 години, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на вулиці Калініна, неподалік будинку АДРЕСА_1, під час суперечки із ОСОБА_6, умисно наніс їй  безліч ударів руками та ногами в різні частини тіла, внаслідок чого ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, крововиливів в м"які тканини голови в лобній ділянці по центру, лівій та правій скроневих ділянках, в тім’яно-потиличній ділянці, субдуральної гематоми обох півкуль головного мозку, крововиливу під м’які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку в лобній ділянці,  синців в ділянці лівого ока, лобній ділянці справа, садна в лобній ділянці справа, в проекції лівого передпліччя, лівого ліктьового відростку, по боковій поверхні грудної клітки, правого колінного суглобу, лівого стегна, які є небезпечні для життя на час їх утворення та належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що  спричинили смерть ОСОБА_6

                Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав повністю і суду пояснив, що в ніч із  04 на 05 квітня 2009 року він разом із ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відпочивали та вживали спиртні напої, вранці  0 5.04.2009 року біля 09-00 годин, між ним і ОСОБА_6 виникла суперечка, ОСОБА_6 схопила його мобільний  телефон і вибігла з будинку, він вибіг вслід за нею і кричав,  щоб вона віддала телефон. ОСОБА_6 забігла на подвір’я до ОСОБА_9, але та її вигнала.  Коли ОСОБА_6 вийшла з подвір’я, він почав наносити руками і ногами удари по різних частинах її тіла, після чого ОСОБА_6 впала на землю навпроти домоволодіння ОСОБА_9 і він ще пару разів наніс удари ногою, потім схопив руками її за волосся почав трясти за голову, так як вона знепритомніла. Він перевірив її пульс і побачив,  що ОСОБА_6 ще дихала і була живою. Після чого, він пішов до свого домоволодіння, де біля вхідних дверей знайшов свій мобільний телефон. Потім пішов до домоволодіння своєї матері та польовою дорогою -  до с.Писарівка, де купив продукти харчування,  оскільки у нього на 06.04.2009 року був  квиток на потяг до м.Київ. З с.Писарівки  пішов в с.Клембівку,  де чекав автобуса в смт.Вапнярку, і біля 21 години був затриманий  працівниками міліції. В скоєному розкаявся. Заявлений потерпілим  ОСОБА_10 цивільний позов  визнав частково.

          Потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_10 суду пояснив, що він народився в с.Тростянець Ямпільського району і до 1977 року проживав в цьому селі, а потім переїхав на постійне місце проживання в м.Первомайськ . В с.Тростянець проживала його племінниця ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, проживала в будинку сама, так як її матір в 1998 році позбавили батьківських прав, спочатку ОСОБА_6 проживала з батьком ОСОБА_10,  але в 1998 році батько помер. Він час від часу навідувався до ОСОБА_6, а 05.04.2009 року до нього зателефонувала ОСОБА_11 і повідомила, що ОСОБА_6 в с.Дзигівка Ямпільського району знайшли мертвою. 07.04.2009 року він приїхав з м.Первомайська і здійснив поховання своєї племінниці ОСОБА_6. Пізніше йому стало відомо,  що життя ОСОБА_6 позбавив ОСОБА_5 житель с.Дзигівка. Також пояснив, що він поніс витрати на поховання ОСОБА_6, а також переніс моральні страждання , тому  просить  суд його цивільний позов задовольнити, стягнути із  підсудного на його користь 1000000 гривень відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

          Із показань допитаного судом  свідка  ОСОБА_7 встановлено , що 04 квітня 2009 року  у вечірній час він  разом з ОСОБА_8 приїхали автомобілем до домоволодіння ОСОБА_4 Там зустрілись з ОСОБА_5, де в ході розмови останній запропонував їхати в с.Тростянець Ямпільського району до його знайомих дівчат. Перед цим ОСОБА_8 в когось із місцевих жителів купив пляшку самогону 1,5 літра. Всі поїхали в с.Тростянець до домоволодіння ОСОБА_6, в будинку разом розпили пляшку самогону. Після чого ОСОБА_12 запропонував поїхати до його будинку в с.Дзигівка. Поїхали в с. Дзигівка,  по дорозі  придбали ще 1,5 літра  самогону. В будинку ОСОБА_5 разом розпили самогон. Він з ОСОБА_8 побули в будинку до 06 години ранку наступного дня,  а потім поїхали по домівках. ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишились в будинку. Що далі відбувалось між ними йому не відомо. Пізніше від жителів села він дізнався, що ОСОБА_12 побив ОСОБА_6 на вулиці біля свого будинку, внаслідок чого вона померла, і що ОСОБА_5 розшукує міліція.

      Свідок ОСОБА_8 дав суду показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_7

       Із показань допитаного судом свідка ОСОБА_13 встановлено, що 05 квітня 2009 року біля 9 години в с.Дзигівка вона стояла на вулиці і розмовляла з ОСОБА_9, в цей час почула, як на подвір’ї домоволодіння ОСОБА_9 почала гавкати собака. Коли вона озирнулася, то побачила, що біля воріт ОСОБА_9 знаходився ОСОБА_5,  який був в стані алкогольного сп’яніння і виражався нецензурними словами, згодом з подвір’я вийшла дівчина, яка була одягнена в дублянку світлокоричневого кольору, і коли вона вийшла на вулицю,  ОСОБА_12 схопив цю дівчину за волосся і почав наносити удари руками по голові, а пізніше схопив руками за одяг і відтягнув її через дорогу під окіп і почав наносити удари руками і ногами по різним частинах тіла, а коли дівчина  впала на землю, то ОСОБА_12 наніс кілька ударів ногою їй по голові. Побачивши це, вона почала просити, щоб він перестав бити дівчину. Дівчина лежала непритомна, тоді ОСОБА_12 перестав її бити і пішов до свого домоволодіння. Потім по телефону вона викликала працівників міліції, а через деякий час дівчина померла.

      Із показань допитаного судом свідка ОСОБА_14 судом встановлено, що 05 квітня 2009 року в с.Дзигівка вранці вона пішла до свого сина,  щоб з ним привезти води і коли повертались з бідонами з водою,  то побачила на вулиці ОСОБА_5,  який махав руками,  а коли підійшли ближче , то побачили,  що на дорозі лежить молода жінка і ОСОБА_12 її трусить,  підняв і кинув до землі, при цьому говорив, що дівчина віддала його телефон. Вона покачала далі воду,  і людям сказала,  щоб викликали міліцію.

        Із показань допитаного судом свідка ОСОБА_11 встановлено, що     вона проживала в одному будинку із ОСОБА_6 в с.Тростянець Ямпільського району. 04 квітня 2009 року біля 24 години вона і ОСОБА_6 вже спали, коли  у вікно хтось постукав, ОСОБА_6 встала і вийшла на подвір’я, через вікно вона побачила, що на подвір’ї знаходиться ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які  розмовляли з ОСОБА_6. Пізніше вона почула,  як від будинку від’їхав автомобіль, а ОСОБА_6 в кімнату не поверталась. 05 квітня 2009 року біля 08 години 30 хвилин вона прокинулась, так як на її мобільний телефон поступив сигнал СМС-повідомлення, і коли вона передзвонила на номер повідомлення, то почула голос ОСОБА_6,  яка повідомила про те, що її б’є ОСОБА_5,  і щоб вона викликала міліцію. Після чого вона на велосипеді приїхала в с.Дзигівка, де почала розпитувати,  де проживає ОСОБА_5. Знайшовши  вулицю, на якій проживає ОСОБА_12,  побачила, що на дорозі неподалік домоволодіння ОСОБА_5 лежала горілиць ОСОБА_6, обличчя її було в синцях, на ній зверху знаходилась дублянка світлокоричневого кольору. Вона намагалась  підняти ОСОБА_6 з землі, і побачила,  що та була мертвою. Місцеві жителі повідомили, що ОСОБА_6  побив ОСОБА_12 ногами по голові. Після цього вона   зателефонувала рідному дядькові ОСОБА_6 - ОСОБА_10 . і повідомила про дану трагедію.

       Із показань допитаного судом  свідка ОСОБА_9 встановлено, що 05 квітня 2009 року в с.Дзигівка вранці вона пішла по воду,  і на вулиці зустріла ОСОБА_15,  з якою стала розмовляти, потім почула,  що на її подвір’ї загавкали собаки , і  попросила ОСОБА_15 подивитися,  що там таке. Коли та подивилась, то побачила, що на дорозі стоїть ОСОБА_5 і до когось кричить. Вона пішла до свого домоволодіння, і зайшовши на подвір’я,  побачила незнайому дівчину. Сказала їй,  щоб та йшла з її подвір’я. Коли дівчина вийшла із подвір’я і дійшла до ОСОБА_5,  той взяв її за коси і вдарив головою в піднавіс і до воріт, потім почав її тягнути і бити ногами. Вона почала кричати до ОСОБА_5,  за що ти її вбиваєш біля моїх воріт і тоді він взяв її за ноги,  потягнув на дорогу, і бив її там. Потім прийшов і сказав, щоб вона дала води і що дівчина в нього вкрала телефон. Потім  ОСОБА_12 пішов, а дівчина лежала і хрипіла. Вона  побігла, щоб викликати міліцію.

      Із показань допитаного судом свідка ОСОБА_16 встановлено, що 05 квітня 2009 року біля 08 години 30 хвилин в с.Дзигівка вона знаходилась у себе вдома і поралась по господарству. Навпроти її домоволодіння знаходиться будинок ОСОБА_5. Того дня біля 06 години ранку вона бачила на подвір’ї ОСОБА_5 дівчину,  яка ходила і розмовляла по телефону. Потім пізніше вона бачила,  як ОСОБА_12  цю дівчину тягнув за коси та руки по ґрунтовій дорозі від огорожі домоволодіння ОСОБА_9. ОСОБА_12 кинув її під окіп і почав бити дівчину ногами в область голови. Коли вона підійшла до дівчини, то вона лише хрипіла, а ОСОБА_12 в цей час пішов і через деякий час дівчина померла. Потім ОСОБА_12 знову підійшов вже до мертвої дівчини і ще раз її вдарив ногою по голові і пішов.  Вона пішла до його матері і розповіла що трапилось, але мати ОСОБА_5  не прийшла.

       Із показань свідка ОСОБА_17, даних ним в ході досудового слідства та оголошених судом (а.с.36) встановлено, що 05 квітня 2009 близько 09 години в с.Дзигівка Ямпільського району Вінницької області він разом зі своєю матір’ю ОСОБА_14 поверталися від криниці, по вулиці Калініна навпроти будинку ОСОБА_18 під окопом на землі лежала жінка віком  25 років. Обличчя в жінки було  в синцях, ліве око опухло, біля жінки стояв ОСОБА_5, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, схопив жінку за голову, почав нею трясти і говорити, щоб вона віддала мобільний телефон. Жінка була вже непритомна, ОСОБА_5 перевіряв пульс цієї жінки. Після цього ОСОБА_17 пішов до свого домоволодіння і що далі відбувалося, він не бачив. Пізніше дізнався, що жінка померла на місці.

        Із показань допитаного судом судмедексперта ОСОБА_19 встановлено, що він   проводив судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлені на тілі потерпілої тілесні ушкодження,  не сумісні з життям, після їх отримання деякий час могла жити чи вчиняти якісь дії.  Тілесні ушкодження заподіяні  тупим твердим предметом, яким може бути нога. Гематоми були в ділянці головного мозку потерпілої,  удари їй було нанесено в ліву частину твердим тупим предметом. З урахуванням тілесних пошкоджень та їх локалізації при наданні тілу прискорення чи падіння з висоти свого росту, потерпіла не могла отримати дані ушкодження. Після таких отриманих тілесних ушкодженнях потерпіла могла деякий час жити в час наростаючого періоду гематоми, за медичними критеріями тривалості наростаючого періоду немає, все залежить від фізіології організму людини.

          Крім повного визнання своєї вини, винність підсудного підтверджена доказами, зібраними в ході досудового слідства, а саме: Рапортом про злочин (а.с.2), протоколом огляду місця події з фототаблицями (а.с.3-6), Актом №13 судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_6 (а.с.9-11), Висновком №17 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6  (а.с.80-81).

              Дослідивши усі письмові докази, що є у справі,  приймаючи до уваги показання підсудного, свідків та експерта, які не суперечать  між собою щодо фактичних обставин справи і підтверджуються письмовими доказами,  а саме - протоколом огляду місця події, актом №13 судово-медичного дослідження трупа, висновком експерта №17, враховуючи характер, локалізацію та кількість тілесних ушкоджень потерпілої, а також поведінку підсудного ОСОБА_5 під час нанесення тілесних ушкоджень потерпілій, що доведено показаннями  свідків,  суд відхиляє можливість спричинення такої кількості тілесних пошкоджень ОСОБА_6 внаслідок падіння з висоти власного росту з положення стоячи або за будь-яких інших обставин, і вважає встановленим, що 05 квітня 2009 року близько 09 години в с.Дзигівка підсудний ОСОБА_5 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої.

        Суд вважає необґрунтованими доводи підсудного, викладені у письмових його заявах суду про неповноту та однобічність досудового слідства, спричинення ним злочину в стані сильного душевного хвилювання, крайньої необхідності, та при затриманні ОСОБА_6 під час скоєння нею крадіжки мобільного телефону, оскільки в ході досудового та судового слідства зібрано достатньо доказів, що підтверджують причетність підсудного до виявлених у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень, а також його винність в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень. Суд також вважає необґрунтованими наведені у письмових заявах доводи підсудного про наявність підстав для кваліфікації його дій за ст.119 КК України,  виходячи із наступного. Як встановлено судом, смерть потерпілої наступила внаслідок тяжких тілесних ушкоджень від дії тупого  предмета  з обмеженою контактуючою поверхнею або від співудару об нього не менше як п’ять разів. Факт неодноразового нанесення підсудним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень потерпілій підтвердили й свідки, які були на місці події в момент нанесення тілесних ушкоджень. Виявлена на тілі потерпілої кількість тілесних ушкоджень, їх локалізація,  а також поведінка підсудного під час їх нанесення свідчать про наявність у нього умислу на спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілій. З урахуванням наведеного, суд виключає в діях підсудного необережну форму вини щодо тілесних ушкоджень та наслідків у вигляді смерті потерпілої.

        Наведені підсудним доводи  про скоєння ним злочину в стані сильного душевного хвилювання спростовані висновком стаціонарної судово-психіатричної експертизи підсудного (а.с.141-142), із якого слідує, що в момент скоєння злочину підсудний перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, в тому числі і тимчасовим, на це вказують збереженість його орієнтації в місці, ситуації, оточуючих особах, виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій.    

            Суд також вважає необґрунтованими наведені підсудним у його заявах доводи про порушення вимог КПК України під час досудового слідства та порушення його права на захист. Як встановлено із підписаних ОСОБА_5 протоколу роз’яснення підозрюваному права на захист (а.с.45) та протоколу роз’яснення  обвинуваченому права на захист (а.с.83) в ході досудового слідства підсудний ОСОБА_5 добровільно відмовився  від участі захисника, що не пов’язано із його майновим станом, про що він особисто і власноручно написав у вказаних протоколах. Відмова ОСОБА_5 від захисника зафіксована також і в підписаних ним  протоколах про прийняття відмови  від захисника на а.с.46 та  а.с.84 на підставі чого слідчим прийнято постанови (а.с.47, 85) про прийняття відмови підозрюваного  та обвинуваченого від захисника. Як встановлено із протоколів (а.с.45, 46), як підозрюваному  ОСОБА_5 роз’яснено його право на захист,  він відмовився від захисника 07.04.2009 року о 21 годині 05 хвилин, із протоколу затримання (а.с.48) встановлено, що він був затриманий о 21 годині 15 хвилин, із протоколу допиту (а.с.53) встановлено, що  як підозрюваний ОСОБА_5 був допитаний 08.04.2009 року. Тобто, роз’яснення права на захист та  добровільна відмова  ОСОБА_5 від захисника мала місце до його затримання та першого допиту. Викладене свідчить про те, що слідчим при прийнятті відмови від захисника  дотримано вимоги ст.46 КПК України, а також забезпечено право ОСОБА_5 на захист, зокрема, передбачене ст.43-1 КПК України право мати захисника і побачення з ним до першого допиту.

              Оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, суд вважає винуватість  підсудного ОСОБА_5 доведеною, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої.

              При призначенні підсудному міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, яким порушено гарантоване ст.27 Конституції України  невід’ємне право людини на життя,  а також особу підсудного, який негативно характеризується за місцем свого проживання, однак,  раніше не судимий, хворіє, що підтверджено випискою із його  медичної картки.

           До обставин, які пом’якшують покарання підсудному ОСОБА_5, відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України суд відносить щире каяття підсудного, що мало місце в ході досудового слідства (протокол допиту на а.а.88).

             До обставин, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_5 відповідно до п.13 ч.1 ст.67 КК України суд відносить  вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджено показаннями свідків та самого підсудного про факт вживання ним спиртних напоїв (самогону) безпосередньо перед подією злочину, а також доведено фактичними обставинами справи.

            Суд не відносить до обставини, яка обтяжує покарання підсудному ОСОБА_5 встановлену обвинувальним висновком відносно нього - тяжкі наслідки, завдані злочином, -  оскільки спричинення смерті потерпілої є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України і обставиною, що обтяжує покарання підсудному, визнано бути не може.

             При обранні за правилами ст.50 КК України міри покарання підсудному суд вважає, що він може бути виправлений та перевихований лише в умовах ізоляції його від суспільства, із урахуванням обставини, що обтяжує покарання, та  обставини, що пом’якшує покарання, суд не має підстав для призначення покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст.121 ч.2 КК України і приходить до висновку про необхідність призначення покарання  підсудному ОСОБА_5 у виді восьми років шести місяців  позбавлення волі, тобто,  у межах санкції ст.121 ч.2 КК України.

             При розв’язанні цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування 1000000 гривень моральної шкоди, заподіяної злочином, суд виходить із наступного. На підставі  ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст.28, 49, 50 КПК України потерпілий має право на таке відшкодування, і при визначенні його  розміру, суд враховує характер та обсяг моральних страждань потерпілого, ступінь його родинного зв’язку із потерпілою ОСОБА_6, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, у зв’язку із вчиненням злочину, внаслідок якого померла його племінниця, пов’язані із похованням та поминками вимушені зміни у його житті, неможливість відновлення попереднього стану, у зв’язку зі смертю родички, виходячи із засад виваженості,  розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодування у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень є обґрунтованою компенсацією потерпілому за заподіяну моральну шкоду внаслідок злочину, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог в сумі 50000 гривень та відмови у задоволенні іншої частини позову.  

               При вирішенні питання щодо міри запобіжного заходу підсудному ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу, суд не має підстав для зміни чи скасування обраної Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 09.04.2009 року (а.с.58) міри запобіжного заходу, а тому вважає необхідним до вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу залишити попередню – взяття під варту.    

            Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ :

            ОСОБА_5  визнати винним за ст.121 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді восьми років шести місяців  позбавлення волі.

Зарахувати до строку покарання строк досудового ув’язнення - строк покарання засудженому ОСОБА_5  рахувати із моменту затримання -  07 квітня 2009 року включно.              

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_5 до вступу вироку в закону силу залишити попередню –  взяття під варту.

             Цивільний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином – задовольнити частково.

              Стягнути із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_20 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної злочином.

               В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

                Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

              ГОЛОВУЮЧИЙ                  А.Г.ЛЮБИНЕЦЬКА-ОНІЛОВА