Справа № 22-6199/2006                 Головуючий у 1 інстанції Стиран В.В.

Категорія 21                                  Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2006 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С. суддів Звягінцевої О.М., Осипчук О.В. при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за   позовом   ОСОБА_1   до   відділення   ФСС   в

Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування

моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки оспорює обгрунтованість рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від ЗО березня 2006 року, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 10000 грн., і ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за невстановленням судом самого факту спричинення позивачеві моральної шкоди, оскільки є відсутнім відповідний висновок МСЕК, зупиненням права позивача та обов'язку відділення ФСС щодо відшкодування моральної шкоди .

В засіданні апеляційного суду представник відповідача-відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки за довіреністю Коліхова О.М. підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, а позивач заперечував проти доводів скапрги, просив про її відхилення, залишення рішення суду без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

21.02.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, зазначав, що з 1982 р. до 1999 р. він працював на шахті ім. Калініна на різних підземних роботах, в.період роботи на шахті отримав професійне захворювання-хронічну туговухість.

За висновком МСЕК від 16.07.2003 р. йому з 25.06.2003 р. встановлено 15% втрати працездатності безстроково.

Вказаним ушкодженням здоров'я йому спричинено моральну шкоду, оскільки він не має більше можливості працювати та забезпечувати свою сім'ю, постійно переносить моральні страждання, втратив працездатність і змушений додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на

його користь у відшкодування моральної шкоди 65000 грн.  

Суд першої інстанції, перевіривши підстави позову та надані сторонами докази, дійшов висновку про те, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 3-6, 7-13), і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, у нього за висновком МСЕК від 16.07.2003 р. вперше встановлено 15% втрати працездатності за професійним захворюванням хронічною туговухістю з 25.06.2003 р. безстроково.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано характер захворювання і відповідно спричиняємих ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я і змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України  „Про   загальнообов'язкове  державне   соціальне  страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд не врахував межі достатньості та справедливості.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Апеляційний суд також вважає, що не можна визнати спроможними доводи скарги про те, що відділення ФСС на підставі довідки МСЕК відшкодовує ОСОБА_1 матеріальну шкоду і йому виплачено одноразову допомогу, витрати на лікування, втрачений заробіток, оскільки вказані виплати не мають відношення до відшкодування позивачеві моральної шкоди.

Доводи скарги щодо пропуску позивачем строків позовної давності апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки він їх не пропустив.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Оскільки відповідачем не сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, ці витрати підлягають стягненню на користь Інформаційного Центру.

Керуючись п.1 ч.І ст. 307, ст. 308, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний

суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС в Калінінському районі м. Горлівки відхилити, рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від ЗО березня 2006 року залишити без зміни.

Стягнути   з   відділення   ФСС   в   Калінінському   районі   м.   Горлівки Донецької    області    на    користь    Інформаційного    Центру    витрати    на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 1 грн. 50 коп. (р/р №26001014180002, ВАТ „Банк універсальний" м. Львів, код ЄДРПО 310045370, МФО 325707).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.