УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     24 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Руснак А.П.

                                                       Суддів Адаменко О.Г.

Павловської І.Г.

                                           При секретарі Приходько Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Контакт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  14 вересня 2007 року,

                                                            ВСТАНОВИЛА:

16 серпня 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Контакт» (далі ТОВ ВКФ  «Контакт») про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири і визнання права власності на квартиру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що  13 серпня 2007 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала ТОВ ВКФ «Контакт» на підставі свідоцтва про право власності, що видане виконкомом Бахчисарайської міської ради 28 листопада 2006 року. Відповідно до цього  договору позивач передав відповідачу обумовлену суму вартості квартири та вселився в неї, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору

     Рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 14 вересня 2007 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2,  укладений 13 серпня 2007 року між ОСОБА_5 і ТОВ ВКФ  «Контакт». За ОСОБА_5 визнано право власності  на квартиру АДРЕСА_3, а право власності ТОВ  ВКФ «Контакт» на дане  майно припинено.

     Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось, проте на нього  подано апеляційні скарги  ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які не брали участі у даній справи.

     В апеляційній скарзі заявники просять рішення суду  скасувати  і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, вказують на те, що дане  рішення суду порушує їх права, оскільки вони є членами сім’ї ОСОБА_5 і з 2002 року проживають і зареєстровані у спірній квартирі, отже, за ними також має бути визнане право власності на неї.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ ВКФ «Контакт»  будучи з 2006 року власником квартири АДРЕСА_4, продала її 13 серпня 2007 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу. Сторонами виконано умови договору, проте продавець ухиляється від нотаріального посвідчення цієї угоди.

     Проте, такий висновок суду зроблений  при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, і з порушенням норм  процесуального права.

     Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

     Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

     Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

     Під час розгляду справи суд не з’ясував в чиєму користуванні знаходиться спірна квартира, хто і на яких підставах в ній зареєстрований.

     Відповідно до вимог ст. 292 Цивільного процесуального кодексу України  сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.

     ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не є особами, які приймали участь у справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ ВКФ «Контакт» про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності.  

     Проте, з наданих ними документів вбачається, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про право власності на квартиру, в якій вони зареєстровані і проживають з 2002 року.

     Отже, під час розгляду справи суд мав залучити їх до участі у справі оскільки рішення суду може вплинути на їх права і обов’язки, пов’язані з правом на жилу площу в  спірній квартирі. Вважаючи, що ОСОБА_7 є неповнолітньою,  суд, відповідно до вимог частини 3 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу  України, також  мав залучити до участі у справі  орган опіки та піклування.

     За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимоги пункту 4 ч.1 ст. 311 Цивільного процесуального кодексу України,  підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пункту 4 частини 1 ст. 311,    ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від  14 вересня 2007 року скасувати з направленням справи на новий розгляд.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

     Судді:  Руснак А.П.                           Адаменко О.Г.                          Павловська І.Г.