У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 19 січня 2006 року, яким

                                   ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, раніше не судимий,

і

                                   ОСОБА_2,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

                                   громадянин України, раніше не судимий,

засуджено кожного за ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців і покладенням на них обов”язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи, періодично з”являтись для реєстрації.

            Цивільний позов ПП “Агрофірма “Росія” залишено без розгляду.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

            Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засуджено за те, що вони 11 листопада 2005 року близько 15-ої год., діючи за попередньою змовою, через незачинені двері проникли на охоронювану територію ПП “Агрофірма “Росія” у приміщення корпусу для великої рогатої худоби № 36, розташованого на території молочного комплексу ПП “Агрофірма “Росія” в АДРЕСА_1 Запорізького району Запорізької області, звідки намагались вчинити крадіжку майна цього підприємства на загальну суму 507,3 грн., але були виявленими його працівником і тому свій умисел до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі.

            У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області просить вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати їх дії в зв”язку з неправильним застосуванням кримінального закону з ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України на ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України. Вважає, що зібрані в справі докази свідчать, що ферма ПП “Агрофірма “Росія”, де було вчинено засудженими замах на крадіжку, не була огороджена та не охоронялась, а тому кваліфікація їх дій є помилковою.

            Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 і         ОСОБА_2 у замаху на вчинення крадіжки чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

            Так, під час досудового слідства та в судовому засіданні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 повністю визнавали себе винними, давали змістовні показання про те, за яких обставин вчинили крадіжку майна ПП “Агрофірма “Росія”, яку до кінця не довели, оскільки були виявлені на місці вчинення злочину працівником цього ж підприємств ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не оспорювали фактичні обставини справи, суд роз”яснив їм процесуальні наслідки скороченого розгляду справи згідно ч. 3 ст. 299 КПК України, впевнився в добровільності та істинності їх позиції та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин.

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 суд кваліфікував за ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України як замах на вчинення крадіжки чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище.

Під проникненням у сховище розуміється незаконне вторгнення будь-яким способом, у тому числі і безперешкодно, з метою крадіжки на частину території, відведену для постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей, яка обладнана огорожею або технічними засобами чи забезпечена іншою охороною.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинили за попередньою змовою групою осіб замах на крадіжку майна з приміщення корпусу великої рогатої худоби, яка знаходилась на охоронюваній території молочного комплексу  ПП “Агрофірма “Росія”.

Таким чином, колегія суддів не може погодитись з доводами касаційного подання прокурора про відсутність у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 такої кваліфікуючої ознаки як проникнення у сховище.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України є правильною, а покарання їм призначено відповідно до положень ст. 65 КК України.

            Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування судового рішення, не виявлено.

            Отже, постановлене щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судове рішення відповідає вимогам закону. Тому підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

            Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Запорізької області відмовити.

С у д д і:

            Ю.М. Кармазін                М.Р. Кліменко                О.І. Бунін