Справа №22ц-297/2010 Головуючий у 1 інстанції – Савицька Н.В.
Категорія – 52 Доповідач - Русинчук М.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Мудренко Л.І.,
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі – Губарик К.А.,
з участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Хохлова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом встановлено і це відповідає обставинам справи, що ОСОБА_1 працював у Волинському обласному бюро судово-медичної експертизи (далі – Бюро) і за згодою профспілкового комітету був звільнений з роботи на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту 2-го кваліфікаційного розряду з 5 березня 2010 року наказом керівника названої установи №33-ос від 4 березня 2010 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули, вчинені 16, 17 і 18 лютого 2010 року (а. с. 5-7, 9-10). У період з 3 по 13 і з 19 по 28 лютого 2009 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні (а. с. 52, 54).
Факт відсутності на роботі з 16 по 18 лютого 2009 року визнав і сам позивач.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність на роботі у вказаний період у зв’язку з наданням йому керівником згаданої установи на ці дні відпустки без збереження заробітної плати за його заявою (а. с. 22), яку відносила на роботу його дружина ОСОБА_4, суд правильно визнав безпідставними, оскільки така відпустка в розглядуваному випадку відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КЗпП України, ст. 26 Закону України «Про відпустки» могла бути надана за згодою і розпорядженням (наказом) роботодавця.
Наказу про надання вказаного виду відпустки керівник Бюро не видавав, а отже і не давав своєї згоди на це. Окрім цього, такий наказ не міг бути виданий у зв’язку з тим, що згадану заяву, датовану 16 лютим 2009 року, дружина позивача принесла на роботу 23 лютого 2009 року, тобто після сплину періоду, на який ОСОБА_1 просив надати йому відпустку, про що свідчить зроблена на цій заяві інспектором з кадрів Бюро Ярополовою А.П. відмітка на цій заяві і показання названої особи як свідка в суді першої інстанції.
За таких обставин немає підстав розцінювати як згоду роботодавця на надання позивачу відпустки за свій рахунок резолюцію начальника Бюро на вказаній заяві «в табель і графік». До того ж, як видно з акту перевірки територіальної державної інспекції праці у Волинській області від 24 квітня (а . с. 60-61), в табелі обліку робочого часу за лютий місяць 2009 року за період з 16 по 28 лютого 2009 року клітинки навпроти прізвища ОСОБА_1 не заповнені, що вказує на відсутність у адміністрації Бюро на кінець місяця даних про причини відсутності позивача на роботі в цей період, включаючи 16, 17 і 18 лютого 2009 року. З цього випливає, що відпустка без збереження заробітної на вказані дні йому не надавалась, а тому і не була відображена в табелі.
Твердження позивача з посиланням на показання його дружини як свідка про те, що зазначена заява була подана начальнику бюро 16 лютого 2009 року є неспроможними, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, а показання його дружини як заінтересованої особи за таких обставин не можуть бути взяті до уваги як доказ. Ці показання слід відкинути ще й тому, що названий свідок (дружина позивача) підтвердила свій прихід в Бюро 23 лютого 2009 року, однак пов’язала його з тим, що приносила в цей день не заяву, а листок непрацездатності ОСОБА_1 за період його лікування з 3 по 13 лютого 2009 року включно, хоча цей листок був закритий в останній день лікування позивача і міг бути зданий його дружиною 16 лютого 2009 року, якщо б вона приходила в цей день в Бюро із згаданою заявою.
Суд першої інстанції також правильно відкинув як недоведені твердження позивача про відсутність на роботі в період з 16 по 18 лютого 2009 року у зв’язку з його хворобою, оскільки в ці дні він не звертався за медичною допомогою до лікаря.
Показаннями його дружини ОСОБА_1 як свідка цей факт не може бути підтверджений в розглядуваній ситуації з огляду на її заінтересованість у вирішенні спору на користь позивача та наявності у останнього можливості, перебуваючи вдома, підтвердити свою хворобу, а отже і поважність причин невиходу на роботу, шляхом звернення до лікаря, як це він робив до і після згаданого періоду.
Таким чином, правильно встановивши факт відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом трьох робочих днів без поважних причин, суд першої інстанції, з врахуванням особи позивача, який раніше 28 лютого 2008 року вже притягувався до дисциплінарної відповідальності (а. с. 19-21, 30-32), дійшов обгрунтованого висновку про законність його звільнення за прогули на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в ньому висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: