А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
10 березня 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого – судді Іванюка М.В, суддів Камзалова В.В. та Колодійчука В.М, при секретарі Руденко О.М, з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини на рішення Крижопільського районного суду від 04 грудня 2009р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, --
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2008р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди. Зазначив, що 20.09.2008р. відповідач, який на той час працював ветеринарним лікарем Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини, прибув на виклик у домогосподарство ОСОБА_2, де захворіли належні позивачеві поросята. ОСОБА_3 шляхом ін’єкцій ввів ліки трьом хворим поросятам, а потім для профілактики – іншим десяти. Після цього майже відразу усі 13 поросят загинули.
Вважаючи, що падіж поросят трапився з вини ОСОБА_3, який вводив їм зазначені медичні препарати, позивач просив стягнути з відповідача 7800 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди і відшкодувати судові витрати.
25 березня 2009р. ОСОБА_3 трагічно загинув ( а.с. 41, 44 ).
До участі в справі в якості відповідача було притягнуто Крижопільську державну лікарню ветеринарної медицини.
Рішенням Крижопільського районного суду від 04.12.2009р. вказаний позов ОСОБА_2 було задоволено частково. З Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини стягнуто на його користь 4700 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 1581 грн. у відшкодування судових витрат.
Крижопільська державна лікарня ветеринарної медицини у своїй апеляційній скарзі просить дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначила, що при ухваленні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, проявив упередженість і необ’єктивність і вважав встановленими обставини, наявність яких насправді доведеною не була, не встановив обставин, які дійсно мають значення для справи. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В суді апеляційної інстанції начальник Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_4 і представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 і адвокат ОСОБА_1 вважають апеляційну скаргу безпідставною і просять її відхилити.
Справа № 22 -253 / 2010р. Головуючий у першій інстанції Панасюк Б.Г.
Категорія 34 Суддя – доповідач Іванюк М.В.
Вислухавши зазначених осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав :
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення , яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково зазначений вище позов ОСОБА_2, суд першої інстанції чомусь виходив з того, що позивачеві необхідно відшкодувати матеріальну шкоду, пов’язану з загибеллю восьми поросят. А необхідність відшкодування позивачеві моральної шкоди суд пов’язав з неотриманням його сім’єю можливого прибутку і «душевним хвилюванням від самої загибелі тварин».
Однак з таким висновком погодитись не можна.
Всупереч положенням п.1 ч.1 ст.214 ЦПК України суд першої інстанції не вирішив належним чином питання щодо наявності обставин, якими обгрунтовувалися не лише вимоги, але і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Так, в апеляційній скарзі зазначається і у самому оскаржуваному рішенні суд дійшов до висновку, що «з вини сторін не було зафіксовано в установленому порядку і кількість тварин, які загинули …». Однак суд чомусь вважав, що відшкодуванню підлягає шкода, заподіяна внаслідок загибелі восьми поросят.
Не є спростованими і доводи апеляційної скарги стосовно недоведення позивачем тієї обставини, що загибель поросят сталася внаслідок введення їм шляхом ін’єкцій зазначених вище ліків, які згідно з поясненням апелянта є опробованими, широко використовуються і не мають такої побічної дії. Адже з наявних експертних висновків від 22.09.2008р. № 2074 ( а.с. 4), від 24.09.2008р. № 2482 ( а.с. 6) та протоколу розтину трупів тварин № 130 від 24.09.2008р. ( а.с. 5) вбачається, що причиною їх загибелі є інтенсивна дистрофія міокарду печінок та нирок, що виникла на фоні гострої інтоксикації невідомої етіологіїі і у цих висновках не зазначено, що причиною їх загибелі було невірне лікування чи побічна дія медичного препарату, введеного їм шляхом ін’єкцій. Тому слід вважати, що висновки суду про те, що причиною загибелі поросят було введення їм ін’єкцій ветеринарним лікарем ОСОБА_3, належним чином не доведені і грунтуються на припущеннях. Адже встановлено, що ветеринарний лікар ОСОБА_3 прийшов на виклик ОСОБА_2 для того, щоб надати допомогу вже хворим тваринам, у яких спостерігався прояв діареї (понос ). При цьому позивач не зміг пояснити суду апеляційної інстанції, що ж могло стати можливою причиною прояву такого захворювання відразу у декількох тварин. Доказів того, що поросята утримувалися належним чином, були зареєстровані і перебували під наглядом ветеринарного лікаря, він суду не надав. За таких обставин суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги заперечення відповідача про те, що їх падіж міг статися не внаслідок ін’єкцій, а внаслідок захворювання, для лікування якого був викликаний ОСОБА_3, і що причинами цього захворювання могли бути неправильне годування, отруєння, недотримання господарем санітарних норм, інфекція, тощо. При цьому позивачем не доведено і той факт, що тварини загинули внаслідок їх неправильного лікування ветеринарним лікарем ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 не виконав положень ст. 60 ч.1 ЦПК України і не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу свої вимог, не використав свої процесуальні можливості і не заявляв відповідних клопотань про проведення повторної експертизи, тощо ). При цьому позивачем не конкретизовано, у чому полягає заподіяння йому ще й моральної шкоди, а суд першої інстанції це питання належним чином не вирішив. А згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Тому колегія суддів не вважає спростованими і письмові заперечення проти позову, надані ОСОБА_3 16. 12. 2008р, ( тобто ще за його життя ), згідно з якими позивач утримує тварин без реєстрації поголів’я, без проведення профілактичних щеплень, у неналежних умовах, що суперечить положенням Законів України «Про тваринний світ», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про охорону навколишнього природного середовища» і тому він сам має бути відповідальним за загибель поросят, тощо ( а.с. 26 -28 ). У цих запереченнях ОСОБА_3 також зазначав про невизначеність точної кількості загиблих у позивача поросят, а також про те, що було проведено розтин двох трупів тварин і при цьому виявлено кишкову паличку – збудник конібактеріозу, що зафіксовано у наявному в справі експертному висновку.
Тобто, суд безпідставно зробив висновок про винність дій ветеринарного лікаря ОСОБА_3 у заподіянні позивачеві матеріальної і моральної шкоди, за які має бути відповідальною Крижопільська державна лікарня ветеринарної медицини, і неправильно послався на ст.ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, не зазначивши, які конкретні частини даних норм до яких правовідносин мають бути застосовані.
У даному випадку суд мав би зазначити, що не було встановлено факту завдання саме ветеринарним лікарем Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 матеріальної і моральної шкоди позивачеві і тому підстав для її відшкодування за рахунок даної лікарні, зазначених у ч.1 ст.1172 ЦК України, немає.
Таким чином доводи апеляційної скарги про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно ст. 309 ч.1 п.п. 2, 3, 4 ЦПК України це є підставою для скасування оскаржуваного рішення і ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, --
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини задовольнити.
Рішення Крижопільського районного суду від 04 грудня 2009р. у даній справі скасувати.
ОСОБА_2 в задоволенні позову до Крижопільської державної лікарні ветеринарної медицини про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :
З оригіналом вірно :