НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-56/11

№ 2/427/11647/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Соколянської О.М.,

секретарі Пошта Г.І., Мартиновій М.А., Гончаровій С.Є., Микитченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , АТП «Полтавнафтогазгеологія» про визнання частково недійсним договору дарування, визнання права власності на 1\4 частину житлового будинку,

встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом в якому вказали, що позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі ОСОБА_1 народила:сина ОСОБА_5 , 1981 року народження, ОСОБА_6 , 1982 року народження, ОСОБА_7 , 1985 року народження, ОСОБА_8 , 1987 року народження, ОСОБА_9 , 1988 року народження, ОСОБА_10 , 1989 року народження, ОСОБА_11 , 1992 року народження. Відповідач працював в АТП «Полтавнафтогазгеологія» в Голубівському відділенні та знаходився на квартирному обліку для отримання житла для багатодітної сім`ї. По договору купівлі-продажу підприємство придбало будинок в АДРЕСА_1 згідно від 08.09.1989 року.

16.02.1990 року ОСОБА_12 діючи на підставі довіреності від15.02.1990 року від імені АТП "Полтавнафтогазгеологія" подарувало ОСОБА_4 будинок по АДРЕСА_1 . Позивачка разом з дітьми прописалася в подарованому будинку. Відповідач перешкоджає жити позивачам в будинку, та користуватися ним. У зв`язку з цим позивачі звернулися до суду з позовом про визнання частково недійсним договору дарування від 16.02.1990 року, та визнання за ними право власності на 1\9 частину будинку по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги,просила суд визнати договір дарування від 16.02.1990 року частково недійсним, та визнати за нею право власності на 1\4 частину будинку по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги,просила суд визнати договір щрування від 16.02.1990 року частково недійсним, та визнати за нею право власності на 1\4 частину будинку по АДРЕСА_1 .

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не явилася, надала суду заяву про слухання справи без її участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_13 в судовому засіданні позовні вимоги зизнав, просив суд у позові відмовити у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду, та не обґрунтуванням своїх вимог.

Представник АТП «Полтавнафтогазгеологія» в судове засідання не явився, надав суду заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ст.60 ч.1, ч. 4 ЦПК України, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст.243, 244 ЦК України в редакції 1963 року за договором дарування, одна сторона передає другій стороні майно у власність і він вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Право обдарованого на дар виникає з моменту його прийняття. Договір дарування повинен бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Стаття 30 Конституції України гарантує недоторканість житла. Конституція захищає володільця житла, від незаконних посягань будь-яких осіб. Уселення особи, яка не має на це відповідних підстав, розцінюється як самовільне і тому тягне за собою юридичну відповідальність, особа підлягає виселенню. Право громадян на житло закріплено статтею 47 Конституції України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Конституція України захищає володільця житла від незаконних посягань будь-яких осіб.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 25.12.1982 року ас.6. У шлюбі ОСОБА_1 народила:сина ОСОБА_5 , 1981 року народження, ОСОБА_6 , 1982 року народження, ОСОБА_7 , 1985 року народження, ОСОБА_8 , 1987 року народження, ОСОБА_9 , 1988 року народження, ОСОБА_10 , 1989 року народження, ОСОБА_11 , 1992 року народження ас.7-12.

Відповідач ОСОБА_4 працював водієм Голубівського відділення

"Полтавнафтогазгеологія". На засіданні ради трудового колективу було прийнято рішення про придбання будинку багатодітній сім`ї відповідача з фонду виробничого і соціального розвитку. 08.09.1989 року підприємство придбало будинок по АДРЕСА_1 .

16.02.1990 року між представником АТП "Полтавнафтогазгеологія" Сичьов М.В. , який діяв на уставі довіреності від 15.02.1990 року та ОСОБА_4 був укладений договір дарування будинку по АДРЕСА_1 . Угода була посвідчена секретарем Перещепинської селищної ради ас.14-15. Відповідно до вимог ст..227 ЦК України в редакції 1963 року

угода була посвідчена у Новомосковському БТІ.

16.02.1991 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 розірвали шлюб ас.18.

Відповідно до ч.1 ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом України.

12.09.2007року позивачі звернулися до суду з позовом про визнання частково недійсним договору дарування житлового будинку та визнання права власності ас.2-3. На протязі слухання справи позивачі уточнювали свої позовні вимоги.

Відповідно до ст.71 ЦК України в редакції 1963 року (ст.257 ЦК України) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено встановлено в три роки. Відповідно до ст.76 ЦК України в редакції 1963 року (ст.261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли

особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Таким чином законодавство встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом свобод чи інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відповідно до ст.80 ЦК України редакції 1963 року (4.4 ст.267 ЦК України), пропущення строку звернення до суд є підставою

для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить проте що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав. Однак відповідно до

ст.81 ЦК України в редакції 1963 року (ст.267 ч-5 ЦК України) пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивачі просять поновити їм строк для звернення до суду, але обґрунтували поважність його пропуску ас.152.

Відповідач ОСОБА_4 , його представник ОСОБА_13 просили суд відмовити у позові у зв`язку з пропуском для звернення до суду.

Цивільним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду,є позов, тобто матеріально-правова вимога до суду за інтересованої особи на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою. Сторони перебувають між собою в матеріальних правовідносинах й матеріальний спір між ними є предметом судового розгляду.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_4 прийняв у дар будинок. Договір укладений в письмовій формі, та нотаріально засвідчена, зареєстрований Новомосковському БТІ.

Позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не наведено суду підстав порушення відповідачами при укладенні договору дарування від 16.02.1990 року спірного будинку норм ЦК України в редакції 1963 року.

За таких обставин та в силу вимог, які містяться в статті бо ЦПК України позивачі не довели свої позовні вимоги, а тому у позові необхідно відмовити.

Керуючись ст..7, 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88 ЦПК України, ст.ст.71, 243, 244 ЦК України, суд -

вирішив:

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , АТП «Полтавнафтогазгеологія» про визнання частково недійсним договору дарування, визнання права власності на 1\4 частину житлового будинку,

відмовити.

На рішення суду протягом 10 днів може бути подана апеляційна скарга про апеляційне оскарження.

Суддя О.М.Соколянська