Справа № 22ц-1524/09                                                                    Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С.

 Категорія: 27                                                                                     Доповідач: Русинчук М.М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      У К Р А ї Н И

9 грудня 2009 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Мудренко Л.І.,

суддів Версмчук Л.М., Русипчука М.М,

при секретарі Губарик К.А.,

з участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Шестакова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Кредит-ІІлюс» про стягнення боргу за договором депозитного вкладу за апеляційною скаргою відповідача на рішення Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 жовтня 2009 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з кредитної спілки «Кредит-Плюс» (далі - КС «Кредит-Плюс») в користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 17000 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень

Стягнуто з кредитної спілки «Кредит-Плюс» в дохід держави судовий збір в розмірі 170 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що між сторонами по справі було укладено договір депозитного вкладу № 51а (далі - Договір) від 23.07.2008 року (а.с. 5).

Згідно п. 2.1 Договору КС «Кредит-Плюс» прийняла від     ОСОБА_4 вклад на депозитний рахунок в сумі 25000 гривень па умовах строковості, зворотності та платності строком па 12 місяців, а саме, з 23.07.2008 року по 23.08.2009 року, з нарахуванням та сплатою відсотків за користування вкладом згідно умов договору у розмірі 24% річних.

Із п. 3.4.3 Договору вбачається, що за користування вкладом відповідач зобов'язаний здійснювати нарахування відсотків згідно п.п. 2.1, 2.2 цього Договору та .повернути вкладнику суму вкладу по закінченню строку дії Договору.

03.08.2009 року позивач звернувся з письмовою заявою до голови правління КС «Кредит-Плюс», в якій просив повернути йому кошти з нарахованими відсотками згідно Договору (а.с. 10), однак, кошти йому не було виплачено.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має викопуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 ст. 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами па інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Як встановлено судом, відповідачем КС «Кредит-Плюс» було порушено умови Договору, що виразилося у невиплаті суми вкладу по закінченню строку дії Договору.

Представник відповідача визнав, що па час постановленим оскаржуваного рішення залишилися невиплаченими 11000 гривень вкладу та 6000 гривень відсотків за користування коштами.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідачем не виконано належним чином взяті па себе за Договором зобов'язання, а тому відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору обґрунтовано стягнув з КС «Кредит-Плюс» на користь позивача суму заборгованості за договором депозитного вкладу, оскільки строк дії Договору закінчився та позивач подав письмову заяву про намір зняти кошти з депозитного рахунку.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач с членом КС «Кредит-Плюс», а тому внесені ним кошти слід вважати пайовими внесками, до уваги не приймаються, оскільки повністю спростовуються встановленими по справі обставинами. Зокрема, укладений між сторонами договір мас всі ознаки та істотні умови договору банківського вкладу: він є двохстороннім та строковим, у ньому передбачено повернення вкладу та виплату відсотків за користування вкладом і жодного разу не згадуються словосполучення «член КС «Кредит-Плюс» чи «пайовий внесок».

Посилання відповідача на те, що даний спір виник з корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером) і повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, є безпідставними, оскільки в даному випадку має місце цивільно-правовий спір, вирішення якого регулюється нормами цивільного законодавства, а згадана кредитна спілка не є господарським товариством.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а зазначені в ньому висновки відповідають обстави