АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, буд. №4, Луганськ, 91016
справа головуючий 1 інст. М.В. Філіпенко Л.П.
22А -375/06 суддя-доповідач Яресько А.В.
категорія_______
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, липня місяця, 18-го дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яресько А.В., суддів Луганської В.М., Маляренко І.Б., при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Луганську адміністративну справу по апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської райдержадміністрації на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 10 квітня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської райдержадміністрації про зобов'язання щодо перерахунку одноразової компенсації,
встановила:
У березні 2006 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив суд визнати дії посадової особи відповідача неправомірними, зробити перерахунок одноразової компенсації із розміру мінімальної заробітної плати 290 гривень та стягнути-одноразову компенсацію у розмірі 12765 гривень 60 копійок. Постановою суду позовні вимоги було задоволено у повному обсязі.
У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові через його безпідставність. У якості доводів на підтримку апеляційних вимог посилаються на те, що суд першої інстанції не врахував положення матеріального права, які визначають розмір одноразової допомоги у сумі 284 гривні 40 копійок, що вже були виплачені позивачеві.
Колега суддів, вислухавши доповідача та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом першої інстанції було правильно встановлено те, що позивач ОСОБА_1був визнаний інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мав право на отримання одноразової компенсації, яка була йому переказана відповідачем у розмірі 284 гривні 40 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції невірно застосував положення матеріального права, зокрема не врахував вимог п. З Постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року №49\96-ВР , якою було встановлено те, що « до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють за станом на 1 лютого 1996 року, а Кабінет міністрів був зобов'язаний переглядати розміри цих виплат, заробітної плати і пенсії з урахуванням зростання індексу цін відповідно до законодавства України.Станом на 01 лютого 1996 року розміри одноразових компенсацій були
визначені постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 1996 року №35, а з 1 серпня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836.
Аналогічні положення містяться і у ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96) у якій передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону відбувається у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Прийнятою 26 липня 1996 р. на виконання зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України N 836 було визначено порядок та розмір сплати компенсаційних виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи - а саме розмір інвалідам II групи -28440 тис. карбованців, тобто 284 гривні 40 копійок. У подальшому дію абзацу третього частини першої статті 48 (щодо виплати інвалідам II групи- 45 мінімальних заробітних плат) було зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-ІV (3235-15) від 20.12.2005). Висновок суду про неприйняття до уваги Постанови Кабінету Міністрів України N 836 від 26 липня 1996 р. як незаконною є хибним, адже не враховує особливостей, встановлених Постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року №49\96-ВР, яка регулює порядок виконання положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У позовних вимогах ОСОБА_1слід відмовити через їх необґрунтованість.
Керуючись п. З ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207 КАС України
постановила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської райдержадміністрації Луганської області задовольнити.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 10 квітня 2006 року скасувати повністю.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської райдержадміністрації про зобов'язання щодо перерахунку одноразової компенсації відмовити через необґрунтованість заявлених вимог.
Постанова вступає у силу негайно, але її може бути оскаржено протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції - Вищого Адміністративного суду України