ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

Київ

справа №818/1430/16

адміністративне провадження №К/9901/34592/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (головуючий суддя - Осіпова О.О.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року (головуючий суддя: Тацій Л.В., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.)

у справі № 818/1430/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області

про визнання протиправним і скасування розрахунку.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №00003548 від 9 вересня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що складений відповідачем розрахунок не відповідає дійсності, оскільки перевищення вагових параметрів автомобіля не було, ваговий комплекс знаходився у несправному стані, крім того, вимірювання проводилося з увімкненим двигуном, що суперечить пункту 6.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 19 січня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, на підставі якого позивачу нарахована плата у розмірі 137,4 євро, зроблений відповідачем правомірно.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Одночасно, скаржник зазначає, що судами не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно й неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Також позивач вказує, що розрахунок не відповідає дійсності, оскільки перевищення вагових параметрів автомобіля не було, ваговий комплекс знаходився у несправному стані, крім того, вимірювання проводилося з увімкненим двигуном, що суперечить пункту 6.9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року.

Разом з тим зазначає, що вказаний автомобіль на той час був переданий в користування ТОВ «Альфабізнес-груп» згідно з договором оренди від 1 червня 2016 року, а водій ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу, перебував у трудових відносинах із вказаним товариством відповідно до договору від 31 серпня 2017 року № 17, тому на момент здійснення габаритно-вагового контролю позивач не був перевізником, а лише власником транспортного засобу.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року вказану касаційну скаргу прийнято до провадження й призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач має у власності транспортний засіб «Mercedes-Benz», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.

На підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 2 вересня 2016 року № 589 «Про затвердження щотижневого графіку проведення рейдових перевірок» відповідачем на автомобільній дорозі М-12 «Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка» 716кв+405м проведено рейдову перевірку транспортного засобу «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .

За результатами габаритно-вагового контролю автомобіля відповідачем на підставі чеку зважування № 00733 від 9 вересня 2017 року встановлено, що навантаження на осі перевищує нормативно встановлені, про що складено довідку й акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 00003548 від 9 вересня 2016 року.

На підставі довідки й акту відповідач здійснив розрахунок, яким позивачу визначив плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 137,4 євро.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Пункт 1 частини першої статті 238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального й процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом оскарження в цій справі є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 9 вересня 2016 року, складений Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, яким позивачу нараховано плату за проїзд у розмірі 137,4 євро.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

До того ж, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

В силу вимог частини першої статті 354 КАС України, зазначене є підставою для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги.

На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Відтак, враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані постанова Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі, а касаційна скарга ОСОБА_1 - частковому задоволенню.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18.

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування розрахунку закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Н.М. Мартинюк

Судді А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко