АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_________________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ_

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13   червня   2006   року   колегія   суддів   судової   палаті   у   цивільних   справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді                          Ломанової Л.О.,

суддів:                                     Притуленко О.В.,

Полянської В.О.,

при секретарі  Апостолові О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання втратившим право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про вселення, визначення порядку користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Керченського міського суду АР Крим від 14 березня 2006 року ,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання втратившим право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_1 в м. Керчі мотивуючи тим, що з 1994 року він без поважних причин в квартирі не проживає, за комунальні послуги оплату не проводить. У серпні 1999 року шлюб між ними був розірваний.

ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про вселення до зазначе­ної квартири та визначення порядку користування квартирою. У заяві позивач зазначав, що ОСОБА_1 чинить перешкоди в користуванні квартирою. У зв'язку з цим просив вселити його до спірної квартири та виділити йому для проживання одну житлову кімнату площею 9,2 квадратних метрів.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 15 березня 2006 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволений. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушеннями норм матеріального права. Апелянт вважає, що висновки суду щодо причин його непроживання у спірній квартирі не від­повідають обставинам справи, ґрунтуються на неправдивих поясненнях ОСОБА_1, яка воїми скандалами створювала неможливі умови спільного проживання, та двох її свід­ків.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Головуючий суду першої інстанції:                            Цурцев В.М.

Справа № 22-Ц-973-Ф/06                            

Суддя-доповідач суду апеляціиної інстанції:                 Притуленко О.В.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що доводи ОСОБА_2 про створення йому позивачкою перешкод в проживанні на спірній площі не підтверджуються доказами.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів. Так з матеріалів справи вбачається, що сторони не проживають однією сім'єю з квітня 1996 року (арк.спр.17).

У 1999 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 втратившим право користування АДРЕСА_1 в м. Керчі, але справа не була вирішена по суті у зв'язку з відмовою позивачки від позову.

26.02.2002 року ОСОБА_2 був засудженим і відбував покарання у місцях позбавлення волі.

21 грудня 2004 року він звільнився з місць позбавлення волі, однак, із вказаного періоду не проживав у зазначеній квартирі, що підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і не оспорюється самим ОСОБА_2, ніяких прав по реалізації свого житлового права на спірне житло не застосовував.

З пояснень останнього випливає, що він у квартирі не проживав, оскільки у 1999 році між ним та позивачкою уклалася домовленість про те, що вона відмовляється від стягнення з нього аліментів на утримання дитини, а він - від зазіхання на квартиру. З цього часу він мав іншу сім'ю, інше місце проживання. Після звільнення з місць позбавлення волі у спірну квартиру не вселився, дотримуючись досягнутої домовленості.

Зі змісту зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 випливає, що позивачка перешкоджала йому в користуванні квартирою тим, що з 1998 року скандалами створювала неможливі умови спільного проживання.

При цьому в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 не надав жодного доказу про створення йому ОСОБА_1 перешкод в користуванні житлом.

Оскільки відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідач в обґрунтування позову доказів не навів, суд першої інстанції правильно відмовив йому в задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Підстав для скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307 308, 313, 314 ЦПК України колегія суддів судової палаті у цивільних справах,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити. Рішення Керченського міського суду АРК від 14 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді:

Ломанова Л.О.        Притуленко О.В.               Полянська В.О.