Справа №22 Ц 591/2007 Головуючий у 1 інстанції Теремецька Н.Ф.
Категорія 01,39,40 Доповідач у 2 інстанції Заріцька А.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Назарчука Р.А.,
судців Приходька К.П., Заріцької А.О.,
при секретарі Шешко О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" на рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція", третя особа -Первинна профспілкова організація Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі відповідач ДСП "Чорнобильська атомна електростанція" просить скасувати, як незаконне рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 грудня 2006 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 до них, третьої особи - Первинної профспілкової організації Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
Рішенням суду першої інстанції поновлено ОСОБА_1 на роботі у державному спеціалізованому підприємстві "Чорнобильська атомна електростанція" на попередній посаді - завідуючої виробництвом ресторану "Славутич" відділу організації харчування та сервісу.
Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна електростанція" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на суму 3633 гривні 42 копійки та відшкодовано моральну шкоду в сумі 1000 гривень, а також витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги - 360 гривень.
Апеляційну скаргу відповідач обґрунтував тим, що при ухваленні рішення, суд неповно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не встановила.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до наказу НОМЕР_1 від 25 жовтня 2001 року була прийнята на роботу у відокремлений підрозділ "Чорнобильська атомна електростанція ", правонаступником якої є ДСП "Чорнобильська атомна електростанція "-відповідач по справі, на посаду завідуючого виробництвом ресторана "Славутич" ресторанно - готельного комплексу з 4 жовтня 2001 року. 1 квітня 2005 року ОСОБА_1. була переведена на посаду завідуючою виробництвом ресторану "Славутич" відділу організації харчування та сервісу.
Відповідно до наказу НОМЕР_2 від ЗО січня 2006 року позивачка була звільнена в зв'язку із скороченням штатів за п. 1ст. 40 КЗпП України.
Наказом НОМЕР_3 від 27 лютого 2006 року на виконання протесту прокурора м. Славутич Київської області ОСОБА_1. була поновлена на роботі на посаді завідуючої виробництвом ресторану "Славутич" відділу організації харчування та сервісу.
Наказом НОМЕР_4 від 11 вересня 2006 року позивачка була повторно звільнена з підстав передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку із скороченням штату.
Відповідно до наказу НОМЕР_5 від 31 січня 2006 року та наказу НОМЕР_6 від 9 серпня 2006 року, яким внесено зміни до наказу НОМЕР_5 від 31 січня 2006 року "Про зміну в організації роботи відділу організації харчування та сервісу", копії яких долучено до справи, скорочення штату було викликане змінами в організації роботи відділу організації харчування та сервісу ДСП "ЧАЄС", відповідно до яких підприємством було прийнято рішення про припинення діяльності підрозділу громадського харчування - ресторану "Славутич" з метою скорочення витрат на утримання об'єктів невиробничого призначення та виключення збитків від робіт, не властивих діяльності ДСП "ЧАЄС" по зняттю з експлуатації. Наказом НОМЕР_7 від 8 лютого 2006 року внесені зміни в штатний розклад відділу організації харчування та сервісу, яким посада
завідуючої виробництвом ресторану "Славутич" відділу організації харчування та сервісу, що займала позивачка, скорочена.
П. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстави, передбаченої п. 1 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.
Профспілковим комітетом ДСП "ЧАЄС" відмовлено в наданні згоди на розірвання трудового договору працівників ресторану "Славутич" по п. 1 ст. 40 КЗпП України, що стверджується копією протоколу № 66 від 14 серпня 2006 року.
Порядок вивільнення працівників врегульовано ст. 49 2 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, працівник, за своїм розсудом , звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2006 року ОСОБА_1. було вручено повідомлення № 67, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 139 ), яким позивачка персонально у письмовій формі повідомлена про скорочення штату, а також повідомлена про те, що в зв'язку з відсутністю роботи, яка могла бути надана їй в межах кваліфікації, спеціальності, а також будь - якої іншої роботи, з нею буде розірваний трудовий договір згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Достатньо повно з'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дав належну правову оцінку встановленому і обгрунтовано прийшов до висновку, що адміністрацією ДСП "ЧАЄС" не виконано вимоги ст. 49 2 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1. з підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, і не запропоновано іншої роботи на тому ж підприємстві, хоча підприємство мало можливість для переведення позивачки на іншу роботу.
Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на підприємстві на день вручення повідомлення були вакантні посади, які б позивачка могла виконувати виходячи з її досвіду і кваліфікації та маючи диплом спеціаліста інженера - технолога, а тому її поновлення на роботі є законним.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За наведених обставин, апеляційна скарга висновків суду не спростовує і посилання на обставини, які б свідчили про не законність та необґрунтованість рішення не містить.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає рішення таким, що ухвалене з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 209, 210, 218, 307, 308 Цивільно - процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильська атомна eлeктpocтaнцiя,, відхилити.
Рішення Славутицького міського суду Київської області від 4 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.