Справа №22-ц-264 2007 р.                                           Головуючий у 1 інстанції - Шершак М.І.

Категорія 29                                                                 Суддя-доповідач - Батюк А.В.

УХВАЛА

 іменем    України

07 березня 2007 року                                                                                        м. Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів               - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

при секретарі - Назаровій О.М.,

та осіб, які беруть участь у справі - відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_6, третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від ІНФОРМАЦІЯ_1 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права на користування житловим приміщенням, вселення,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

При цьому вказувала, що судом не враховано, що протягом 12 років вона з ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,ІНФОРМАЦІЯ_3 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження.

Під час шлюбу вказані вище особи мешкали за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з копії паспорта позивачки з ІНФОРМАЦІЯ_5 року вона зареєстровано у АДРЕСА_2 (а. с. 6).

Спірна квартира придбана ОСОБА_2. і ОСОБА_3 у ЖБК за рахунок пайових внесків. Крім ОСОБА_2 у вказаній квартирі прописані також його дружина -ОСОБА_3 та їх сини - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (а. с. 22).

2

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2. та ОСОБА_3 не проживали однією сім'єю з позивачкою в АДРЕСА_1, т. я. Відповідачі жили окремо в с. В. Чернеччина, вони постійно разом не продживали, не вели спільного господарства з позивачкою.

Позивачка ОСОБА_1 користувалася квартирою без якої-небудь усної чи письмової угоди з власником квартири і не як член сім'ї власника квартири.

Згідно з довідкою ТОВ «Жилищник» заборгованість по оплаті вказаної вище квартири та надані комунальні послуги на ІНФОРМАЦІЯ_6 року становила 1418 грн. 22 коп. (а. с. 23).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8. підтвердила, що з квартири по проспекту ім. М. Лушпи позивачка забрала свої речі й перевезла їх до неї.

Таким чином, ОСОБА_1 не являлась членом сім'ї власника спірної квартири, а тому у суду першої інстанції були всі підстави для відмови в задоволенні позову.

Всупереч ст. 60 ЦПК України апелянт не довела тих обставин, на які вона посилалася, як на підставу своїх вимог.

Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що відповідачі не є власниками квартири, оскільки вони повністю внесли свій пайовий внесок за неї в житлово-будівельний кооператив, а тому й набули права власності у відповідності до ст. 15 Закону України «Про власність».

Доводи апелянта про те, що суд помилково керувався при вирішенні справи положенням ст. 48 Закону України «Про власність» є безпідставними, оскільки вказана норма передбачає усунення бідь-яких порушень права власності.

Не можна погодитись з тим, що рішенням суду були порушені права малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання дитини, яка не досягла 10 років, є місцем проживання її батьків або одного з них.

На цей час малолітній ОСОБА_7 проживає з позивачкою. У той же час, у разі проживання дитини з батьком - ОСОБА_4, то і вони матимуть право на ту житлову площу, що й батько, не виключено, що і в квартиріАДРЕСА_1.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду також не спростовують.

Виходячи з викладеного вище, при розгляді даної справи місцевий суд належним чином з'ясував та перевірив доводи кожної сторони, обгрунтував висновки викладені в рішенні та дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду узгоджується з доказами наявними у справі й відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від ІНФОРМАЦІЯ_1 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.