апеляційний суд автономної республіки крим
Справа № 22-Ц-775-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції: Короткова І.Я.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Притуленко О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів: Іщенко В.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі Бакановській Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про стягнення заробітної плати, пенсії, вихідної допомоги при звільненні, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 16 грудня 2005 року ,-
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління МВС України на Придніпровській залізниці про стягнення заробітної плати, пенсії, вихідної допомоги при звільненні, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що до 04.01.2005 року він працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 УМВС України на Придніпровській залізниці. З 04.01.2005 року наказом начальника Управління НОМЕР_1 від 21.12.2004 року був звільнений з органів внутрішніх справ по ст. 63 п. „ж" Закону України „Про міліцію" у запас за власним бажанням. На день звільнення вислуга років складала 25 років 09 місяців та 15 днів.
Указом Президента України № 370/2003 від 24.04.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям служби безпеки України і працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу" встановлений порядок нарахування та виплат надбавок за безперервну службу в органах внутрішніх справ.
Працюючи після встановлення надбавки, тобто з 01.04.2003 по 20.03.2004 рік. позивач, маючи вислугу до 25 років, мав право на одержання надбавки в розмірі до 70%, а з 20.03.2004 року по день звільнення мав право на одержання надбавки в розмірі до 90% від грошового утримання, що, відповідно, повинно було враховуватися при нарахування йому пенсії.
В результаті бездіяльності посадових осіб Управління МВС України на Придніпровській залізниці позивачу не була встановлена надбавка до заробітної плати, чим було завдано йому матеріальні збитки в розмірі 9870 грн.
Вважає, що його звільнення за ст. 63 п. „ж" Закону України „Про міліцію" у запас за власним бажанням і нарахування 25% вихідної допомоги зроблено з порушенням діючого законодавства, так як будучи прапорщиком міліції, підлягав звільненню в запас за віком, за ст. 64 п. „а", тому, що досяг 45-літнього віку, зазначеного в п. 5 Положення про проходження служби. Виходячи з цього, розмір вихідної допомоги повинен був складати 50% місячного утримання за кожний рік служби.
Крім цього, розмір пенсії (65%) повинен розраховуватися з грошового утримання за останній місяць роботи з урахуванням усіх надбавок.
Посилаючись на те, що були порушені його законні права, просив суд зобов'язати посадових осіб Управління МВС на Придніпровській залізниці: провести перерахунок заробітної плати за період з 01.04.2003 до грудня 2004 року, додавши до неї надбавку за безперервну службу у вище зазначених розмірах та виплатити недоплачену йому заробітну плату в розмірі 9870 грн.; провести перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною заробітної плати за грудень 2004 року (з урахуванням надбавки); провести перерахунок і виплату грошової допомоги, виплачуваної при звільненні, з розрахунку 50 % місячного утримання за кожен повний календарний рік служби в розмірі 14082,71 грн. Крім цього, просив стягнути з Управління МВС на Придніпровській залізниці в рахунок завданої моральної шкоди 40000 грн, грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування в розмірі 1836,51 грн.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 16.12.2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Суд стягнув з Управління МВС на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за формене обмундирування в розмірі 1836,51 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушеннями норм матеріального права. Вважає, що суд неповне з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Відповідач подав заперечення на скаргу, вважає доводи апелянта неспроможними, просить скаргу відхилити, рішення суду - залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції повно і правильно з'ясував правовідносини сторін, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами, правильно визначив матеріальний закон, якій регулює спірні правовідносини й постановив рішення, яке відповідає вимогам ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів справи , позивач (старший прапорщик міліції) проходив службу в Управлінні МВС України на Придніпровській залізниці з 16.01.1995 року. Наказом начальника Управління НОМЕР_1 від 21.12.2004 року був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.01.2005 року за ст.63 п. «Ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, за власним бажанням.
Наказом НОМЕР_2 від 17.01.2005 року підстави звільнення позивача змінені з п. «Ж» ст.63 на п. «В» ст.63 вказаного Положення; вважається звільненим через обмежений стан здоров'я з вислугою календарних років - 19.
При звільненні йому була сплачена грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 19 років служби, яка була обчислена з з грошового утримання у розмірі 610 грн. 31 коп.
Позивач вважає, що грошова допомога відповідачем була визначена неправильно, оскільки його строк календарної військової служби в органах внутрішніх справ складав повних 25 календарних років, а місячне грошове забезпечення повинне було складатися з урахуванням надбавки відповідно до Указу Президента України № 370/2003 від 24.04.2003 року в розмірі 795 грн. Сума недоплаченої вихідної допомоги склала 14082, 71 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів доказів в обґрунтування своїх вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається з довідки Джанкойського об'єднаного міського військового комісаріату № НОМЕР_3 від 09.06.2006 року та довідки РЛС УМВД України на Придніпровській залізниці від 25.01.2005 року позивач проходив службу в Радянскій Армії з 03.11.1977 року по 17.11.1979 року, надстрокову службу з 17.12.1984 року по 15.12.1994 року (звільнений в запас за пунктом «В» ст.46 - за скороченням штатів) та в органах внутрішніх справ з 16.01.1995 року по 03.01.2005 року.
Згідно з абз.4 п.10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» строк календарної військової служби, служби в органах внутрішніх справ для визначення розміру зазначеної грошової допомоги обчислюється відповідно до п. 1 цієї постанови, який передбачає, що до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних силах, служба в органах внутрішніх справ, дійсна військова служба у Радянській Армії та інші.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України №1236 від 01.11.2003 року, п.85 Інструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці осіб, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу , особам рядового і начальницького складу, які звільнилися зі Служби і з якими проведено розрахунок у повному обсязі, а потім були знов прийняті на службу в органи внутрішніх справ, розрахунок вихідної допомоги провадиться з дня останнього прийняття на службу.
Безспірно встановлено, що при звільненні позивача зі служби на підставі наказу Командуючого ВВСЧФ від 14.12.1994 року в запас за скороченням штатів ОСОБА_1 був проведений розрахунок в повному обсязі.
За таких обставин строк календарної служби позивача повинен обчислюватися з дня повторного прийняття його на службу (тобто з 16.01.1995 року).
Вирішуючи питання про розмір місячного грошового забезпечення, яке враховується зокрема і при обчисленні грошової допомоги, треба звернути увагу на те, що відповідно до розшифровки заробітної плати ОСОБА_1 за грудень 2004 року його місячне грошове забезпечення складало 622,75 грн.
Доводи апелянта про те, що вказану суму відповідач повинен був збільшити на 753 грн. з урахуванням надбавки за безперервну службу, встановленої з квітня 2003 року Указом Президента України № 370/2003 від 24.04.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», не можна визнати обгрунтованими з таких підстав.
Відповідно до абз.2 п.1 зазначеного Указу право встановлювати порядок і умови виплати щомісячних надбавок за безперервну службу військовослужбовцям, які мають високі результати у службовій діяльності надано Голові Служби безпеки України і Міністрові внутрішніх справ України.
Відповідно до п.3.2 наказу МВС України № 468 від 07.05.2003 року (який втратив чинність на підставі наказу МВС №1236 від 01.11.2003 року) про встановлення вказаної надбавки керівником органу внутрішніх справ повинно було прийматися відповідне рішення. Таке рішення відносно позивача, який мав у 2003 році дисциплінарне стягнення, не приймалося. Подання лінійного відділення від 12 грудня 2004 року про встановлення позивачу надбавки рішенням комісії УМВСТ від 26.01.2005 року було відмовлено. Ці факти позивачем в установленому законом порядку оскаржені не були.
Не навів позивач також доказів того, що у період служби він мав високі результати " у службовій діяльності і повинен був отримувати вказану надбавку в максимальному розмірі, встановленому Указом Президента України.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача зробити перерахунок заробітної плати з квітня 2003 року по грудень 2004 року, перерахунок грошової допомоги та пенсії, стягнення компенсації моральної шкоди.
Вимоги позивача щодо стягнення компенсації замість речового майна обґрунтовано задоволені судом першої інстанції, оскільки право позивача на отримання речового майна або компенсації замість нього передбачено ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення, тому скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії, -
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 16 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді:
Притуленко О.В. Іщенко В.І. Полянська В.О.