АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

Справа № 22-Ц-717-Ф/06       Головуючий суду першої інстанції                        Зверев Г.С.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції      Полянська В.О.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.Феодосії у складі:

головуючого   - Притуленко О.В.,

суддів               - Полянської В.О.,

Мамасуєвої Л.О.,                 при секретарі - Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Головного управління МВС України в АР Крим і Ленінського районного відділку ТУ МВС України в АР Крим про стягнення грошової компенсації за не отримане речове забезпечення, середньої заробітної платні за повного затримку розрахунку та моральної шкоди, . за апеляційною скаргою представника Головного управління МВС України в АР Крим на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в АР Крим і до Ленінського районного відділу ГУ МВС України в АР Крим про стягнення грошової компенсації за не отримане речове забезпечення, середньої заробітної плати за затримку повного розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Свої вимоги мотивовані тим, що він знаходився з відповідачем у трудових відносинах. Відповідно до наказу начальника ГУ МВС України в АР Крим НОМЕР_1 від 04 вересня 2003 року він був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за ст. 64/А «Положення про проходження служби у органах МВС» за віком. Згідно довідки НОМЕР_2 від 27 серпня 2003 року, наданої ХОЗО ГУ МВС України в АР Крим, Ленінський РВ ГУ МВС України в АР Крим зобов'язаний був надати йому при звільненні грошову компенсацію за предмети речового постачання на суму 759 грн. яка встановлена наказом МВС України № 623/1991 року. Однак грошова компенсація за предмети речового постачання не були виплачені на день на день його звернення до суду. На його неодноразові звернення до Ленінського РВ та ГУ МВС про виплату повної суми, що належить йому при звільнені йому відмовляють з причини недостатнього фінансування. Після звільнення з органів внутрішніх справ він ніде не працював, у зв'язку з чим Ленінський РВ та ГУ МВС України в АР Крим повинні бути виплатити йому середній заробіток за весь час затримки повного розрахунку з рахунку середньомісячної зарплати у розмірі 826 грн. 63 коп.

У зв'язку з тим, що йому не були виплачені у повному обсязі всі суми, належні при звільненні, він втратив нормальні життєві зв'язки, йому потрібні були додаткові зусилля для організації сімейного життя, оскільки не виплачені грошові кошті склали для. нього значну суму, необхідну по укладенню життя сім'ї після звільнення. Незаконними діями Ленінського РВ та ГУ МВС України в АР Крим йому була спричинена моральна шкода, котру він оцінює у 5000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 02 вересня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. У задоволенні позовних вимог до Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим - відмовлено. Стягнено з Головного Управління МВС України в АР Крим на користь позивача грошову компенсацію за ненадані предмети речового постачання у сумі 759 грн., середньо місячну заробітну плату за весь час затримки повного розрахунку, за період з 04 вересня 2003 року по 02 вересня 2005 року, у сумі 19839 грн. 12 коп., компенсацію за спричинену моральну шкоду у сумі 3500 грн., а всього 24098 грн. 12 коп.

Головне управління МВС України в АР Крим не погодившись з вказаним рішенням, подало апеляційну скаргу, яка містить вимоги про скасування рішення Ленінського районного суду від 02 вересня 2005 року і ухваленні нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ МВС України в АР Крим у повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. В обгрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що задовольняє позовні вимоги суд першої інстанції неправильно з'ясував правовідносини між позивачем і відповідачами, керувався Кодексом законів про працю України, законом України «Про власність» що не є правильним, так як правовідносини, яки виникли між сторонами регулюються Законом України «Про міліцію» та іншими відомчими нормативно-правовими актами. Апелянт вважає, що суд не взяв до уваги той факт, що позивач проходив службу у Ленінському РВ ГУ МВД України в АР Крим, який є самостійно юридичною особою, яка зареєстрована у Єдиному Державному реєстрі підприємств та організацій України, та відповідно до ст. 80 ЦК України може бути відповідачем у суді. Тому на думку апелянта кошти на користь позивача мали б стягуватися з Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим. Крім того апелянт вказує на те, що планом асигнувань Головного управління на 2005 рік, відповідно до Бюджетного кодексу України, не передбачені витрати на обмундирування.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем склались трудові правовідносини, і стягнення компенсації за невидане речове постачання, середнього заробітку за затримку повного розрахунку та моральної шкоди необхідно здійснювати на підставі норм Кодексу законів про працю України.

Проте з цим погодитися не можна, так як відповідно до Закону України „Про міліцію" та «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України», затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року правовідносини що виникають при проходженні служби в органах внутрішніх справ регламентуються законодавством про міліцію.

Положенням про проходження служби рядовім і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року № 114, Указом Президента України № 926/26 від 04 жовтня 1996 року «Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу і оплаті праці працівників органів внутрішніх справ України» не передбачена виплата середньомісячного заробітку за період затримки повного розрахунку при звільненні.

Окрім зазначеного, колегія суддів вважає необгрунтованим рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки позивачем не було доведено, що він має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його права на компенсацію за предмети речового постачання відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

У той ж час , колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що ГУ МВС України в АР Крим не є належним відповідачем у справі, оскільки позивач звільнений із служби наказом начальника ГУ МВС України в АР Крим. Наказом Міністра внутрішніх справ в Україні № 148 п.2 від 15 лютого 2002 року на начальника ГУ МВС України в АР Крим покладений обов'язок по організації видачі форменого одягу особам начальницького і рядового складу відповідно до норм; відповідно до п.п. 1.3 - 1.4.2 обов'язок по своєчасному і повному забезпеченню речовим постачанням особового складу МВС України, визначенню необхідності, обов'язок за замовленням і отриманню речового постачання розложена на управління ресурсного забезпечення ГУ МВС України в АР Крім.

Суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на бюджетне законодавство і відсутність в бюджеті коштів на ці витрати, оскільки законодавство про бюджет визначає рамки бюджетного фінансування, а не відношення по проходженню служби в органах МВС, нормативними актами відносно яких видача форменого одягу і виплата компенсації за неї не ставиться в залежність від бюджетного фінансування.

Виводи суду першої інстанції про стягнення компенсації за неодержане речове постачання відповідають фактичним обставинам справи і не суперечать чинному законодавству.

Так ст. ст. 7, 16, 17 Закону Україні «Про міліцію» передбачено, що працівники міліції мають єдиний формений одяг, який видається безплатно; порядок і умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженими КМУ; права і обов'язки, організація роботи і структура підрозділів міліції регулюються положеннями, затвердженими Міністром внутрішніх справ України.

Ст. 12 Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року, передбачене право осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ на отримання грошового і речового постачання.

Пунктом 4.6 Положення про забезпечення речовим майном органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1489 від 05 грудня 2003 року, передбачено, що відповідно до Положення про проходження служби рядовім і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, особам рядового і начальницького складу, які звільняються в запас з правом носіння форменого одягу, видається належне на день звільнення обмундирування або видається грошова компенсація за нього. Вказаним особам, які звільняються без права носіння форменого одягу, виплачується тільки грошова компенсація.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був звільнений з органів МВС України 04 вересня 2003 року, згідно довідки НОМЕР_2, наданої 27серпня 2003 року ХОЗО ГУ МВС України в АР Крим йому не було надане обмундирування на суму 759 гри.

Таким чином, у зв'язку з вищевказаним колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення компенсації за предмети речового постачання є правильним і постановленим з урахуванням обставин, які мають суттєве значення в цій частині позивних вимог ОСОБА_1, однак, в решті частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311 ч.1 п.4, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Головного управління МВС України в АР Крим і Ленінського районного відділку ГУ МВС України в АР Крим в частині стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку та моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1до Головного управління МВС України в АР Крим і Ленінського районного відділку ГУ МВС України в АР Крим яким в частині стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку та моральної шкоди відмовити.

В решті рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2005 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної чинності з моменту його проголошення,

однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до

суду касаційної інстанції.