АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
______________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___________________________________________________
Справа № 22-Ц-979-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Полянської В.О.
при секретарі Апостолові О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Комунального підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду і ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення незаконного переобладнання квартири та за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Керченського міського суду від 22 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Комунальне підприємство по ремонту та експлуатації житлового фонду (далі - КПРЕЖФ ) і ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення незаконного переобладнання квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачка незаконно без дозволу власника, рішення виконкому місцевої ради народних депутатів переобладнала свою АДРЕСА_1, обладнавши ванну кімнату з частини жилої над жилою площею квартири НОМЕР_1 у тому ж будинку, в якій мешкає родина ОСОБА_4, чим завдає шкоду будинку, спричиняє незручності ОСОБА_1
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що незаконним переобладнанням своєї квартири відповідачка завдає також незручностей позивачам у вигляді шуму від води, що ллється, та вібрації стін і стелі квартири від роботи приладів відповідачки. Вказані незручності спричиняють моральну шкоду позивачам, яку вони оцінили в сумі 4000 грн. - по 2000 грн. на користь кожного позивача.
Рішенням суду в позові до ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди відмовлено повністю, щодо зобов'язання усунути незаконне переобладнання позов задоволений: відповідач зобов'язаний привести квартиру у первісний стан, а саме - убрати ванну з житлової кімнати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення суду в частині зобов'язання усунути незаконне переобладнання квартири ставиться питання про його скасування і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог - про відмову у задоволенні позовів, мотивуючи вимоги апеляційної скарги тим, що при ухваленні рішення судом були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, застосовані норми статті 100 Житлового Кодексу України , які відносяться до квартир державного і громадського житлових фондів, а не до приватного. Доводір щодо скасування рішення в іншій його частині апеляційна
скарга не містить. Факт переобладнання і перепланування своєї квартири апелянт не спростовує, заперечуючи проти покладення на неї обов'язку усунути ванної з жилої частини квартири, посилаючись на те ,що положення статті 152 Житлового кодексу України не містять вимог про приведення приміщення в первісний стан.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_1, яка заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись також на те, що розміщення ванної понад жилими кімнатами не допускається згідно положенням П.2.28ДБН В.2.2.-15-2005 С.5, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. В цій частині рішення не оскаржене.
Ухвалюючи рішення в частині зобов'язання відповідача привести свою квартиру у первісний стан, суд виходив з того, що ОСОБА_2 незаконно переобладнала і перепланувала квартиру шляхом обладнання ванної кімнати з частини житлової кімнати, відгородивши її перегородкою . Проведені роботи по встановленню ванни на жилій площі над жилою кімнатою квартири НОМЕР_1 того ж будинку спричиняють псування стелі квартири НОМЕР_1, у якій мешкають позивачі -ОСОБА_1 і ОСОБА_3
З такими висновками суду погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному в 1998 році; ОСОБА_3 та ОСОБА_1- власники квартири НОМЕР_1 за цією ж адресою на підставі договору купівлі-продажу, укладеному у 2004 році.
Відповідно до статті 152 Житлового кодексу Української РСР, порядок проведення переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Стаття 179 цього Кодексу вказує на те, що користування квартирами приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правила користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (далі - Правила) визначають порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків незалежно від відомчої належності і форми власності.
Контроль за станом, технічне обслуговування, ремонт елементів житлових будинків, тощо здійснюється власником або уповноваженим ним органом, яким по даній справі є позивач - КПРЕЖФ, якому надано право при виявленні порушень положень Правил вживати заходи до винних у цьому осіб.
КПРЕЖФ звернувся з позовом до відповідача у зв'язку незаконним переобладнанням і переплануванням її своєї квартири.
Відповідно до пункту 18 Правил власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень.
Згідно пунктів 19 і 21 Правил, переобладнання і перепланування жилих приміщень власниками квартир може провадитися лише за відповідними проектами, при цьому не допускається виконання робіт та інші дії, що викликають псування приміщень, підвищений шум чи вібрацію, порушують умови проживання громадян, згідно абзацу 2 пункту 19, з дозволу власника будинку вказані роботи можуть виконувати тільки наймачі та орендарі квартир.
З матеріалів справи вбачається також , що за дозволом на переобладнання і перепланування квартири НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2, до виконавчого комітету Керченської міської ради відповідачка не зверталась (а.с. 7).
Виготовлення проекту перепланування квартири, відповідно до наказу директора Державного головного територіального науково-дослідного і проектного інституту від 3 жовтня 2005 року НОМЕР_3 (а.с. 46), на території АР Крим заборонено.
Проведені роботи по встановленню ванни на жилій площі над жилою кімнатою квартири НОМЕР_1 того ж будинку спричиняють псування стелі квартири НОМЕР_4, у якій мешкають позивачі - ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (а.с. 5, 58).
Згідно положенням П.2.28ДБН В.2.2.-15-2005 С.5 розміщення ванної понад жилими кімнатами не допускається (а.с. 93).
За порушення правил користування жилими приміщеннями, що виявилось у самовільному переобладнанні та переплануванні жилого приміщення 9 червня 2005 року ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 24).
За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з виконанням вимог цивільного судочинства -статті 13 Цивільного Кодексу України, згідно якої суд вправі зобов'язати особу припинити зловживання своїми правами.
Підстав для скасування судового рішення не має.
Разом з тим доводи апеляційної скарги відносно необгрунтованого посилання суду на положення статті 100 Житлового кодексу України колегія суддів знаходить заслуговуючими уваги, оскільки спірні правовідносини регулюються як правовідносини з приводу приватного житлового фонду. В цієї частині рішення суду підлягає зміні з вказівкою на застосування положень статті 152 Житлового кодексу Української РСР.
Враховуючи наведене, на підставі статті 152 Житлового кодексу Української РСР, статті 13 Цивільного Кодексу України, керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, статтями 309 і 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах.
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 22 березня 2006 року змінити, виключивши з нього посилання на статтю 100 Житлового кодексу України.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили.