АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Головуючий суду першої інстанції Кустова І.В.
Справа № 22-Ц-757-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 року колегія суддів судової палаті у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
суддів: Притуленко О.В.,
Полянської В.О.,
при секретарі Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ударник" про стягнення заборгованості по орендній платі, за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ударник" на рішення Ниж-ньогірського районного суду АР Крим від 02 лютого 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до СВК „Ударник" про стягнення заборгованості по орендній платі. Позов мотивував тим, що 31.03.2000 року він з відповідачем уклав договір оренди земельного паю строком на 5 років. П. 2.1 вказаного договору передбачає, що орендатор виплачує щорічно орендну плату не пізніше 31 грудня кожного року. Однак в порушення договору та Закону України „Про оренду землі" відповідачем своєчасно орендна плата не проводиться, в результаті чого, станом на 24.02.2005 року заборгованість по орендній платі склала на суму 286,15 грн., яку він просив стягнути в натуральній формі.
Рішенням суду від 02 лютого 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі СВК „Ударник" ставить питання про скасування зазначеного рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального права. Апелянт зазначає, що у лютому 2004 року позивачу земельна частка була виділена в натурі, однак договір оренди землі переукладений не був, внаслідок чого СВК „Ударник" з осені 2003 року земельну частку позивача не використовував.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, оскільки суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір ренти, укладений між сторонами 31.03.2000 року, діяв на протязі 2004 року.
Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до Перехідних положень розділу 9 Закону України «Про оренду землі» громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як власник земельного сертифікату № НОМЕР_1, 31.03.2000 року уклав з відповідачем строком на 5 років договір оренди земель сільськогосподарського призначення, за умовами якого відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу орендну плату в розмірі 1 % від вартості землі, що орендується.
На підставі рішення Нижньогірської райдержадміністрації №НОМЕР_2 від 10.11.2003 року земельна ділянка була виділена позивачу в натурі, виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку.
З пояснень представника відповідача випливає, що після збору урожаю у 2003 році земельна ділянка на підставі вищевказаного договору ним більш не використовувалась. За таких обставин суд необгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача орендну плату за 2004 рік, оскільки з 2003 року зник об'єкт договору (земельна частка - пай), а відповідно і ціна договору, яка визначена виходячи з ціни предмету.
Відповідно до п.2.2 договору позивач зобов'язався не змінювати умови договору без згоди відповідача. Незважаючи на це, з його вини умови договору були змінені.
Таким чином, створилася ситуація, відповідно до якої договір оренди земельної частки (паю), укладений між сторонами в установленому законом порядку розірваний не був, однак він фактично припинив свою дію, оскільки був змінений об'єкт договору.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором.
Колегія суддів вважає, що відсутність предмету та ціни договору виключає виконання зобов'язань сторін. Оскільки позивач не навів доказів того, що відповідач у 2004 році продовжував використовувати належну йому земельну ділянку на умовах, викладених в договорі, не доказав, що СВК «Ударник» без достатніх правових підстав використовувало його земельну частку, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про обов'язок відповідача сплатити позивачу орендну плату за 2004 рік.
Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення і ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову.
Підстави для передачі справи на новий розгляд, передбачені ст. 311 ЦПК України відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314 ЦПК України колегія суддів судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Фе-одосії,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ударник" задовольнити частково.
Рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 02 лютого 2006 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Ударник" про стягнення заборгованості по орендній платі відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді:
Ломанова Л.О. Притуленко О.В. Полянська В.О.